Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Економічна соціологія

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
35
Мова: 
Українська
Оцінка: 

колективу, експериментальна перевірка цих шляхів практикою.

Визначення раціональних напрямів соціально-економічної

політики держави.

Забезпечення зворотного зв'язку господарського і соціального

механізмів на стадії їхнього розвитку, соціологічне забезпечення підвищення ефективності їхнього функціонування.

 

Підприємництво як соціально-економічна діяльність

 

На початку ХХІ ст. в епоху ринкових відносин, нових технологій та інформації особливої актуальності набуває дослідження такого соціально-економічного феномена як підприємництво. Для України, яка переживає відродження інституту підприємництва, його ретельний та всебічний аналіз є нагальним завданням. Проблемами підприємництва переймаються багато наукових напрямів – філософський, економічний, психологічний, культурологічний, які з позицій свого предметного полю вивчають цей феномен.

Предмет соціологічних пошуків у галузі теорії і практики підприємництва почав складатися у вітчизняній науці на зламі 80-90-х рр. Щодо виникнення і становлення соціології підприємництва, то вона до сьогодні не є чітко сформованою як наукова дисципліна. Справа в тім, що соціологія підприємництва не виникала з єдиного (одного-двох) джерела, а формувалася на засадах багатьох наукових галузей, перш за все теорії економічного розвитку та історії економічних вчень.

Соціологія підприємництва досліджує підприємництво як соціальний феномен, акцентуючи увагу на підприємництві як соціально-економічній діяльності великих і малих соціально-економічних груп і верств суспільства. Вона досліджує соціокультурні аспекти зародження і розвитку підприємницької діяльності, соціально-економічні та правові передумови становлення підприємницької діяльності, формування мотивації підприємницької діяльності, особливості підприємницької поведінки, особливості соціального портрету сучасного підприємця, девіації у підприємницькій діяльності тощо. Вагомий внесок в становлення і розвиток соціології підприємництва внесли фундатори вітчизняної економічної соціології, зокрема В. Пилипенко, В. Ворона, Є. Суїменко, А. Арсеєнко, М. Міщенко та ін.

Перші спроби теоретично осмислити феномен підприємництва були зроблені в ХVІІ ст., проте ще задовго до цього вчені виявили відмінності між комерцією та іншими видами праці. Одним із перших вчених, які прагнули обґрунтувати можливість розгляду підприємництва з наукових позицій був англійський економіст Р. Кантільон, який у ХVІІІ ст. вперше увів до наукового обігу термін «підприємець». До числа підприємців Р. Кантільон зараховував усіх осіб з нефіксованими прибутками (торговці, ремісники і селяни), які займаються економічною діяльністю і включені до процесу купівлі-торгівлі в ситуації нестійкості і непередбачуваності цін. Характерною рисою підприємця він вважав готовність до ризику. Поступово сформувалось декілька підходів до розуміння підприємницької діяльності.

Підприємницьку діяльність здійснюють люди, які є власниками певного капіталу (А. Сміт, Ж. Тюрго, Б. Гільденбрандт).

Підприємницька діяльність носить насамперед організаторський характер, причому люди, що її здійснюють, можуть не мати власного капіталу (Дж. С. Мілль, К. Маркс, А. Маршалл, А. Коул, П. Дракер).

3. Підприємницька діяльність супроводжується ризиком та невизначеністю (Р. Кантільон, Дж. Тюнен, Д. де Тресі).

4. Підприємницька діяльність спрямована на реформування й докорінну перебудову виробництва, впровадження нових методів виробництва, створення нових товарів, освоєння нових ринків, джерел сировини; виготовлення нового блага або старого блага нової якості (Й. Шумпетер).

5. Підприємницька діяльність – це передусім вільна діяльність, пов'язана з особистою свободою, яка дає змогу людині раціонально використовувати свої здібності, знання, інформацію й доходи (Ф. Хаєк).

Підприємницька діяльність має активний інноваційний характер,

сутність якого не тільки у ефективному альтернативному виборі використання матеріальних, організаційних, людських ресурсів, а й у створенні нових ринкових можливостей – впровадженні різних інновації щодо створення нових видів товарів та послуг, використання з цією метою нових ресурсів, джерел і форм фінансування, освоєння організаційних та управлінських нововведень, а також проникнення на нові ринки збуту, в нові галузі та сектори економіки та ін. (Г. Шмолер, П. Дракер).

