Дослідження собівартості продукції борошномельної промисловості та розробка шляхів її зниження (на прикладі ВАТ „Херсонський комбінат хлібопродуктів”)

1 318 600 + 500 000 = 1 818 600,00 грн.

Умовно-постійні витрати планового року становитимуть:

4 257 444,60 + 1 818 600,00 = 6 076 044,60 грн.

Індекс зміни умовно-постійних витрат дорівнює:

3.3. Розраховуємо економію на умовно-постіних витратах: 

Таким чином, загальні умовно-постійні витрати складатимуть:

4 257 444,60 – 1 575 254,50 = 2 682 190,10 грн.

А на 1 т пшениці:

Отже, собівартість переробки 1 т:

- власної пшениці:

578,33 – 1,01 + 7,70 + 28,43 + 47,78 = 661,23 грн.

- давальницької пшениці: 

7,70 + 28,43 + 47,78 = 83,91 грн.

На основі розрахованих даних можна визначити собівартість окремого виду продукції на плановий рік та вартість послуг.

Для розрахунку собівартості продукції складаємо табл. 3.4.

Таблиця 3.4

Розподіл витрат на виробництво сортового борошна 

і манної крупи із власної пшениці

 

Таким чином, спостерігається зниження собівартості 1 т борошна вищого ґатунку та макаронного борошна на 711,81 грн. (872,46 – 1 584,27); борошна першого ґатунку на 651,65 грн. (798,74 – 1 450,39); крупи манної на 862,18 грн. (1 056,80 – 1 918,98); висівок на 58,65 грн. (122,88 – 181,53) та зниження вартості послуг на 97,62 грн. без ПДВ (83,91 – 181,53).

На основі вище розрахованих даних визначимо величину прибутку у даному випадку. Для цього скористаємося даними розрахованими при розгляданні попередніх варіантів.

Виручка від реалізації продукції (надання послуг) залишається не змінною та дорівнює сумі виручки від реалізації продукції та надання послуг розрахованих у двох попередніх варіантах:

5 721 250,00 + 2 146 986,41 = 7 868 236,41 грн.

Витрати на переробку зміняться й для давальницької сировини становитимуть:

15 000 ∙ 83,91 = 1 258 650,00 грн.

Беручи до уваги збільшення обсягу переробки власної сировини, що призвело до збільшення готової продукції, окремі види якої реалізуються за межами міста, собівартість цієї продукції збільшується на вартість транспортних послуг, які були розраховані під час розглядання першого варіанту (для Миколаєва – 18,00 грн. за 1 т, для Генічеську – 60,00 грн. за 1 т). 

Отже, собівартість продукції складатиме:

(872,46 + 18,00) ∙ 1 500 + (798,74 + 18,00) ∙ 2 975 + (872,46 + 60,00) ∙ 340 =

= 4 082 527,90 грн.

Загальні витрати на виробництво продукції та надання послуг дорівнюють:

1 031 100,00 + 4 082 527,90 = 5 113 627,90 грн.

У даному випадку підприємство отримає прибуток у розмірі:

Таким чином, збільшення обсягу переробки на 25 000 т пшениці призведе до зниження собівартості продукції (послуг) та отримання додаткового прибутку у сумі 1 443 235,77 грн. Однак вирішальною умовою використання виявленого зниження собівартості продукції у даному випадку є налагоджена робота відділу збуту та співпраця з давальцями, тобто пошук ринків збуту продукції та залучення давальницької сировини на умовах, які задовольняють обидві сторони.

Розглянуто три варіанти збільшення обсягу переробки пшениці для ВАТ „ХКХП” за рахунок більш повного використання виробничої потужності, що призвело до зниження умовно-постійних витрат та собівартості продукції (послуг) загалом. Наслідком цього є отримання додаткового прибутку. 

Для порівняння результатів розглянутих варіантів та визначення найоптимальнішого для підприємства представимо розраховані дані у вигляді таблиці (див. табл. 3.5).

 

Таблиця 3.5

Показники діяльності підприємства після збільшення 

обсягу виробництва

 

З даних табл. 3.6 можна зробити висновок, що збільшення обсягу переробки пшениці призводить до зниження собівартості продукції (послуг) не залежно від того яка це сировина (власна чи давальницька), чим більше обсяг тим менша собівартість й відповідно більший прибуток. При переробці 10 000 т пшениці прибуток менший (355 925,68 грн.) ніж при переробці 15 000 т пшениці (361 305,34 грн.), який одночасно менший ніж при переробці 25 000 т пшениці (1 443 235,77 грн.).

Найоптимальнішим варіантом є збільшення обсягу переробки на 25 000 т за рахунок власної та давальницької пшениці. В даному випадку спостерігається найбільше зниження собівартості та найбільший розмір додатково отриманого прибутку (1 443 235,77 грн.).

Таким чином, при більш повному використанні виробничої потужності ВАТ „ХКХП” забезпечується зниження собівартості продукції (послуг). За таких умов підприємство може зменшити ціни, що призведе до підвищення його конкурентоспроможності та збільшення прибутку за рахунок зростання обсягу продажу.

 

 

У собівартості продукції відображаються всі витрати підприємства., в тому числі й витрати на сировину, матеріали і т.д., що формують виробничі запаси.

Ефективне управління запасами дозволяє зменшити поточні витрати на їх зберігання, що, в свою чергу, призводить до зниження собівартості продукції (послуг).

У теорії управління запасами розроблені спеціальні моделі для визначення економічно обґрунтованого обсягу замовлення матеріальних цінностей. Найпоширенішим інструментом, спрямованим на мінімізацію сумарних витрат, визнається модель найбільш економічного розміру замовлення (EOQ – The economic ordering quantity model). Причиною популярності цієї моделі є як простота математичного апарата,