Діагностика і лікування хворих на рецидивуючу неврогенну аміотрофію

При порівняльній оцінці середніх значень амплітуд М-відповіді у хворих на НА і у групі порівняння на хворому боці отримані наступні дані: в основній групі на хворому боці по надлопатковому нерву амплітуда М-відповіді дорівнювала 1154, 0±51, 2 мкВ, по підкрильцевому нерву ШПЗ – 922, 0±59, 0 мкВ, по м'язово-шкірному – 720, 0±52, 4 мкВ. У групі порівняння на хворому боці по надлопатковому нерву амплітуда М-відповіді дорівнювала 1947, 5±43, 3 мкВ, по підкрильцевому нерву -1433, 9±52, 2 мкВ, по м'язово-шкірному – 1118, 8±53, 1 мкВ. 

Після проведення комплексного ЕНМГ-дослідження, аналізуючи отримані дані, ми виділяємо серед досліджуваних хворих аксональне і демієлінізоване ураження. У групу, зв'язану з патологією аксона, увійшло 14 пацієнтів з НА, для якої була характерна наявність М-відповіді із трохи зниженою ШПЗ 25, 61±1, 02 м/с і значно зниженою амплітудою 499, 0±42, 6 мкВ. Типовим є зниження ШПЗ не більше ніж на 25%, а амплітуда М-відповіді не менш ніж на 60%. Група мієлінопатії складалася з 18 пацієнтів із ШПЗ 19, 160, 90 м/с, тобто зі значним зменшенням (більше ніж на 40%) й амплітуди М-відповіді 1310, 733, 4 мкВ (тобто зі зниженням до 20%). У 8 пацієнтів результати ЕНМГ-дослідження дали свідчення про змішане ураження нервових волокон (аксоно-мієлінопатію), у якій середня амплітуда М-відповіді дорівнювала 840, 6156, 1 мкВ, а середня ШПЗ 20, 101, 35 м/с. Характерним для змішаної форми є зниження ШПЗ від 25% до 40% і амплітуда М-відповіді з 20% до 60%. (табл. 1 та 2). 

 

Таблиця 1

Відсоток зниження ШПЗ за формами патології на хворому боці в досліджуваних нервах у порівнянні зі здоровим боком хворих на НА

 

Таблиця 2

Відсоток зниження М-відповіді за формами патології на хворому боці у досліджуваних нервах у порівнянні зі здоровим боком хворих на НА

 

У той же час у групі порівняння при проведенні стимуляційної ЕНМГ у 12 чоловік з ураженням корінця виявлене часто не достовірне зниження М-відповіді і незначне зниження ШПЗ, але були виявлені переважні ураження того чи іншого нерва, відповідно ураженням корінця. У 5 чоловік при голчастій ЕМГ визначена патологія мотонейронів спинного мозку, і в 3 хворих – патологія мієліну. Після розподілу хворих за рівнем патології призначалася диференційована терапія, яка контролювалася динамікою зміни параметрів у процесі лікування в досліджуваних нервах. 

У період аміотрофії при стимуляційній ЕНМГ відбувається позитивна динаміка ШПЗ і амплітуди М-відповіді у групі мієлінопатій, але не у хворих з аксонопатією і змішаною формою, що свідчить про більш важке ураження невральних структур у хворих з цією патологією. 

У період відновлення при стимуляційній ЕНМГ виявляється збільшення ШПЗ і амплітуди М-відповіді у хворих з аксональною і демієлінізованою патологією, але не у змішаній формі, при якій регрес показників відбувається дуже повільно. 

Лікування хворих на неврогенну аміотрофію. 

1. Гострий період. Використовували іммобілізацію уражених кінцівок, на місце болю наносилися мазі, які мають у складі нестероїдні протизапальні засоби (індометацину, диклонату, піроксикаму та інші). 

1. 1. Для зняття болю застосовували анальгетики (розчини баралгіну 5, 0, анальгіну 50% – 2, 0 + димедролу 1% – 1, 0 внутрішньом’язово №5-10 на ніч, при інтенсивному та нестерпному болю – проводили блокади введенням лідокаїну 2% – 2, 0 в больові точки. 

1. 2. Нестероїдні протизапальні засоби. Проводили курси введення розчину ацелізину 1, 0 внутрішньо м'язово 2 рази на добу від тижня до двох тижнів. Після курсу ацелізину застосовували месулід по 1 таблетці два рази на день 10 днів, іноді використовували метиндол (ібупрофен) по 1 таблетці 3 рази на день 10 днів (через 7 діб контроль рівня лейкоцитів). 

1. 3. У 10 хворих пусковим механізмом були грип, ГРВІ, які викликали загострення хронічних захворювань (тонзиліт, аднексит, холецистит, гайморит), проявом яких були субфібрилітет, зміни у аналізі крові. Це стало приводом до призначення цефалоспорину (розчин цефазоліну 0, 5-1, 0 млг 4 раза на добу) на 7-8 діб. 

2. Підгострий період. 

2. 1. Застосовували фонофорез з емульсією (анальгін 2, 0, баралгін 5, 0, гідрокортизон 1, 0) паравертебрально на болісному боці + на больовий плечовий суглоб 0, 6-0, 8 Вт/см2 лабільно. 

2. 2. У хворих з мієлінопатією і з наявністю аутоімунних механізмів використовували внутрішньовенно-крапельно розчин дексаметазону 8-10 мг № 5-7 з наступним переходом на таблетований прийом преднізолону 0, 5-1 мг/кг маси тіла, з наступним зниженням дози протягом 10-12 діб. Для прискорення ремієлізації продовжували давати малі дози преднізолону (до 15 мг), вітамін B12 – 200 γ і таблетки фолієвої кислоти – 0, 001, метіоніну – 0, 25, дибазолу – 0, 005 два рази на день 2-3 тижні. 

2. 3. У хворих з аксонопатією використовували розчин мілдронату в/в 5, 0 №10, потім по 1 таблетці три рази