Динаміка структурно-функціональних змін органів і тканин півнів

На другому етапі моделювали хронічний Т-2 токсикоз у півнів, вивчали морфофункціональний стан сечостатевого апарату за Т-2 токсикозу та впливу високочистого розчину натрію гіпохлориту («ВетОкс-1000») у концентрації 5 і 20 мг/л. Для відтворення Т-2 токсикозу використовували кристалічний Т-2 токсин, отриманий в лабораторії мікотоксикології Інституту птахівництва НААН з культури гриба Fusarium sporotrichiellа, який розводили 1% -м розчином етанолу. Концентрація Т-2 токсину у виготовленому розчині становила 0, 4 мг/мл.

Сформовано 4 групи півнів, по 15 голів у кожній, яких добирали за принципом аналогів. Т-2 токсин задавали на корінь язика за допомогою дозатора щоденно протягом 7 діб. Птиці І групи (контрольна) задавали 1% -й розчин етанолу, ІІ, ІІІ і IV групам вводили 1/20 ЛД50 Т-2 токсину в дозі 0, 28 мг/кг; птиці ІІ групи випоювали воду, ІІІ і IV групам замінювали випоювання води на розчин «ВетОкс-1000»: птиці ІІІ групи – у концентрації 5 мг/л, IV групи – 20 мг/л. Протягом досліду за півнями вели постійне спостереження. На 7 та 14 доби по 5 півнів з кожної групи зважували, відбирали кров для гематологічних та імунологічних досліджень, виводили з експерименту, здійснювали патолого-анатомічний розтин, відбирали нирки та сім’яники для визначення абсолютної маси, шматочки органів фіксували у 10% -му розчині нейтрального формаліну та розчині Карнуа з подальшою заливкою у парафін.

З гематологічних показників визначали: кількість еритроцитів та лейкоцитів, підраховуючи їх у камері Горяєва. З біохімічних показників крові визначали концентрацію гемоглобіну гемоглобiн-цiанiдним методом (Макарова В. А., 1997), у сироватці крові − активність аланінамінотрансферази (АЛТ) та аспартатамінотрансферази (АСТ)  (за методом Райтмана і Френкеля) ; вміст загального білка − рефрактометричним методом (рефрактометром ІРФ-22). З імунологічних показників визначали бактерицидну активність сироватки крові (БАСК) та лізоцимну активність сироватки крові (ЛАСК) за методиками, адаптованими в лабораторії імуноморфології Державного науково-дослідного контрольного інституту ветпрепаратів та кормових добавок («Імунологічний контроль ветеринарних лікарських засобів». Методичні рекомендації, 2002).

З парафінових блоків на санному мікротомі виготовляли гістозрізи завтовшки 8−15±1 мкм, які забарвлювали гематоксиліном та еозином; для виявлення хроматофільної речовини – тіоніном за Нісслем; рибонуклеїнових кислот (РНК) – за Браше; глікопротеїди – ШИК-реакція за Мак-Манусом. Виконання гістохімічних методів супроводжувалося необхідним контролем для підтвердження їхньої специфічності.

Для поглибленого вивчення структури клітин печінки, сім’яників і головного мозку півнів здійснювали електронно-мікроскопічні дослідження. Матеріал фіксували у 1, 5% -му розчині глютарового альдегіду в 0, 2 молярному какодилатному буфері (рН = 7, 2) – 2 години. Зразки промивали у двох порціях буфера і дофіксовували в 1, 5% -му розчині оксиду осмію (OsO4). Після відмивання, дегідратації у зростаючих концентраціях етилового спирту контрастували уранілацетатом і поміщали в епоксидну смолу Epon-812. Ультратонкі зрізи контрастували уранілацетатом і свинцю цитратом. Зразки переглядали і фотографували в електронно-трансмісійному мікроскопі ПЕМ-100.

Для визначення вмісту продуктів прекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) і активності ензимів антиоксидантної системи (АОС) шматочки печінки, нирок, сім’яників, головного мозку заморожували у рідкому азоті, гомогенізували у гомогенізаторі у присутності буферного розчину А (0, 32 М сахароза, 1 мМ ЕДТА, 50 мМ трис-НCl, pH=7, 4). Вміст ТБК-реагуючих продуктів визначали в реакції з тіобарбітуратовою кислотою (Тимирбулатов Р. Р., Селезнев Е. И., 1981). Дієнові кон’югати виявляли за методикою Стальної І. Д. (1977). Активність каталази (КАТ, К. Ф. 1. 11. 1. 6) досліджували фотоелектроколориметричним методом за інтенсивністю забарвлення комплексу, який утворюється при взаємодії гідрогену пероксиду з амонію молібдатом (Королюк М. А. и др., 1988) ; активність супероксиддисмутази (СОД, К. Ф. 1. 15. 1. 1) визначали за реакцією окиснення кверцитину (Костюк В. А. и др., 1990), активність глутатіонпероксидази (ГПО, К. Ф. 1. 11. 1. 9) та глутатіонредуктази (ГР, К. Ф. 1. 6. 4. 2) за методиками Прохорова і Монн (Прохоров М. И., 1982; Монн В. М., 1986).

Статистичну обробку результатів досліджень проводили за методикою, описаною І. А. Ойвіним (1960), з використанням статистичного програмного пакета Statistic 5, 0 для Windows XP. Вірогідність розбіжності між показниками оцінювали за критерієм Стьюдента. Різницю між двома величинами вважали достовірною при р<0, 05; 0, 01; 0, 001.

Дані гематологічних, патоморфологічних досліджень статистично обробляли з обчисленням середніх арифметичних величин (М), середньої квадратичної помилки (m) і ступеня вірогідності різниці (р), між показниками.

Світлову мікроскопію і мікрофотографування гістопрепаратів здійснювали за допомогою мікроскопа OLYMPUS CX 41 та фотокамери OLYMPUS С-5050. Морфометрію проводили з використанням морфометричної програми DP-SOFT для мікроскопа OLYMPUS CX 41.