Діагностика і лікування хворих на рецидивуючу неврогенну аміотрофію

За допомогою допплерограм судин, отриманих методом УЗДГ на апараті Logidop – 4 фірми Kranzbuhler (Німеччина), ми вивчали характер кровообігу по артеріях та венах у хворих в основній, порівняльній і контрольній групах. Використовувалися олівцеві датчики на 4 кГц і 8 кГц. Отримані результати оцінювалися на основі якісного і кількісного аналізу отриманих спектрограм. 

Для оцінки ланок імунітету був використаний метод моноклональних антитіл (CD3+, CD4+, CD8+, CD22+) за допомогою антисироваток (Ortodiagnostiks, США) на апараті “Coultronix” (Франція). Функцію активності гуморального імунітету вивчали для визначення вмісту IgA, IgM, IgG у сироватці крові, що визначалися на апараті фірми “KONE” (Фінляндія). ЦІК визначалися за методикою із застосовуванням 3, 75% поліетиленгликолю з молекулярною вагою 6500 з наступним фотометричним визначенням щільності преципієнта. 

Для дослідження стану нервово-м'язового апарату пацієнтам проводилося ЕНМГ-дослідження на електроміографі “Reporter” (Італія) фірми Biomedica. 

Нейрофізіологічне дослідження містило в собі визначення стану м'язового і нервового апаратів. Функцію м'яза оцінювали за станом М-відповіді. Стан провідності нерва вивчався за допомогою аналізу швидкості поширення збудження (ШПЗ) по руховому нерву, діяльність терміналій аксона визначалася методом дослідження амплітуди М-відповіді. 

При проведенні стимуляційної ЕНМГ установлювалася чутливість на екрані 200-500 мкВ на 1 поділку екрана, фільтр частот 5-10 кГц, тривалість 5 мс на одну горизонтальну поділку екрана, тривалість прямокутного імпульсу 310 мкс, міжімпульсний інтервал 320 мкс. 

Для оцінки стану рухових одиниць (РО) усім хворим проводили голчасте дослідження на цьому ж апараті з використанням стандартних концентричних голчастих електродів. Аналіз параметрів потенціалів рухових одиниць робили при тривалості розгорнення 10 мс на екран і стандартне посилення в міру необхідності від 100 мкВ до 1 мВ на поділку екрана. Діапазон частот підсилювача при реєстрації електроміограми знаходився в межах від 2 до 20 кГц. 

Дослідження голчастими електродами включало: 

1. Вивчення спонтанної активності (СА) у досліджуваних м'язах (дельтоподібних, двоголових і надлопаткових). 

2. Мірою оцінки РО у м'язі була середня тривалість. Виділялося мінімум 20 різних потенціалів рухових одиниць (ПРО) в даних м'язах за тривалістю, які визначалися і порівнювалися з нормативними показниками. 

3. Обчислювалася середня амплітуда ПРО. 

4. Підраховувався відсоток поліфазних ПРО. 

Статистична обробка даних здійснювалася за допомогою ліцензованої програми «Stadia 6. 0». Проводилася оцінка виду розподілу параметрів, розрахунок середніх даних, стандартного відхилення, середніх помилок. При порівнянні вимірів аналізувалася вірогідність розходжень. Різницю вважали достовірною при рівні значущості не більше 5% (р<0, 05). 

Результати дослідження та їх обговорення. Основну групу склали хворі з неврогенною аміотрофією. У результаті проведеної статистичної обробки встановлено, що співвідношення жінок і чоловіків складає 1: 1, 73. 

Найбільша кількість хворих зв'язувало початок захворювання з переохолодженням – 18 пацієнтів (30, 0%), з перенесеними інфекційними захворюваннями чи загостреннями хронічних інфекційних захворювань (хронічний тонзиліт, аднексит, холецистит) – 14 чоловік (23, 3%) і фізичними навантаженнями – 10 (16, 7, %), з вакцинацією – 2 (3, 3%), у 4 (6, 7%) хворих мав місце вплив декількох факторів, і 12 пацієнтів (20, 0%) не змогли зв'язати початок захворювання зі впливом будь-якого фактора. 

Розвиток і перебіг захворювання найчастіше протікає з визначеною стадійністю і послідовною зміною фаз. Перша стадія (фаза розвитку захворювання) – гостра стадія. Друга стадія – розвиток аміотрофій. Третя – стадія відновлення. Четверта – видужання чи стадія залишкових явищ. 

Основним проявом у наших хворих був виражений больовий синдром в області плечового пояса (1-а фаза чи стадія алгії). У цій фазі інтенсивність болю була вираженою, він носив гострий, пекучий, ріжучий, розриваючий характер, підсилювався в нічні години, викликав порушення сну. Посилення болю відзначалося при найменшому русі, здавлюванні. Найчастіше біль локалізувався у надпліччі – у 27 пацієнтів (45, 0%), у плечовому суглобі – в 17 (28, 3%), у лопатці – у 8 (13, 3%). Рідше локалізація була у верхній третині плеча – 5 випадків (8, 3%) і в комбінованому сполученні 3 випадки (5, 0%). 

У другій стадії розвитку НА зменшення інтенсивності больових відчуттів супроводжувалося формуванням аміотрофії різних м'язових груп плечового сплетіння. Найчастіше в основній групі хворих у процес залучалися дельтоподібний – 37 (18, 7%) і двоголовий – 34 (17, 2%) м'язи, а так само надостний – 31 (15, 7%), підостний – 31 (15, 7%). Рідше страждали передній зубчастий – 25 (12, 6%), трапецієподібний – 15 (13, 6%) і інші м'язи – 13 (6, 5%). 

Формування аміотрофій супроводжувалося зниженням м'язової сили у 46 (76, 7%) хворих. У 19 (31, 7%) хворих – 5 балів, у 18 (30, 0%) – 4 бали, у 9 (15, 0%) – 3 бали, а незмінена м'язова сила (6 балів) залишалася у 23, 3%. М'язові фасцикуляції не відзначалися. 

Виявлено зміни: неврологічні порушення патології черепних нервів третьої пари у 5 хворих (8, 3%), четвертої пари – у 4 (6, 7%), сьомої пари – у 7 (11, 7%). Між’ядерний задній офтальмопарез у 4 хворих (6, 7%) та передній – у 11 (18, 3%). Симптом орального автоматизму у 5 хворих (8, 3%). 

У рефлекторній системі у хворих основної групі: біцепс-рефлекс був знижений у 43 осіб (71, 7%), трицепс-рефлекс у 13 осіб (21,