Діагностика і лікування хворих на рецидивуючу неврогенну аміотрофію

Рецидиви захворювання зареєстровані у 12 чоловік. При аналізі етіологічних факторів, що спровокували рецидив, у 3-х хворих вони повторювалися (переохолодження), в одного хворого відзначалася зміна етіологічного фактора (з фізичного навантаження рецидив виник після вакцинації), а в інших вони не були встановлені. Унікальним є одне спостереження, при якому у пацієнта зафіксовано сім випадків рецидивів з загальною тривалістю захворювання 1050 днів. 

У групу порівняння увійшло 20 осіб, з них 12 чоловіків і 8 жінок, у співвідношенні 1, 5: 1. Більшість хворих зв'язували захворювання з фізичним навантаженням (55, 0%). Найчастіше хворі скаржилися на біль, обмеження рухів, схуднення хворої руки, отерплість в пальцях рук. Біль носив менш інтенсивний характер, ніж у хворих в основній групі, зона локалізації болю була більш велика: найчастіше за все пацієнтів турбував біль комбінованого ураження – 8 пацієнтів (40, 0%) ; у шийному відділі хребта – 3 пацієнти (15, 0%) ; у плечовому суглобі, верхній і нижній третині плеча – по 2 пацієнта (по 10, 0%) ; в інших випадках у надпліччі, лопатці і середній третині плеча по 1 пацієнту (по 5, 0%). 

У процесі розвитку аміотрофій бічності виявити не вдалося, немає достовірної різниці між ними, у двох випадках мало місце білатеральне ураження. У ході хвороби у кількох пацієнтів з'явилася гіпотонія м'язів плечового пояса. При цьому м'язова сила була знижена у всіх хворих: у 2 хворих – до 5 балів, у 7 – до 4 балів, у 6 – до 3 балів. Зміна сухожильних рефлексів у групі порівняння зустрічалося частіше, ніж в основній. Так біцепс-рефлекс був знижений у 8 (40, 0%), трицепс-рефлекс у 7 (35, 0%), карпорадіальний – у 4 (20, 0%), у 1-го хворого було підвищення біцепс-рефлексу, і в 1-го хворого сухожильні рефлекси без зміни. Дослідження чутливої сфери відповідало зонам ураження корінця. У 2-х – СIII-СIV; у 4-х хворих гіпалгезія виявлена в зоні СIV-СV, у 6-ти хворих – у СV-СVI, 3-х хворих – у СVI-СVII, у 5-х – СVII-СVIII. Залишкові явища зафіксовані у 13 чоловік (21, 7%), загострення захворювання відзначено 1-2 рази на рік. 

На рентгенограмах шийного відділу хребта у двох проекціях у 68% хворих основної групи визначалося помірне зниження висоти міжхребцевої щілини в сегментах CIII-CIV і CIV-CV; верхньопередні відділи тіл CIII, CIV, CV були; шийний лордоз згладжений, що відповідало остеохондрозу шийного відділу хребта. На рентгенограмах шийного відділу хребта у 19 (90, 0%) хворих із групи порівняння були виявлені більш виражені ознаки остеохондрозу хребта. 

У 11 хворих основної групи проводилася комп'ютерна томографія спинного мозоку на шийному рівні на апараті фірми “General Electric” (США). При проведенні КТ були виявлені у 6 пацієнтів ознаки грижових випинань міжхребцевих дисків, грижі Шморля, а в групі порівняння із 8 пацієнтів – у 7. 

При проведенні МРТ шийного відділу спинного мозоку і хребта в 7 з 9 хворих на неврогенну аміотрофію виявлялася зглажуваність фізіологічного лордозу на рівні CIII-CVI. Ослаблення МР-сигналу в ТІІ від усіх шийних міжхребцевих дисків. Спинний мозок без осередкової патології, лікворні простори вільні. Без явищ компресій корінців і спинного мозку. 

У 7 хворих на НА виявлено зниження тонусу підключичної, плечової, ліктьової і променевої артерій на боці ураження зі зменшенням максимальної систолічної частоти на 25-30% і зменшенням індексу периферичного опору до 0, 86-094. У 5 осіб тонус даних артерій був підвищений (у т. ч. у 2 хворих з 2-х боків) зі збільшенням максимальної систолічної частоти в сегменті S1 підключичної артерії на 10-15%, у плечовій артерії – на 12-15% і підвищенням індексу периферичного опору до 1, 1-1, 2. 

У 22 хворих на НА були вивчені показники клітинного і гуморального імунітету в порівнянні зі здоровими. Виявлена достовірна депресія Т-ланки (СД3+) імунітету (у кількісних і процентних показниках відповідно), у порівнянні зі здоровими особами (р<0, 05). Були отримані достовірні зміни в показниках хелперної активності (26, 31, 91) у порівнянні з контрольною групою (38, 61, 85, р<0, 01), і супресорної функції клітин (33, 51, 72 проти 21, 71, 91 у контрольній групі, р<0, 01). 

За даними СД8+ переважає супресорна функція імунітету, коефіцієнт співвідношення Тх/Тс, який виявився достовірно нижчим (0, 81±0, 1; р<0, 01), ніж у здорових обстежуваних. Про це свідчили й отримані високі показники аутоімунної активації за даними ЦІК 75, 2±2, 2, р<0, 01). Було зафіксовано достовірне зниження В-клітин (р<0, 01), при достовірному підвищенні імуноглобуліну IgM (р<0, 05) і зниженні IgG. 

Найбільш достовірний результат був отриманий у порівнянні індексу СD4+/CD8+, що говорить про достатній рівень хелперної активності у групі порівняння при помірній супресорній активації. Зокрема, при порівнянні цього індексу (СD4+/CD8+) контрольної групи і норми відповідно: 0, 81±0, 1 і 1, 63±0, 09 (Р<0, 01). 

Аутоімунний компонент у другій групі, хоч і був присутній, але практично у 2, 5 рази відрізнявся за даними ЦІК від групи хворих на НА, відповідно 75,