Екологічні основи захисту фундука та ліщини від пошкодження комахами

Рис. 1. Схема життєвого циклу ліщинового довгоносика Сurculio nucum L. (Харківська область, 2001-2003 роки: 1 – розвиток особин за раннього відкладання яєць (1-річний цикл) ; 2 – розвиток особин за пізнього відкладання яєць (1-й рік) ; 3 – розвиток на 2-й рік особин, що зимують на стадії лялечки;

4 – період додаткового живлення жуків на зав’язях ліщини та фундука; ЖЗ – жуки, що зимують; ЛЗ – личинки, що зимують; ЖВ – жуки, що вилітають після зимівлі; ДПЛ – додаткове живлення жуків на зав’язях ліщини та фундука; ЯР – яйця, відкладені у ранні терміни; ЯП – яйця, відкладені у пізні терміни; ЛР – личинки, що розвиваються у ранні терміни; ЛП – личинки, що розвиваються у пізні терміни; К2 – лялечки, що утворилися з личинок, що зимували; КР – лялечки, що утворилися з личинок, які розвивалися у ранні терміни.

Дослідження свідчать, що особливості сезонного розвитку ліщинового довгоносика обумовлені високою його спеціалізацією відносно кормової рослини. Виліт жуків із місць зимівлі збігається з розкриттям бруньок ліщини, додаткове живлення жуків на ліщині необхідно для розвитку полових продуктів, відкладання яєць у горіхи можливе після початку росту ядра і до початку затвердіння шкаралупи. Одержані дані пояснюють наявність однорічного циклу розвитку ліщинового довгоносика у південних регіонах, дворічного – у північних, проміжного – в умовах східної та центральної України. Личинки, що виходять із горіхів до середини липня, у той же рік лялькуються і перетворюються на жуків, а ті, що виходять пізніше, зимують на стадії личинки та лялькуються лише у червні-липні наступного року. Встановлені закономірності дають змогу визначати терміни застосування інсектицидів проти ліщинового довгоносика з урахуванням розвитку окремих популяцій та ходу температур сезону.

Виявлені на ліщині та фундуку в Харківській області 11 видів клопів зимують у підстилці лісових насаджень, живляться на молодих органах і тканинах дерев і чагарників, а потім перелітають на сільськогосподарські культури. Упродовж усього сезону на ліщині зустрічалися зелений деревний щитник і клоп ягідний.

Для визначення ролі клопів у пошкодженні плодів ліщини 20 травня 2002 року ми заклали дослід із підсаджуванням Palomena prasina у марлевих ізоляторах на гілки, які містили зав'язі. На контрольні гілки надівали ізолятори без підсадки клопів. При обліку, проведеному через місяць, кількість нерозвинених зав'язей, що опали, достовірно не відрізнялася в ізоляторах із клопами (дослід) та без клопів (контроль)  (табл. 3).

 

Таблиця 3

Вплив пошкодження клопами ліщини на відпад зав'язей (Данилівський дослідний держлісгосп, Харківська область, 2002 рік) 

 

Максимальне опадання нерозвинених зав'язей з інших гілок та кущів також відбувалося з середини червня, тривало близько трьох тижнів і було пов'язане з порушенням процесу запліднення. Також в ізоляторах із підсадженими клопами 25 червня було знайдено опалі зав'язі, які за розміром не відрізнялися від здорових. Деякі з них були зовні плямисті, частково або повністю коричневі, а при розтині тих, що не мали зовнішніх ознак, було виявлено коричневі пористі тканини.

При обліку 25 липня нерозвинених горіхів не виявлено як в ізоляторах, так і під кущами ліщини. В ізоляторах, де були підсаджені клопи, знайдено опалі зав'язі, в яких сформовані ядра були покриті бурими плямами. Відсутність плямистих горіхів і ядер на контролі свідчить, що причиною даного дефекту були уколи клопів. Разом клопами в ізоляторах виявилося пошкодженими 24, 4% горіхів: 8, 9% при першому обліку та 15, 6% – при кінцевому (табл. 3).

Виявлено 7 основних типів пошкодження листя комахами. Трубкокрути та мінери у середньому пошкоджують 0, 3 та 1% листків ліщини, листокрутки – 6, 3%, листоїди – 9, 8%, п'ядуни та довгоносики – 43, 5%. Найбільшу кількість видів шкідників листя відмічено в ліщинниках на зрубі, а максимальну пошкоджуваність листя – у ксерофітних місцях.

 

 

За літературними даними (Горбунов, 1979; Лось, 1992), ліщиновий довгоносик найбільше пошкоджує ранні сорти фундука. Ми припустили, що мінливість втрат уражаю горіхів залежно від регіону, року та сорту обумовлена відмінами погодних умов, які впливають на динаміку росту горіхів та їх доступність для пошкодження ліщиновим довгоносиком при додатковому живленні жуків і при відкладанні яєць. Нами встановлено (Аль-Бадарат, Мєшкова, 2002), що додаткове живлення жуків починається у період швидкого росту оплодня, а відкладання яєць – коли горіхи набувають 50% від максимального розміру. Обидва процеси тривають до затвердіння шкаралупи.

Дати зазначених фенологічних явищ за кожний рік спостережень були визначені нами з графіків, побудованих за результатами вимірювань розмірів горіхів 11 сортів та зіставлені з показниками пошкодження горіхів ліщиновим довгоносиком. Так, на рис. 2 подано динаміку росту горіхів трьох сортів фундука різних термінів доспівання: раннього (Сріблястий), середнього (Боровський) та пізнього (Урожайний).

Дати початку інтенсивного росту оплодня відрізнялися за роками в середньому на 12 днів, а за сортами фундука – у 2001 році 19 днів (6-25. 06), у 2002 – 16 (28. 05-13. 06), у 2003 – також 16. Найраніше починалася це явище в горіхів сорту Сріблястий, а найпізніше – в сорту Урожайний та ліщини.

Терміни досягання горіхами 50% розміру коливалися в усі роки найменше: