Економічні аспекти регіональної політики США

Структура бюджету, прийнята адміністрацією Дж. Буша, мала такі показники витрат національна оборона – 30%, освіта – 24%, охорона здоров'я – 20%; енергетика й охорона довкілля – 9%, боротьба із злочинністю й наркоманією – 9%.

Ліберальна модель економіки не передбачає наявності великої частки державних підприємств. Але й вони є у США. їх основні типи: державні корпорації – акціонерні товариства, увесь капітал який належить державі; державні підприємства неакціонерного типу; державні підприємства й заклади у соціальній сфері; змішані державно-приватні підприємства.

Крім урядових закладів, адміністрації президента на регулювання американської економіки великий вплив здійснювала Федеральна резервна система (ФРС) – орган, який формально підпорядковується не президентові, а Конгресу. ФРС контролює діяльність комерційних банків, які входять в її систему. Вона впливає на бюджетну політику, контролює грошово-кредитну сферу. Основним напрямком, що привертає увагу ФРС, є динаміка агрегатів грошової маси й рівень процентних ставок на кредитному ринку. [9]

Зовнішньоекономічна політика США спрямована на зміцнення їх позицій в світовій економіці. Вона здійснюється як через механізм діяльності ТНК, так і відстоюванням інтересів США їх представниками в міжнародних організаціях. Зокрема, США постійно відстоюють політику відкритої торгівлі, фритредерства з метою доступу своїх товарів на міжнародні ринки. Водночас вони (всупереч принципам цієї політики) зводять протекціоністські бар'єри для обмеження свого ринку від товарів своїх конкурентів. Часто таке обмеження приймає форми антидемпінгових заходів, спонукання торговельних партнерів до «добровільного» обмеження експорту. Така політика пояснюється величезним дефіцитом зовнішньоторговельного балансу.

Більшість експортних угод в США здійснюються без особливого дозволу з боку уряду. Проте в деяких випадках необхідно мати дозвіл на експорт у формі ліцензування. Одержання ліцензії необхідно в ситуаціях, пов'язаних з національною безпекою, зовнішньою політикою, нерозповсюдженням ядерної зброї та інших товарів стратегічного призначення. США жорстко обмежують експорт в деякі країни аж до встановлення ембарго. Свого часу було заборонено експортувати товари й послуги в Іран, Ірак, на Кубу, в Лівію, Північну Корею, Югославію, Судан, Афганістан. В країни, проти яких США ввели торговельні санкції, американці можуть експортувати (при наявності ліцензії) лише продовольство, медикаменти й медичне устаткування.

США надають великого значення участі в інтеграційних процесах. Як вже відзначалося, основні напрямки їх міжнародної економічної інтеграції – американські континенти (з перспективою розширення НАФТА на всю Латинську Америку) й Азіатсько-Тихоокеанський регіон (з перспективою утворення АТЕС на спільний ринок).

В процесі глобалізації США як і завжди претендує на світове економічне лідерство; ці претензії виправдовуються їх величезним економічним потенціалом і стабільно позитивною динамікою зростання американської економіки.

 

 

До недавнього часу широко застосовувався поділ США на три основних економічних районів. Однак у 80-х рр. американська статистика стала виділяти чотири макрорайона, що розрізняються як за історико-культурним особливостям, так і за характером сучасного соціально-економічного розвитку: Північний схід, Середній Захід, Південь і Захід. Північно-схід – самий невеликий по площі макрорайон, але роль його в житті країни була і залишається винятково важливою.

Тривалий час Північний Схід розвивався швидше інших районів. Цьому сприяли вигоди його ЕГП, багатство кам'яним вугіллям, особливості колонізації. Саме на Північному Сході зародився промисловий пояс США, перетворив цей район в «майстерню нації». І хоча у другій половині XX ст. частка його за більшістю показників знижується, він продовжує залишатися дуже важливим економічним районом країни. Географічний малюнок його господарства і розселення в першу чергу визначає вже відомий вам Північно-Східний мегалополіс, який часто називають «Головною вулицею країни. На ній знаходяться «економічна столиця» країни – Нью-Йорк і її політична столиця – Вашингтон.

Нью-Йорк – найбільший фінансовий, промисловий, транспортний, торговий і культурний центр США. Він дає більше 1/10 сумарного ВВП країни. Особливо велике значення Нью-Йорка як головного фінансового центру США. Тут розмістилися правління найбільших банків і страхових компаній. Нью-йоркська фондова і товарна біржі – найбільші не тільки в США, але і в світі центри фінансово-банківських операцій.

 

Рис. 1. Місто Нью-Йорк

 

У промисловості Нью-Йорка виділяються три групи галузей. По-перше, це галузі важкої промисловості, пов'язані з портової функцією міста і переробкою одержуваного морським шляхом сировини – нафти, кольорових металів. По-друге, це галузі, які виникли з орієнтацією на робочу силу і споживача, – машинобудівна, швейна, харчова. По-третє, це поліграфічна промисловість, також створила йому всесвітню славу «столиці новин». Нью-Йорк грає «законодавчу» роль у світі культури і видовищ.

Як «головні ворота» США, через які пройшло 90% прибулих в країну іммігрантів, Нью-Йорк відрізняється найбільшою строкатістю національного складу, в ньому живуть люди 177 національностей; не менш 2/5 його мешканців складають порівняно недавні іммігранти і їх діти.

Середній Захід також найбільший фінансовий, торговий і культурний центр і найбільший