Дипломатичний протокол та етикет

На взаємній основі відзначаються і інші пам'ятні та святкові дати. Доброю традицією став обмін вітаннями з приводу Різдва та Нового року. В них висловлюють побажання здоров'я та успіхів. У більшості країн для цього готуються спеціальні новорічні картки. На картках може бути особистий підпис особи, яка її надсилає, або без такої. У дипломатичному корпусі для новорічних вітань широко використовують візитні картки.

Є держави, де святкування Нового року не збігається з 1 січня, а відзначається в інший час. Це головним чином мусульманські країни та деякі країни Південної та Південно-Східної Азії. Новорічні поздоровлення в таких випадках можуть направлятися з урахуванням цієї особливості.

Правила міжнародної ввічливості та дипломатичного етикету пропонують не нехтувати і менш значними подіями. Доречною може бути реакція представництва на день народження глави держави, уряду, міністра закордонних справ, на нагороду їх високими урядовими відзнаками, підвищення в посаді того чи іншого державного діяча. Форми реагування – особистий лист, візитна картка з відповідним написом.

Обрання та вступ в посаду глави держави потребує особливої уваги. Згідно з нормами міжнародної ввічливості прийнято надсилати новому главі держави вітальні телеграми, листи, послання. Протокольна служба держави веде облік таких поздоровлень, на них готуються відповіді. У деяких країнах на церемонію вступу в посаду нового глави держави запрошують іноземні делегації.

Направлення поздоровлень новому главі держави, присутність іноземних делегацій на церемонії його вступу в посаду розглядається як визнання авторитета держави та її глави, бажання інших країн підтримувати і розвивати дипломатичні та інші відносини з даною державою та її новим главою. Прийнято також направляти вітальні телеграми новим главам уряду, міністрам закордонних справ.

Такі події, як кончина глави держави, уряду передбачає направлення співчуття на відповідному рівні, участь у траурних заходах. Траурний церемоніал у випадку кончини глави держави передбачає можливість приїзду керівників іноземних держав, їхніх представників для участі в траурних заходах. Будь-яких запрошень з такого приводу не направляють. Ініціатива участі представників у похоронах залишається за іноземною державою. Приймаючою стороною їм приділяється належна увага: зустріч (проводи) в аеропортах (на вокзалах), забезпечення готелями, транспортом, іншими видами послуг. Прибулі на похорон іноземці покладають вінки до труни покійного, беруть участь у траурній церемонії похорону.

У траурних заходах бере участь також дипломатичний корпус. Старійшина дипломатичного корпусу, інші посли при відвіданні зали, де відбувається церемонія, покладають вінки до труни, стоять у почесній варті. Про порядок проведення траурних заходів Міністерство закордонних справ повідомляє урядам іноземних держав через свої посольства за кордоном. Про це ж протокольна служба інформує дипломатичний корпус.

У дні трауру дипломатичні представництва відміняють прийоми, кінопокази, концерти, інші заходи. Над будниками посольств на відзнаку трауру приспускаються державні прапори. Посольства країн, в яких об'явлено траур, відвідують керівники держави перебування, представники МЗС, інших міністерств, відомств, громадських організацій і розписуються у Книзі співчуття. Робити в книзі занадто довгі записи не прийнято.

Як правило, прийнято. реагувати також на смерть акредитованого в країні посла іноземної держави. В такому випадку на адресу глави держави направляють телеграми від вищих державних органів та Міністерства закордонних справ. Представники уряду, МЗС та громадськості відвідують посольство, розписуються у Книзі співчуття. Співробітники МЗС беруть участь у траурній церемонії проводів труни в аеропорту.

Співчуття висловлюється і у випадках великого стихійного лиха чи катастроф з людськими жертвами. Державні органи та громадські організації можуть направити матеріальну допомогу (медикаменти, продукти харчування, одяг тощо).

3. Багатостороння дипломатія в сучасних умовах реалізується у двох головних формах: на спеціальних міжнародних конференціях і регулярних сесіях міжнародних організацій. Міжнародні конференції ще називаються нарадами, а у деяких випадках – переговорами або зустрічами (самітами).

Міжнародні конференції скликаються за ініціативою однієї держави або групи держав. Якщо йдеться про ініціативу групи держав, то вона оформляється у вигляді документа, підготовленого нарадою представників цих держав.

Якщо ж це пропозиція однієї країни, то права на її реалізацію мають глава держави або уряду, міністр закордонних справ або спеціально уповноважені на це офіційні особи. Перш ніж скликати міжнародну конференцію, ініціатори її повинні заручитися підтримкою тих держав, без участі яких проведення такої конференції неможливе. Наприклад, реалізуючи ідею проведення за ініціативою Президента України Ялтинської конференції (1999р.) країн Балто-Чорноморського регіону, Україна заручилася підтримкою всіх країн-учасниць.

Для проведення чергових сесій міжнародних організацій визначаються конкретні дати. Про таку дату державам-членам організацій розсилаються відповідні повідомлення. Незважаючи на те, що чергова сесія Генеральної Асамблеї ООН розпочинається в третій вівторок вересня, Генеральний Секретар повідомляє всіх членів організації про відкриття щорічної сесії не пізніше ніж за 60 днів до її початку. Крім чергових можуть скликатися і позачергові або спеціальні сесії.

Учасниками міжнародної конференції мають право бути всі зацікавлені в ній держави, і