Дія норм податкового права в часі, просторі та за колом осіб (за законодавством України)

Порівняльний та системний аналіз нормативних актів, якими врегульовується оподаткування фізичних та юридичних осіб, практики їх застосування, як показано у підрозділах 3. 1 і 3. 2, переконує, що за своєю суттю та юридичною дією на платників податків – юридичних і фізичних осіб вони є ідентичними. Характерним для обох груп цих нормативних актів виявилось звуження кола суб’єктів та об’єктів оподаткування, часта зміна елементів податкових законів, податково-правових норм, непередбачуваність у регулюванні податково-правових відносин в цілому. Це стало однією з головних причин зростання тіньової економіки та приховування баз оподаткування, несплати податків юридичними та фізичними особами. Особливо негативний вплив на трансформаційні процеси в Україні здійснюють податково-правові норми Закону України “Про податок на додану вартість”, який необхідно відмінити взагалі як неприродній нинішньому стану вітчизняної економіки, та Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”. Цей податок необхідно зберегти у формі нового Закону України “Про прибутковий податок з громадян. ”

Ситуацію, що склалась на даний час у вітчизняному податковому законодавстві, особливо щодо регулювання податку на додану вартість та прибуткового податку з громадян, слід оцінити, як зловживання правом з боку Верховної Ради України. Це надзвичайно небезпечне антисуспільне за своєю природою явище, тому не випадково в доктрині міжнародного права, в основоположних міжнародно-правових актах використовується принцип заборони зловживання правом. Під зловживанням правом з боку Верховної Ради України у даному випадку ми розуміємо таке свавільне використання нею положення Конституції України про те, що виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори, тобто встановлюються лише Верховною Радою України, оскільки тільки до її повноважень належить прийняття законів, коли формально сама Конституція України при цьому не порушується, однак при цьому грубо порушуються природні закони суспільного життя. Оскільки це зловживання правом з боку Верховної Ради України – створення нею неправових, однак законних пільг одним платникам податків за рахунок інших платників, а також свідоме обмеження можливостей держави здійснювати конституційну соціальну функцію – грубо порушує природні права і законні інтереси великої частини громадян України Української держави, воно повинно стати предметом спеціального розгляду в Конституційному суді України.

В підрозділі 3. 3. “Висновки до розділу” викладено основні висновки, до яких прийшов дисертант у третьому розділі.

У “Висновках” підведені загальні підсумки дослідження, сформульовані рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України з оподаткування:

1. Податкове законодавство України сформоване на основі нормативної бази, успадкованої від командно-адміністративної системи. Основи вітчизняної податкової політики розроблялися під тиском обставин, без належного наукового обґрунтування та аналізу макро- і мікроекономічних наслідків запровадження різних податків і розмірів їх ставок, без врахування світового та історичного досвіду формування й розвитку податкових систем. Відсутність науково обгрунтованих підходів до формування національної податкової системи та до аналізу наслідків її впровадження робили і роблять податкову політику України однією із основних причин її економічної кризи.

2. Розповсюджена ідея про те, що податки – це лише засіб для наповнення державного бюджету, джерело коштів, необхідних для функціонування держави – безпідставна та обмежена. У дійсності податки істотно впливають на діяльність суб'єктів господарювання, податкова система виконує функцію структурування економіки, створює та посилює одні зв'язки та знищує інші. Державі потрібна податкова система, яка забезпечувала б або хоча б не стримувала розвиток економіки. Існуюча податкова система не відповідає цілям економічної політики держави.

3. Існуюча податкова система України характеризується наступними негативними рисами: а) велика чисельність нормативних документів та невідповідність між собою законів і підзаконних актів, які регулюють податкові відносини; б) нестабільність податкового законодавства, численні зміни та поправки до чинних законів; в) відсутність регулюючої функції та зосередження виключно на фіскальній ролі податків; г) засилля неподаткових законів у регулюванні податкових відносин; д) відсутність достатніх правових гарантій для учасників податкових відносин. Виникла необхідність проведення податкової реформи та створення єдиного систематизованого законодавчого акта прямої дії – Податкового кодексу України, який охоплюватиме всі без винятку питання податкового права та відповідатиме адекватним засадам податкової політики держави.

4. Проведення податкової реформи в Україні повинно грунтуватись на таких засадах реформування системи оподаткування: 1) загальне спрощення правової бази оподаткування, забезпечення зрозумілості норм основного законодавчого акта з оподаткування; 2) уніфікація підходів і методів визначення елементів за всіма податками (зборами) та вимог до ведення обліку нарахування податків (зборів) ; 3) зменшення кількості податків та скасування податків (зборів), витрати на адміністрування яких перевищують доходи від їх стягнення; 4) зниження рівня податкового навантаження на суб'єкти оподаткування та зрівняння податкового тиску на різні категорії платників податків; 5) зменшення ставок податків (зборів) з одночасним збільшенням податкової бази, що означає максимальне розширення кола платників податків (зборів) та скасування безпідставних податкових пільг; 6) збільшення розміру суми неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб до законодавчо встановленого прожиткового мінімуму громадян; 7) застосування замість податкових пільг системи цільових бюджетних дотацій, спрямованих на підтримку найменш захищених верств населення і на розвиток пріоритетних галузей господарства та регіонів України; 8) підтримка розвитку та поширення малого підприємництва