Дослідження собівартості продукції борошномельної промисловості та розробка шляхів її зниження (на прикладі ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів”)

Проблема управління запасами в даній моделі зведена до визначення обсягу замовлення (Q) і частоти виконання замовлень (T) за планований проміжок часу. Що у свою чергу розраховується за допомогою балансування між витратами, пов'язаними з виконанням одного замовлення (O), і витратами на зберігання одиниці запасів (C). Розмір замовлення варто збільшувати доти, поки зниження витрат на замовлення переважує збільшення витрат на зберігання. 

Принцип, на якому базується модель найбільш економічного розміру замовлення полягає у тому, що деякі витрати зростають із збільшенням обсягів запасів, а деякі навпаки – зменшуються. Поточні витрати фірми зростають, коли збільшуються розміри замовлень. В той же час витрати, пов’язані з замовленням, зменшуються при великих розмірах замовлень.

Якщо узагальнити показання кривої поточних витрат і кривої витрат, пов’язаних з замовленням, то результат становитиме: сумарні витрати на запаси. Точка в якій цей показник є мінімальним, характеризує найбільш економічний розмір замовлення (див. рис.3.1) [15, с. 843].

Витрати зберігання запасів за період між двома поставками дорівнюють добутку витрат на зберігання одиниці матеріалу на середній обсяг запасів 

Витрати на замовлення визначаються як добуток витрат на одне замовлення й кількість замовлень за звітний період. 

Оптимальний розмір замовлення виходить при мінімальних сумарних витратах на запаси та розраховується за формулою:

,

де Q – оптимальний розмір замовлення;

S – потреба в матеріалах за звітний період, т;

О – витрати на виконання одного замовлення, грн.;

С – витрати на зберігання одиниці запасів, грн..

Найбільш критичним фактором для ефективного використання моделі є можливість оцінити витрати на замовлення й витрати на зберігання. Причому необхідно виділити саме змінні частини витрат від замовлення й одиниці зберігання запасів. Якщо намагатися провести виділення з досить високим ступенем точності, то скоріше всього результати будуть невтішними - змінні витрати складуть незначну частину від сукупних витрат на зберігання або доставку, які, у свою чергу, дуже важко виділити із загальногосподарських витрат [15, с. 845]. 

Доскональне дослідження проблеми виділення змінних витрат скоріше нашкодить управлінню, ніж надасть необхідну інформацію. При роботі з фактичними або плановими даними необхідно постійно балансувати між точністю й доречністю одержуваної інформації, не забуваючи і про вартість цих робіт. Саме ці умови призводять до різної ефективності від використання моделі на кожному окремому підприємстві. А причини можливих невдач найчастіше сховані не за специфікою виробництва, а за браком аналітичних навичок й умінь.

Скористаємося вище описаною моделлю для визначення оптимального розміру замовлення (доставки) на млин ВАТ „ХКХП”.

Млин ВАТ „ХКХП” займається переробкою пшениці, що відноситься до сезонного виду виробництва. Це означає, що підприємству у період збору врожаю для безперервної роботи необхідно закупити пшениці у обсязі, який би забезпечив річну потребу або укласти угоду з іншими елеваторами на зберігання та доставку сировини.

Річна потреба планового року у сировині складає 21 675 т пшениці. Закуповуємо 21 700 т. 

Беручи до уваги зручне розташування ВАТ „ХКХП” (біля річки), силоса елеватора можна використовувати не для зберігання власного зерна для переробки, а для надання послуг із завантаження та розвантаження суден. Так вартість послуг за перевантаження 1 т зерна – 21,00 грн., а витрати на перевантаження -19,80 грн. Отже, при перевантаженні 21 700 т зерна підприємство отримає прибуток в розмірі:

21 700 ∙ (21,00 – 19,80) = 26 040,00 грн.

Якщо підприємство займе ємність елеватора у розмірі 21 700 т, то не отримає прибуток у сумі 26 040, грн. 

Зберігання зерна для переробки можна здійснювати на території Копанського хлібоприймального пункту (ХПП). Оскільки він за розмірами менший ніж ВАТ „ХКХП”, то й витрати на зберігання нижчі. Однак у цьому випадку підприємству необхідно здійснювати витрати на транспортування.

Транспортування може здійснюватися залізничним або автомобільним транспортом, яке знаходиться на балансі підприємства. Використання цього транспорту дасть змогу виправдати витрати на його придбання. Однак необхідно визначити у якій кількості необхідно транспортувати сировину на млин, що сумарні витрати були мінімальні. 

Для визначення оптимального розміру доставки необхідно володіти наступною інформацією:

- річна потреба у сировині – 21 700 т пшениці;

- вартість одиниці сировини – 578,33 грн./т;

- витрати на зберігання одиниці матеріалу – 75,88 грн./т;

- витрати на виконання однієї доставки – 250 грн.;

- середня ставка відсотку на капітал – 20%.

1. Розраховуємо витрати на зберігання 1 т пшениці з урахуванням втраченої

. У даному випадку ці витрати для кожної обсягу партії будуть 

Розраховані дані зведемо до табл. 3.6.

 

Таблиця 3.6

Сумарні витрати за рік при різних обсягах поставок

 

З даних табл. 3.7 можна зробити висновок, що для підприємства найкращим буде варіант, в якому обсяг поставки дорівнює 240 т. Цей обсяг забезпечує найменші сумарні витрати за рік.

Таким чином, оптимальним розміром поставки є 240 т пшениці.

В управлінні виробничими запасами також використовується модель визначення точки поновлення запасу (ТПЗ), що показує, при якому залишку запасів потрібно робити нове замовлення. 

Точка поновлення замовлення визначається за формулою: