Економічні аспекти регіональної політики США

- кримінальне право;

- процесуальне право;

- цивільне право;

- питання власності і зобов'язального права;

- сімейне право;

- питання охорони здоров'я і соціального забезпечення;

- питання регулювання професійної діяльності, малого бізнесу, страхування, сільського господарства;

- питання організації і діяльності центральних і місцевих органів влади.

- розробка природних ресурсів для внутрішнього ринку та ін.

Особливий інтерес з точки зору досвіду регіонального управління представляють так звані незалежні агентства, які наділяються або чисто адміністративнимии або квазізаконодавчими або квазісудовими повноваженнями. Серед них слід відзначити агентства що регулюють економічну діяльність, наприклад Комісія з міжштатної торгівлі, державні корпорації, що керують власністю федерального уряду, наприклад Адміністрація долини р. Теннессі і т. п.

Вся повнота законодавчої влади на федеральному рівні належить конгресу США, що складається з сенату і палати представників. Від кожного штату обирається по два представника в сенат Сполучених Штатів терміном на шість років. Вибори в сенат проводяться кожні два роки, але переобирається лише 1/3 сенаторів, що забезпечує спадкоємність у роботі верхньої палати парламенту.

Головою сенату є віце-президент США, але він не має права брати участь у голосуванні, якщо голоси сенаторів не розділилися порівну. Члени палати представників також обираються раз на два роки. Місця представників розподіляються між окремими штатами пропорційно кількості їх населення.

Спірні питання, що виконавча і законодавча влади не можуть вирішити, стають предметом розгляду в федеральних судах.

Судова влада представлена Верховним судом і нижчестоящими судами і кількість яких встановлюється конгресом. Хоча формально закон визнаний рішенням суду неконституційний, не скасовується і продовжує залишатися в офіційних публікаціях законодавства, такий закон оголошується недійсним і втрачає всяку правову силу. [11]

Вплив інституту судового контролю на законодавство дуже велике. Завдяки інституту конституційного контролю Верховний суд має своєрідне вето по відношенню до законодавчих актів, що на відміну від вето президента не обмежене строком давності. Так за підрахунками американських юристів, за 190 років Верховний суд визнав неконституційними 122 федеральних законів, анулював близько 950 законів штатів або їх окремих положень конституції.

Органи регіональної законодавчої влади представлені в основному двопалатними парламентами. Чисельний склад сенатів штатів коливається від 20 осіб на Алясці до 67 в Міннесоті. Члени палати представників обираються в основному на два роки і їх кількість коливається від 40 чоловік на Алясці до 400 в Нью-Гемпширі. Робота здійснюється на сесіях в комітетах і комісіях. Основні функції представницьких органів влади згідно з регіональним конституціям:

- затвердження бюджету;

- прийняття законів;

- формування апарату виконавчої та судової влади

- контроль за діяльністю урядового апарату;

- регулювання міжурядових угод;

- здійснення квазісудових функцій.

Регіональний законодавчий орган США затверджує бюджет штату, який розробляється і подається на розгляд законодавчими радами – спеціальними самостійними утвореннями, що складаються з представників законодавчої, або законодавчої і виконавчої влади штату.

Експерти відзначають помітне посилення контролю легіслатур за діяльністю судового і адміністративного апаратів. Наприклад, широко використовуються закони про створення адміністративних відомств на певний строк – 44 6 і 8 років. Якщо до моменту закінчення терміну дії не видано новий акт, що подовжує їх повноваження, відповідні органи управління повинні бути розпущені. Тим самим, існування багатьох підрозділів виконавчої влади залежить від законодавців що змушує адміністрацію більш обережно та уважно ставитися до запитів і вимог представницького органу влади.

Для США притаманна в цілому ліберальна модель втручання держави в оперативну економічну діяльність. Державний сектор в економіці досить незначний порівняно з іншими країнами. Регулююча роль держави здійснюється через встановлення ставок податків, балансування бюджету, політику депозитних ставок кредитних закладів, встановлення пільг та обмежень для певних груп виробників та галузей виробництва тощо. Проте в ситуаціях, коли економіка країни опиняється перед загрозою спаду, а тим більше – кризи, уряд виявляє значно більшу активність і рішучість у проведенні антикризових заходів; його активність залишається також високою, коли необхідно надати національній економіці додаткового імпульсу для збереження та зміцнення позицій на світовому ринку. [4]

Успіх неокейнсіанської політики продемонструвала динаміка основних показників економіки в 90-х роках Наприкінці десятиріччя вперше з'явилася тенденція зменшення державного боргу США: з 3, 8 трлн. дол. в 1998 р. до 3, 4 трлн. дол. в 2000 р. Проте деякі експерти й політики висловлюють побоювання за перспективи подальшого «безхмарного» розвитку американської економіки. її зліт в 90-ті роки, як вважає багато хто з них, згрунтувався на нечуваному «бумі» інвестування в інформаційні технології. Коли цей «бум» пройде (через насичення інформативною технікою американського ринку), то темпи економічного розвитку можуть різко загальмувати. Ці побоювання в певній мірі виправдовує уповільнення темпів розвитку економіки США в другій половині 2000 р. Події 11 вересня 2001 р. (теракт) додали нервування й невпевненості щодо її розвитку. Втім, поки що немає підстав сподіватися на різке скорочення попиту на засоби електронної інформації й іншу новітню техніку на американському ринку в найближчі часи.

Новий президент США Дж. Буш-молодший мав намір повернутися до основних засад економічної політики свого батька, який був прихильником монетаризму. Його програма, яка також має назву «Нові засади», передбачала, перш за все, зниження