Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Діагностика і лікування хворих на рецидивуючу неврогенну аміотрофію

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
29
Мова: 
Українська
Оцінка: 

на день до 2-3 тижнів, а також застосовували розчин прозерину чи галантаміну по 1, 0 в/м щодня – 10-20 разів. 

2. 4. При наявності дефіциту кровообігу використовували розчин інстенону 2, 0 в/м №10, з подальшим застосуванням таблеток інстенону по 1 три рази на добу 2-3 тижні. 
2. 5. Для зменшення аміотрофії призначали нейротрофічні й анаболічні препарати: таблетки АТФ-лонг під язик 1 т. х 2 рази на день протягом 1 місяця або L-карнітин 50-100 мг (1/2-2 чайн. ложки) 2 рази на день 1 місяць. 
2. 6. У цей період включали масаж комірцевої зони і “хворого плеча”, загальну чи індивідуальну лікувальну фізкультуру при обмеженій здатності до руху. 
3. Стадія відновлення. 
3. 1. При наявності депресії Т-ланки – додавався у лікування імуномодулятор у вигляді розчину спленіну 2, 0 втутрішньом’язово № 10-20. 
3. 2. Використовували вітаміни групи В (Мульті-табс «В-комплекс» т. і.) для посилення вуглеводного і білкового обміну по 1 т. 2 р. на день терміном до 1 місяця. 
3. 3. Призначали магніто терапію (“Вектор 1”). Процедури проводили щодня від 15 до 30 хвилин, на курс – 12-15 процедур. 
У хворих з мієлінопатією, після лікування, спостерігалася зміна параметрів ПРО (тривалості, амплітуди і кількості фаз) через 7-10-15 днів після чергового обстеження показники наближалися до параметрів ПРО на здоровому боці в основній групі. А у хворих з аксональним ураженням середні значення параметрів ПРО не мінялися протягом 30-40 днів і тільки через кілька місяців чи років параметри змінювалися у бік норми. 
При повторному огляді та обстеженні хворих, які проводилися, через 6-9-12-24 місяців було визначено, що у 18 хворих (з яких у 17 ступінь ураження визначався як мієлінопатія, а 1 – як аксонопатія) не було визначено патологіі нервової системи і, за даними ЕНМГ-дослідження, ШПЗ та амплітуди М-відповіді дорівнювали показникам зі здорового боку по всіх досліджуваних нервах. У 16 пацієнтів було визначене значне поліпшення (1особа – мієлінопатія, 13 осіб – аксонопатія, 2 особи – змішані форми), яке мало прояви у вигляді зниження м’язової сили до 5 балів, незначно вираженій гіпотонії м’язів плечового поясу. У 4 хворих (зі змішаною формою) поліпшення спостерігалося з залишковими явищами у неврологічному статусі (зниження сухожилкових рефлексів), невелике обмеження рухів у самому плечі та зниження амплітуди М-відповіді по досліджуваних нервах. І тільки у двох хворих із змішаною формою були зафіксовані залишкові явища, які виражалися м’язовою слабкістю в руці до 4 балів, гіпотонією та гіпотрофією м’язів плечового поясу і на ЕНМГ залишалося зниження ШПЗ та амплітуди М-відповіді. 
 
ВИСНОВКИ
 
1. За результатами дисертаційного дослідження, подано теоретичне узагальнення і запропоновано нове рішення важливої наукової задачі – діагностики, лікування і прогнозування перебігу неврогенної аміотрофії плечового поясу. Мета була досягнута об'єднанням критеріїв ранньої діагностики досліджуваного захворювання і його терапії – шляхом проведення цілеспрямованих інструментальних (електронейроміографії, допплерографії) та імунологічних досліджень
2. Неврогенна аміотрофія плечового поясу являє собою самостійне захворювання периферичної нервової системи з визначеними хворобопровокуючими чинниками (переохолодження і перенесені інфекційні захворювання) та чітко окресленою клінічною картиною, що має характерну стадійність і послідовну зміну фаз. Для першої гострої (алгічної) стадії характерне виникнення вираженого болю в області плечового поясу. Другій стадії притаманне зменшення больового синдрому, що супроводжується розвитком атрофій м'язів плечового поясу, переважно в дельтоподібному, двоголовому і надостному м'язах. 
3. Рецидивування є характерною ознакою даного захворювання. Воно починається з поновлення інтенсивного больового синдрому, помітного і швидкого прогресування наявної раніше аміотрофії, появи нових аміотрофій і виникнення імунного дисбалансу. 
4. Голчасте ЕМГ-дослідження дозволяє розділити хворих з больовим синдромом плечового поясу на групу хворих з неврогенною аміотрофією і на групу з патологією корінця і/чи мотонейронів. Стимуляційне ЕНМГ є основною методикою ранньої діагностики НА у фазі алгії. Для мієлінопатії при неврогенній аміотрофії характерне зниження ШПЗ більше ніж на 40%, а амплітуди М-відповіді не більше ніж 20%. Для аксонопатії типовим є зниження ШПЗ не більше ніж на 25%, а амплітуди М-відповіді не менше ніж на 60%, характерним для змішаної форми (аксоно-мієлінопатія) є ШПЗ від 25% до 40%, і амплітуди М-відповіді від 20% до 60%. 
5. При допплерографії у хворих на НА визначається дистонія з підвищенням чи зниженням тонусу стінок магістральних артерій, дефіцитом кровообігу по них, а також дистонії магістральних він верхніх кінцівок з помірно вираженим венозним застоєм. 
6. Для хворих на НА у гострій і підгострій стадії захворювання характерна перевага Т-супресорної активності над її Т-хелперною активністю, а також кількісне зниження В-клітин при їхньому функціональному дисбалансі за рівнем імуноглобулінів М і G і приєднання аутоімунного процесу за показниками циркулюючих імунних комплексів. 
7. Диференційованою терапією гострого періоду НА є тимчасова іммобілізація, протибольові і протизапальні препарати, курси фізіотерапії, при мієлінопатії – кортикостероїди; фолієва кислота, метіонін, вітамін В12, при аксонопатії – мілдронат, розчин прозерину чи галантаміну. Розроблена схема диференціального лікування приводить до зниження тривалості захворювання, виразності залишкових явищ після видужання, сприяє запобіганню рецидивів і прискорює реабілітацію хворих. 
 
СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:
 
1. Евтушенко С. К., Гончарова Я. А. Особенности электромиографических показателей у больных с
Фото Капча