Діяльність Національного Банку України

Національний банк спрямовує свою нормотворчу діяльність на підготовку ключових інструкцій з основних напрямів діяльності як Національного банку, так і банківської системи в цілому.

На сьогодні вже прийнято Положення про безготівкові розрахунки, Положення про міжбанківські розрахунки, Інструкцію про відкриття банками рахунків в іноземній та національній валютах, Положення про кредитування та багато інших. Усього чинними є більше двохсот нормативних актів НБУ.

Національний банк України не стоїть осторонь законотворчого процесу. Як суб'єктом права законодавчої ініціативи, за Конституцією України, ним підготовлено та передано на розгляд Верховної Ради України ряд законопроектів. Лише до Закону “Про банки і банківську діяльність” за його ініціативою 12 разів вносились зміни та доповнення.

Враховуючи, що діючий Закон України “Про банки і банківську діяльність”, який заклав основи створення банківської системи України, на нинішньому етапі розвитку не повною мірою забезпечує правову регламентацію функціонування центрального банку держави, Національний банк розробив і в кінці грудня 1996 року подав на розгляд Верховної Ради України проект закону України “Про Національний банк України”.

Необхідність розробки окремого закону про Національний банк України обумовлена стрімким розвитком банківської системи, необхідністю підвищення відповідальності Національного банку як центрального банку держави за забезпечення монетарної стабільності як запоруки успішного економічного поступу України, чіткого окреслення його статусу, місця і ролі в суспільстві та системі державних органів.

Закон “Про Національний банк України” має стати відправною точкою в створенні надійної законодавчої бази для банківської діяльності та реформування банківської системи.

Найближчим часом Національним банком України буде подано законопроекти “Про страхування вкладів фізичних осіб”, “Про кредит”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про електронні банківські платежі”.

Формування інформаційної системи. Виконання регулюючих та наглядових функцій центрального банку потребує відповідного інформаційного забезпечення.

Протягом 1993 – 1996 років Національним банком України створена інформаційна система, яка базується на чотирьох макроекономічних системах даних – статистиці реального сектора економіки, державних фінансів, платіжного балансу, грошово-кредитній і банківській статистиці. Розробка двох останніх з цих систем законодавче закріплена за Національним банком.

Реалізація Національним банком України заходів, передбачених Державною програмою переходу України на міжнародну систему обліку і статистики та Концепцією побудови банківської статистики і статистики платіжного балансу, забезпечила створення системи звітності, дані якої вже сьогодні з багатьох параметрів відповідають міжнародним стандартам, що дало змогу, починаючи з липня 1996 року, розпочати публікацію монетарних показників та показників платіжного балансу України в збірнику МВФ “Міжнародна фінансова статистика”.

“Міжнародна фінансова статистика” – International Financial Statistics (IFS) є щомісячним періодичним виданням

Міжнародного валютного фонду (виходить англійською мовою), в якому подаються статистичні дані про більшість країн – членів МВФ. Крім міжнародних організацій та донорів, це видання широко використовується на фінансових ринках, а також потенційними іноземними інвесторами.

Проте повний перехід па міжнародні статистичні стандарти залежатиме від успішної реалізації програми реформування бухгалтерського обліку та звітності банків, яка передбачає перехід банківської системи на новий план рахунків із січня 1998 року.

З метою проведення виваженої курсової політики та забезпечення стабілізаційного впливу на функціонування зовнішнього сектора економіки Національний банк складає та аналізує платіжний баланс країни. Розроблена спеціалізована система банківської звітності для його складання, а також методика аналізу, яка фактично акумулює всю наявну інформацію із зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі з руху капіталів за кожною країною та валютою в розрізі операцій платіжного балансу.

Національний банк України видає офіційні видання, які доступні підприємцям, науковцям, засобам масової інформації і широкому загалу:

• з 1993 року – щомісячний статистичний бюлетень;
• з 1995 року – журнал “Вісник Національного банку України” з додатком: “Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності”;
• з 1996 року – щоквартальний додаток до бюлетеня Національного банку “Платіжний баланс України”.

Міжнародні зв 'язки. Національний банк представляє інтереси України у відносинах з центральними банками інших країн, міжнародними банками та фінансово-кредитними організаціями.

Національний банк України тісно співпрацює з Міжнародним валютним фондом, Всесвітнім банком реконструкції та розвитку, Європейським банком реконструкції та розвитку, Банком міжнародних розрахунків у Базелі, центральними банками Німеччини, Нідерландів, Австрії, Великобританії, Франції, Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини, Фінляндії, США, а також провідними комерційними банками Західної Європи та США з питань монетарної політики, організації банківського нагляду, банківської статистики, впровадження прийнятих у міжнародній практиці системи розрахунків, складання платіжного балансу тощо.

Нині Національний банк України має кореспондентські відносини більш як із 30 зарубіжними банками.

Усі функції центрального банку перебувають у тісному взаємозв’язку між собою. Так, кредитування держави й комерційних банків дає змогу досягнути окремих цілей грошово-кредитної політики. Водночас платіжний оборот забезпечується належною кількістю грошей, необхідних для процесу розширеного відтворення. Однак, якщо на початкових етапах розвитку центральних банків їхньою головною функцією була емісійна, то за сучасних умов тенденція посилення державного регулювання економічних процесів поступово вивела на перший план функцію реалізації грошово-кредитної політики.

Виконання центральним банком розглянутих функцій безпосередньо позначається на формуванні ним своїх активів та пасивів.

Найважливішим джерелом ресурсів центрального банку є емісія банкнот, що утворює одну із основних статей пасиву його балансу. Важлива роль також належить залишкам коштів на резервних і кореспондентських рахунках комерційних банків та на рахунку