Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Економічна соціологія

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
35
Мова: 
Українська
Оцінка: 

економічних інститутів і норм, які впливають на стан соціально-економічної активності людей тощо.

Економічне життя визначається насамперед економічними та соціальними чинниками. Воно тісно пов'язано з найрізноматнішими формами економічної діяльності й економічної поведінки.

Щодо розрізнення економічної діяльності та економічної поведінки, то в економічній соціології існують два підходи. У першому випадку економічну діяльність ототожнюють з економічною поведінкою, у другому – розрізняють за наступним принципом. Економічна діяльність постає як сукупність дій, актів індивіда, через які він безпосередньо реалізує свої економічні інтереси і за допомогою яких досягає господарських цілей. Економічна поведінка, відображаючи суб'єктивну сторону економічної діяльності, об'єднує всі форми активності (вчинки, дії тощо), які супроводжують економічну діяльність.

Економічна поведінка – система цілеспрямованих взаємопов'язаних дій і вчинків, що їх здійснюють люди в соціальній і економічній сферах, які, по-перше, відбуваються під впливом особистих та групових інтересів для задоволення своїх потреб, по-друге, спрямовані на ініціативне (добровільне, самостійне) виробництво різноманітних товарів чи послуг, по-третє, зорієнтовані на одержання користі (вигоди, винагороди, прибутку) від їх обігу, по-четверте, обумовлені об'єктивними процесами, економічними інтересами та економічним мисленням.

Економічна поведінка – це не лише економічна, а й історична категорія, що наповнюється якісно новим змістом в кожному історичному періоді розвитку суспільства.

Існує багато видів соціально-економічної поведінки. Наприклад, демографічна поведінка пов'язана зі збереженням і відтворенням життя. Міграційно-мобільна поведінка проявляється у диктованих особистими інтересами переміщеннях працівників між сферами зайнятості, галузями, підприємствами, регіонами, населеними пунктами. Поведінка у сфері освіти виражається у виборі професії, форм спеціального навчання, певних способів підвищення кваліфікації, у вигляді навчання, ефективності засвоєння знань.

Професійно-трудова поведінка працівників характеризується ставленням до праці, дисципліною, якістю праці, відповідальністю, творчою ініціативою. Суб'єктивний аспект діяльності населення у приватному секторі економіки демонструє особистісно-господарську поведінку. Важливе значення для розвитку економіки має так звана споживацька поведінка як у виробничій, так і сімейній сфері.

У реальному житті немає чітких меж між видами трудової поведінки, існують певні їх комплекси. До порівняно малопоширених видів комплексної поведінки належить “господарський”. Для нього характерна не лише практична участь працівників в управлінні в процесі безпосередньої трудової діяльності, а й залучення їх до розпорядження фондом робочого часу і засобами виробництва, розподілу матеріальних благ у виробничих колективах.

За умов переходу до соціального ринкового господарства актуалізуються дослідження інноваційної та підприємницької поведінки працівників.

Інноваційна поведінка працівників являє собою систему дій та вчинків, що виконуються ними у процесі впровадження нововведень, які характеризують їхню реакцію на різку зміну умов (економічних, технологічних, організаційних тощо) трудової діяльності. Для інноваційної поведінки характерними є такі риси: цілеспрямованість (спрямована на реалізацію суспільно значущої мети), умотивованість (базується на зацікавленості і активності суб’єктів господарської діяльності), цілісність (сприяє розкриттю всіх складових інноваційного потенціалу особистості), ефективність (результатом інноваційної поведінки є соціальні, економічні, політичні, виробничі, та організаційні новації), організаційність (передбачає упорядкованість, зібраність, підпорядкованість певному порядку виконання дій, здатність діяти відповідно до заздалегідь розробленого плану).

Дані соціологічних досліджень (Карнаї Я.) дозволяють виділити п'ять основних стратегій інноваційної поведінки.

Самостійна розробка нововведень та їх активне впровадження. Це

найефективніша форма інноваційної поведінки. Цю стратегію інноваційної поведінки реалізують менше відсотка працівників, що беруть участь у впровадженні. Частка їх серед керівників і головних спеціалістів становить 6, 3%.

Самостійна активність при здійсненні нововведень. Ця стратегія

притаманна загалом близько 20% працівників, з них керівників і головних спеціалістів – близько половини, керівників і спеціалістів середньої ланки – чверть, рядових працівників – 10%.

Участь у здійсненні нововведень без вияву самостійної активності,

тобто реалізація виключно виконавських функцій. Таку стратегію реалізують загалом 55% працівників, що причетні до впровадження нововведень. З них керівників і головних спеціалістів – більше половини, керівників і спеціалістів середньої ланки – 65%, рядових працівників – 80%.

Пасивне (нейтральне) ставлення до нововведень. Працівник не

перешкоджає їх здійсненню, але уникає дій, рішень, пов'язаних з їх впровадженням. Частка пасивних працівників (переважно рядові працівники і керівники середньої ланки) становить 21%.

Активний опір нововведенням. Ця стратегія характеризується

активним протистоянням впровадженню нововведень, що виявляється у вербальній (засудження ідей, засобів, намірів, наслідків нововведень у ході міжособистісного спілкування працівників, на зібраннях трудового колективу, у засобах масових комунікації тощо) і реальній (прийняття рішень, організація і проведення відповідних публічних акцій щодо його осудження, що унеможливлюють впровадження) поведінці працівників. Опір впровадженню інновацій чинять 4% працівників, що беруть участь в ньому. Серед них переважають рядові працівники і керівники середньої ланки.

Економічна поведінка працівників впливає майже на всі елементи економіки. Одні типи поведінки працівників призводять до збільшення творчої ініціативи і трудової активності працівників, самостійного пошуку резервів підвищення ефективності виробництва, інші, навпаки, – до зниження продуктивності праці, виникненню диспропорцій, зниження загального темпу розвитку. Тому регулювання економічної поведінки є складною проблемою, в котрій, на думку відомого українського ученого В. Пилипенка, можна виділити дві підпроблеми: 1) визначення раціональної з точки зору суспільних інтересів «зони свободи» поведінки працівників у кожній сфері соціально-економічної діяльності; 2) обґрунтування можливостей побічного стимулювання таких способів поведінки, які відповідали б суспільним інтересам. Діяльність і поведінка соціальних груп є головною рушійною силою як соціального механізму розвитку економіки загалом, так і окремих механізмів реалізації економічної поведінки.

Соціальна регуляція поведінки

Фото Капча