Виходячи з із прояву різних сторін підприємницької діяльності, її цілісної природи, можна дати наступне визначення підприємництву.

Підприємництво – особливий вид економічної діяльності, сутністю якої є самостійне організаційно-господарське новаторство на основі використання різних можливостей для випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту тощо з метою отримання прибутків і самореалізації власної мети.

У прийнятому Верховною Радою України Законі «Про підприємництво» зазначається, що підприємництво – самостійна, ініціативна на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і заняття торгівлею задля отримання прибутку.

Основними функціями підприємництва є:

новаторська – сприяння процесу продукування нових ідей

(технічних, організаторських, управлінських та ін.), здійснення дослідно-конструкторських розробок, створення нових товарів, надання нових послуг;

організаційна – впровадження нових форм і методів організації

виробництва, нових форм заробітної плати, оптимальне їх поєднання з традиційними, раціональне поєднання форм одиничного поділу праці, основних елементів системи продуктивних сил і контроль за їх використанням;

господарська – найефективніше використання трудових,

матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інформаційних ресурсів;

соціальна – виготовлення товарів і послуг, необхідних суспільству,

відповідно до основної мети, вимог дії основного економічного закону;

особистісна – самореалізація мети підприємця, отримання ним

задоволення від своєї роботи.

Основними сферами здійснення підприємницької діяльності є сфера матеріального і нематеріального виробництва (сфера послуг). У розвинутих країнах у сфері послуг зайнято до 75% працездатного населення, в Україні – лише 27%. Виділяють п'ять основних видів підприємницької діяльності: виробничу, комерційну (торговельну), фінансову, страхувальну, посередницьку.

Виробнича підприємницька діяльність охоплює фазу виробництва та фазу споживання товарів і послуг. Діяльність вважається доцільною, якщо річний прибуток складає не менше 20-30% грошової виручки.

Комерційна (торговельна) – пов'язана з проведенням операцій та угод з перепродажу товарів (послуг). Вважається доцільною, якщо чистий прибуток складає 15-20% витрат.

Фінансова – передбачає купівлю-продаж грошей, валюти, цінних паперів. Цей вид підприємницької діяльності буде доцільним, якщо фінансові угоди забезпечуватимуть прибуток на рівні не нижче 5-15%.

Страхова – пов'язана з ризиком, який є невід'ємною рисою ринкової економіки. Кожний підприємець діє на свій страх та ризик і не може обійтися без надійного страхування на випадок небезпеки. В умовах ринку страхове підприємництво виконує дві функції: 1) захищає бізнес і населення; 2) забезпечує прибуток. У сучасній економіці України страхову діяльність здійснюють державні організації, акціонерні товариства, кооперативи.

Посередницька – ґрунтується на тій обставині, що в умовах численних господарських зв'язків виробничі й комерційні організації не в змозі вирішити всі питання власними зусиллями. Тоді вони звертаються до послуг посередника. Цей вид підприємницької діяльності дедалі більше поширюється в ринковій економіці. Посередницькі фірми можуть надавати також інформаційні, консультативні, маркетингові послуги.

Підприємницька діяльність означає працю індивіда, засновану на певних особистісних якостях, розумінні власних можливостей, спрямовану на досягнення найкращого результату в господарській діяльності, на отримання економічної вигоди, передусім привласнення додаткового продукту.

Підприємець – основний господарюючий суб'єкт, який здійснює підприємницьку діяльність завдяки наявності певної сукупності рис втілює у практику функції підприємництва і за свою працю отримує підприємницький дохід, мінімум – нормальний прибуток.

На нижчій стадії розвитку капіталізму підприємець втілював риси власника, організатора й управляючого (менеджера). На вищій стадії капіталізму, за панування крупних акціонерних компаній, відбувається відокремлення капіталу-власності від капіталу-функції, і процес організації та управління виробництвом здійснюють професіональні управлінці – менеджери. Найважливіші риси сучасного підприємця – пошук можливостей та ініціативність, готовність до ризику, відповідальність і здатність жертвувати в інтересах справи, орієнтація на ефективність та якість, цілеспрямованість, прагнення до поінформованості тощо. Сучасний підприємець повинен добре розуміти сутність економічних процесів, які відбуваються у суспільстві, орієнтуватися в обставинах, що швидко змінюються, вміти приймати нестандартні рішення, розбиратися в людях, правильно оцінювати їх позитивні якості та недоліки.

