Дослідження особливостей функції прогнозування при управлінні попитом

Верстат 4, виробнича потужність якого не відповідає потужності ділянки, є вузьким місцем. Розрахунок виробничої потужності не може бути завершеним, поки не розроблені заходи з ліквідації вузьких місць.

При Муч = 7821 на верстатах 3 можна обробити деталі верстатів 2 з сумарною трудомісткістю одного комплекту  .

Рис. 2. 1 Діаграма виробничої потужності обладнання ділянки

 

Таким чином, деталі комплекту, які підлягають обробці, з сумарною трудомісткістю   повинні бути передані на верстати 2:

Тобто бачимо, що не має часу, щоб перенести деталі з верстатів.

Визначимо завантаження обладнання при випуску 11041 комплектів деталей.

Коефіцієнт завантаження обладнання   визначається шляхом співставлення трудомісткості програми з наявним фондом часу за формулою

 , (8. 3)

де Муч – виробнича потужність даної ділянки.

Результати розрахунків занесемо до таблиці 2. 16.

 

Таблиця 2. 16 – Розрахунок завантаження обладнання

Найменування обладнанняКількість обладнання, шт. Скоригована норма часу на комплект, хв , год. , год. Коеф. завантаж. Обладнання

123456

Верстат 1713215642281050, 56

Верстат 2916518702361350, 52

Верстат 3623124089240901

Верстат 4313216387120451, 36

Всього25660748201003753, 44

 

Таким чином, як видно з таблиці коефіцієнт завантаження обладнання  , що показує наявність на виробництві вузьких місць, а отже не ефективне використання обладнання на підприємстві.

 

 

Прогнозування використовується з метою проаналізувати можливий розвиток подій у майбутньому. Прогноз -- можлива оцінка майбутнього стану. Багато рішень керівників спираються на прогнозні дані, отримані розрахунковим чи яким-небудь іншим шляхом.

Це свого роду уміння передбачати, аналіз ситуації й очікуваного ходу її і зміни в майбутньому. Тому що кожне рішення – це проекція в майбутнє, а майбутнє містить елемент невизначеності, те важливо правильно визначити правильно, визначити ступінь ризиків, з якими сполучена реалізація прийнятих рішень. Прорахунок ризиків також є невід'ємною частиною прогнозування, як системи оцінки можливих втрат і виграшів при ухваленні даного рішення.

Менеджери використовують прогнози з метою передбачити можливі варіанти розвитку свого бізнесу. Отже, вони прогнозують майбутні чи події умови їхнього виникнення.

Щоб прогнозування було найбільш ефективним, мета повинна бути конкретною. Тобто для кожної мети повинні існувати критерії, що дозволили б оцінити ступінь досягнення мети. Без цих критеріїв не можлива реалізація однієї з основних функцій керування-контролю. Виходячи з цього можна зробити висновок, що ціль, ступінь досягнення якої можна кількісно вимірити, буде завжди краще мети, сформульованої лише словесно (вербально).

Коло проблем, які потребують розробки при прогнозуванні, та відповідно зміст самих методів прогнозування істотно залежать від термінів прогнозів. Зі збільшенням строку прогнозу зменшується кількість наявної і доступної інформації усіх видів, виникає необхідність в укрупненні чинників, використанні агрегованих моделей, розгляді більш широких проблем. Чинники, які використовують в економіко-математичних моделях, що призначені для довгострокового прогнозування, повинні бути зв'язані стійкими функціональними зв'язками, як між собою, так і з такими чинниками прогнозів на менш тривалий період, які істотно впливають на динаміку змін в цілому (принцип добору істотної і стійкої інформації).

Прогнозування є важливою частиною господарської практики. Досвідчені керівники розуміють, що всі великі бої спочатку виграють на папері – на плані, а тільки після цього у реальному житті. Успішно працюючі підприємства здійснюють не тільки довгострокове прогнозування, але і детальну розробку оперативних поточних планів по кожному підрозділу, кожному робочому місці.

Значне місце серед методів економічного прогнозування займають також комбіновані методи. До них відносяться методи зі змішаною інформаційною основою, у яких первинну інформацію складає як статистичні, так і експертні дані. Наприклад, при проведенні експертного опитування може бути використана статистична інформація і, навпаки, при екстраполяції тенденції, поряд з фактичними даними, – експертні оцінки.

 

 

1. Саати Т., Кернс К. Аналитическое планирование. Организация систем: Пер. с англ. – М. : Радио и связь, 1991. – 224с.
2. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учебн. пособие для вузов/ Под ред. Т. Г. Морозовой, А. В. Пикулькина. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 318 с.
3. Басовский Л. Е. Прогнозирование и планирование в условиях рынка. – М. : ИНФРА-М, 2001. – 260 с.
4. Бокс Дж. Дженкинс Г. Анализ временных рядов. Прогноз и управление. – М. : Мир, 1974. – 526 с.
5. Андерсон Т. Статистический анализ временных рядов. – М. : Мир, 1976. -680с.
6. Четыркин Е. М. Статистические методы прогнозирования. – М. : Статистика, 1977. – 200 с.
7. Цыгичко Д. Основы прогнозирования систем. – М. : Финансы и статистика, 1986. – 416 с.
8. Льюис Д. Методы прогнозирования экономических показателей. – М. : Финансы и статистика. 1986. – 364 с.
9. Горелов С. Математические методы в прогнозировании. – М. : Прогресс, 1993. – 320 с.
10. Клебанова Т. С., Иванов В. В., Дубровина Н. А. Методы прогнозирования. Учебное пособие. – Харьков: Изд ХГЭУ, 2002. -372 с.
11. Котлер Ф., Армстронг Г. и др. Основы маркетинга: Пер. с англ. – 2-е европ. изд. -. К. ; М. ; СПб: Издат. дом «Вильямс», 1998. – 1056с.
12. Китаев Н. Н. Групповые экспертные оценки. – М. : Знание, 1975. -64 с.
13. Боровиков В. П., Ивченко Г. И. Прогнозирование в системе STATISTICA в среде Windows. – М. : Финансы и статистика, 1999. – 280 с.
14. Владимиров О. Ю., Заруба В. Я. Оптимальні ціни та обсяги продажу на споживчих ринках однорідних дискретних товарів // Маркетинг в Україні – №1 (3) – 2000. – C. 25-27.
15. Заруба В. Я., Владимиров А. Ю. Экономико-математические модели оптимизации цен и объемов продаж на потребительских рынках дискретных товаров. Современные сложные системы управления. – Старый Оскол: Издательство «Тонкие наукоемкие технологии», 2002. – С. 342-345
16. Заруба В. Я., Парфентенко І. А. Інформаційне забезпечення дослідження структури витрат населення. Маркетинг в Україні, 1999. -№1 (2).
17. Василенко АО., Ткаченко TL Виробничий (операційний) менеджмент: Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 532 с.
18. Виробничий менеджмент. Підручник для вузів. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2000. Під ред. проф. Ильенковой С. Д.
19. Горемыкин, В. А. Планирование на предприятии: учеб. для вузов по экон. специальностям / В. А. Горемыкин. – 5-е изд., стер. – М. : Филинъ, 2012. – 517 с.
20. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ЗАВДАННЯ для виконання обов’язкового домашнього завдання з дисципліни «Операційний менеджмент» / Укладачі: к. е. н. Павленко О. О., Смоленніков Д. О. – Суми: Вид-во СумДУ, 2008. – 41 с.