пов'язана з врученням ним вірчих грамот. Безумовно, для цього потрібна відповідна підготовка за участю Міністерства закордонних справ країни його перебування. При приїзді глави представництва його зустрічає представник Міністерства закордонних справ – як правило, це шеф протоколу або його заступник. Представник МЗС вітає прибулого посла від імені міністра закордонних справ або уряду (залежно від місцевої практики). У день приїзду або наступного дня посол, якщо не було домовленості про візит під час його зустрічі, надсилає лист міністру закордонних справ, повідомляючи його про своє прибуття та про бажання нанести візит. Під час візиту міністру посол вручає йому копії своїх вірчих грамот і копії відкличних грамот свого попередника, а також текст своєї промови при врученні грамот (якщо це передбачено місцевим протоколом). Одночасно посол обумовлює візит главі держави для вручення вірчих грамот. Перший візит міністру закордонних справ вважається протокольним і звичайно буває коротким. Залежно від місцевої протокольної практики до візиту міністру посол може нанести візит шефу протоколу з метою одержання відомостей про порядок вручення вірчих грамот нанесення протокольних візитів після вручення вірчих грамот. Ніяких інших візитів до вручення вірчих грамот не передбачається. У тих країнах, де тільки відкривається представництво акредитуючої держави, можливий візит до вручення вірчих грамот дуайєну дипломатичного корпусу з тим, щоб одержати додаткову інформацію про місцеву протокольну практику.
Вручення вірчих і відкличних грамот відбувається в кожній країні згідно зі своїм протокольним церемоніалом. Але основні елементи його, які відповідають міжнародній практиці, такі: вірчі грамоти приймає глава держави у своїй офіційній резиденції (в Україні в Маріїнському палаці) ; на церемонії ї присутні високопоставлені представники з боку глави держави та міністерства закордонних справ; посла супроводжують члени дипломатичного персоналу посольства; при врученні можливий обмін промовами (але не скрізь) ; після вручення грамот глава держави дає послу так звану приватну аудієнцію (бесіда з послом) ; у деяких країнах, у тому числі в Україні, послу надаються військові почесті – у резиденції глави держави вишиковується почесний караул.
В Україні новоприбулий посол здійснює свій перший візит начальнику Управління державного протоколу, від якого довідується про порядок вручення вірчих грамот. Після цього він наносить візит міністру закордонних справ або його першому заступнику, щоб представитись і передати йому копії вірчих грамот, а також текст промови, яку він має виголосити під час вручення вірчих грамот Президенту.
Дуже урочисто проходить церемонія вручення вірчих грамот. До резиденції посла прибуває спеціальний автомобіль від глави держави, і начальник (або заступник) управління державного протоколу супроводжує посла до резиденції глави держави, де проходить церемонія вручення вірчих грамот. Перед резиденцією піднімаються прапори держави господаря і держави, яку представляє посол, шикується почесна військова варта. Начальник варти вітає посла, і вони разом обходять стрій, посол вітається з почесною вартою.
Посол прибуває для вручення вірчих грамот в установленій формі (костюм, дипломатична уніформа, фрак) або в національному одязі. Посла супроводжують співробітники посольства – радники, секретарі в темних костюмах, а військовий аташе у парадному мундирі.
Вручення вірчих грамот відбувається у парадній залі резиденції глави держави (в Україні – Біла зала Маріїнського палацу) в урочистій обстановці. Після короткої промови посол вручає вірчі грамоти, а глава держави запрошує його для фотографування і короткої бесіди. Після церемонії вручення можливе (якщо це передбачено протоколом) покладання квітів до одного з найшанованіших пам'ятників держави.
З моменту вручення вірчих грамот вважається, що посол приступив до виконання своїх службових обов'язків. Декілька слів щодо змісту вірчих та відкличних грамот. Вірчі грамоти – це документ, який свідчить про представницький характер дипломатичного представника та дає право на акредитацію його в іноземній державі. Вірчі грамоти підписує глава держави, що призначає дипломатичного представника, і адресуються вони главі держави, яка приймає дипломатичного представника.
Складовими елементами вірчих грамот є:
- відповідність конституції чи іншому основному закону держави, яка приймає дипломатичного представника,
- титулування глави цієї держави;
- мотивування призначення дипломатичного представника в редакції, що висвітлює етап дипломатичних відносин між двома країнами;
- ім'я, прізвище та ранг дипломатичного представника;
- прохання вірити всьому тому, що він буде висловлювати від імені глави своєї держави чи від імені уряду.
Від слова “вірити” походить назва цих грамот: “вірчі”. Вірчі грамоти видаються главам дипломатичних представництв перших-двох класів: послам і посланникам, а також інколи спеціальним делегаціям, які направляються за запрошеннями в ту чи іншу країну на святкування проголошення незалежності чи вступу на посаду глави держави, а також для участі в траурних церемоніях тощо. Дипломатичному представникові III класу – постійному повіреному в справах – видаються не вірчі грамоти, а лист міністра закордонних справ на ім'я міністра закордонних справ країни, яка приймає цього дипломатичного представника.
Вірчі грамоти виписуються у двох примірниках. Оригінал вкладається у конверт, опечатується сургучною печаткою і вручається новим послом главі держави, якому адресовані вірчі грамоти під час офіційної урочистої церемонії. Завірена копія вірчих грамот вручається як офіційне свідоцтво про прибуття посла при першому відвідані ним міністра ЗС країни перебування.
Приблизно за 7-10 днів до від'їзду посла в країну призначення бажано, щоб він наніс протокольний візит главі дипломатичного представництва держави його призначення у своїй країні.
Вірчі грамоти мають характер загальних повноважень дипломатичного представника. В разі
+3 8(066) 185-39-18
f