Безперечно, що підприємець не може також обійтись без відповідної сукупності економічних і правових знань, без достатнього досвіду та практичних навичок. Інакше йому буде дуже важко з належним ступенем вірогідності оцінити отриману інформацію і прийняти найбільш оптимальне рішення, а це – обов'язкова передумова будь-якої підприємницької діяльності.

Разом з цим слід зазначити, що підприємницька діяльність має суперечливий характер. З одного боку, як вже наголошувалося, підприємці є основними господарюючими суб'єктами, найактивнішими дійовими особами в реалізації цілей та найважливіших рис економічної системи, з іншого саме з їх діяльністю пов'язана ціла низка негативних явищ, серйозних соціально-економічних проблем. Так, на нижчій стадії розвитку підприємництва виникли і кілька століть розвивалися головні вади ринкової економіки: економічна та екологічна кризи, монополістичні тенденції в економіці, масове безробіття, класова поляризація суспільства та ін. В сучасних умовах, ставлячи за мету привласнення максимально високих прибутків, значна кількість підприємців досягають її у такий спосіб: 1) виготовленням неякісних товарів, неякісного виконання робіт і надання неякісних послуг; 2) встановленням завищених цін на товари, послуги і виконувані роботи; 3) ухиленням від сплати податків. 4) створенням фіктивних фінансових трастів та інших фінансових інститутів, які «викачують» гроші зі значної кількості довірливих вкладників; 5) виготовленням товарів і наданням послуг, які загрожують життю і здоров'ю значної кількості людей (наркобізнес, торгівля зброєю), торгівлею дітьми, «живим товаром»; 6) вивезенням капіталів за кордон 7) масовим розкраданням державної власності в процесі її роздержавлення і приватизації; 8) фальсифікацією торгових марок, обважуванням, обрахуванням споживачів та іншими видами шахрайства. Ці та інші незаконні способи збагачення підприємців, багато з яких є характерними й для українського підприємництва, вступають в антагоністичну суперечність з інтересами суспільства, підривають його економічну могутність і суверенітет.

Водночас таким діям підприємців значною мірою сприяє нераціональна політика держави (зокрема, надмірний податковий тягар), недосконале законодавство. Тому постає необхідність формування нового покоління підприємців, які дотримуватимуться морально-етичних норм підприємництва, наслідуватимуть позитивні риси підприємництва розвинутих країн; прийняття досконалого законодавства, здійснення виваженої економічної політики держави.

Розвиток підприємництва в Україні на початку XXI ст., як свідчать численні соціально-економічні та соціологічні дослідження, гальмують відсутність певних умов:

реального плюралізму форм власності (різних типів і форм власності,

які визнані чинним законодавством рівноправними і можуть конкурувати за ринки збуту, сфери вкладання капіталу та ін.). В Україні реалізації цієї умови перешкоджає тотальна приватизація, наявність значного тіньового сектора економіки та ін. ;

розвинутої інфраструктури підтримки підприємництва (інноваційних

центрів, консультаційних центрів, курсів і шкіл підготовки підприємців, тощо) ;

стабільної, науково обґрунтованої економічної політики держави

щодо підтримки підприємництва, передусім малого;

державного регулювання економіки, передусім за допомогою

економічних важелів. В Україні переважають адміністративні важелі регулювання;

правових умов підприємницької діяльності: ефективної та стабільної

законодавчої бази; розвинутого антимонопольного законодавства і достатніх механізмів його реалізації; ефективної системи захисту інтелектуальної власності (винаходів, патентів, ліцензій та ін.) ; простої процедури реєстрації підприємства, скорочення форм звітності та контролю за їх діяльністю, недопущення хабарництва і чиновницького свавілля у цій діяльності; оптимізованого податкового законодавства.

Важливими умовами підприємницької діяльності також є: стабільна політична ситуація; позитивна суспільна думка про діяльність підприємців; належний рівень культури підприємництва (етики ділових відносин, духовних цінностей суспільства в цій сфері та ін.).

Отже, економічна соціологія та соціологія підприємництва, інтегруючи ідеї економіки з сучасними досягненнями в галузі соціології і психології сприятимуть побудові в Україні соціального ринкового господарства, ефективному подоланню численних соціально-економічних проблем, які супроводжують цей процес. 

 

Фото Капча