Есеїстика Ірени Карпи в контексті розвитку сучасної української публіцистики

Фух! — я всілась на диван і витерла піт. З п’ятого поверху знов щось скинули на мій балкон. Може, нарешті, самогубство? Дідька лисого: суїцидальні думки замучили лишень стару шубу. Падаючи, вона ще й зламала мого кактуса.

— У-у-у, прощавай, єдиний друже… — я заплакала.

— Сльозия, навєрно, нарєвєла їх… — завила лярва-сусідка й безпардонно посунула до мого телефону. Той дзявкнув їй просто під пальцями і я вхопила слухавку.

— Га?

— В сраці нога! (Коханий був вишуканим ком тужур). Ти збираєшся вступати в партію радикальних м’ясоїдів?

— Нє… Я їм тільки гречку з цибулею.

— Ну й правильно, я теж ото… купив собі соєвого стільця й висівкову канапу.

— Ой бо… — я кинула слухавку. Сусідка жваво шпурляла бігуді в унітаз і шалено раділа бульканню. Я зітхнула й пішла геть із розчиненої квартири. [Карпа, Білявчик].

Таким чином Ірена Карпа формує перше наближення до власної самоідентичності. Це протиставлення двох поколінь: молодого, яке виражається через пропагування власних життєвих цінностей та старшого, яке відстоює традиційні, усталені моральні норми.

Другим протиставленням своїх і чужих є протиставлення в межах свого покоління. Це відбувається шляхом протиставлення тих, хто не сприймає як гостру проблему важливість власної самоідентифікації та представників молодіжної субкультури, ототожнюючи себе з останніми. Насамперед, Ірена Карпа відмежовує себе від сірої маси героїв дуже просто: освіченістю, епатажністю, байдужістю стосовно думки інших щодо їхньої поведінки, і, що найголовніше – виваженим патріотизмом до своєї рідної держави. В одному з інтерв’ю Ірена Карпа репрезентувала своє бачення з цього приводу так: 

Я не мислю чорно-білими категоріями. Суспільство складається з окремих особистостей, виділяти когось за ознаками крові, як мінімум, тупо. З-поміж справжніх українців, за яких мені не соромно як громадянці, у мене купа знайомих етнічних євреїв, росіян, поляків, болгарів, татарів. Важливий культурний, свідомий, цивілізаційний рівень людини, а циклення лише на одному аспекті – це ознака обмеженості [Ірена Карпа].

Персонажний дискурс творів Ірени Карпи дає змогу простежити декілька характеристик її жіночих образів. Авторка часто вдається до навмисного заниження почуттів, які можуть, нібито, “скомпрометувати” героя, засвідчити слабкість її характеру, тому на першому плані – епатажна відвертість, негативізм. Тут вступає в дію знаковий для сучасної молодіжної літератури фактор – “стьоб”. “Стьоб” як похідне від “стібатися над чимось”, тобто цинічно й злісно щось висміювати, так і від “вистьобуватися”, при чому підкреслюється активізація авторської его-позиції; замкнутість тексту на авторському “я”, декларування суб'єктивної думки за допомогою “стьобу”, часто безапеляційність, безкомпромісність оцінки, але, насамперед, самоствердження [Поліщук, с. 149].

Наприклад, в есе “LOVE TIMING” авторка критично засуджує пустих жінок, життя яких – постійна дешева суєта: 

Свєта Банько – 37 років, руде волосся з хімією, зелені лінзи (десь вона вичитала, що саме такою має бути справжня бестія чи стерва), заміжня, повна, в блакитному спортивному костюмі й кросівках, їде з аеропорту, треба бути “спартівнай і штоби аттєнялся загар”, любить японські кросворди і тонкі жіночі журнали, сидить на дієтах і купує пристрої для тренування м’язів без фізичного навантаження, має власний бізнес – продає турецьке золото на Троєщинському ринку. <…> І вона поїхала з чоловіком до Єгипту (“все за 300 баксів”), щоби розвіятися і поїсти в “ультра-ол-інклюзіві”. А ще позайматися в басейні з аніматорами: “Бай-бай-целю-літ! [Карпа, LOVE]

Так само відкидає Ірена Карпа жіночок-модниць, які за дорогезним вбранням навіть не приховують своєї “пустоти”. Приміром, в есе “Стоянка AMOR FATI” авторка глузує над стилем вбрання представниці т.з. золотої молоді – кричущо багатої та безмежно пихатої: 

- Моє ім’я Пенелопа Вейтс, - презентувалася чорнявка у великих сонячних окулярах. Власне, звідки ми взяли, що вона була чорнявкою? Швидше, волосся вона мала темно-руде, до того ж, його покривала темно-золотих відтінків хустка, пов’язана а-ля рання Мадонна.

---

Пенелопа: 

окуляри GUCCI – 1499 грн

хустка Ives Saint Laurent – 1299 грн

джинси шкіряні Nina Ricci – 1569 грн

бюстгалтер Ives Saint Laurent – 321 грн 99 коп

черевики Karlo Pazzolini – 1348 uh

---

- Ого... – Подумав, мабуть, Юрко, підпалюючи цигарку.

- ... – Промовчав я.

- Ну? – Нетерпілося їй.

„А якого, власне, біса, треба представляти себе, коли хочеш заправитись пальним?” Зненацька я чомусь уявив, як діваха витягає пістоля і робить нам веселі танці”.

- Дуже вражаюче... – Спромігся Юрко.

- І не менш приємно! – згадав ввічливість я. 

- Карочє, чуваки, – вона помітно додала грудних ноток в голос, –- мені треба заправитись. 40 літрів.

- Будь ласка! – підвівся Юрко. …[Карпа, LOVE]

Ганна Черненко у такому нігілістичному “стьобі” Ірени Карпи у поєднанні з іншими текстуальними чинниками вбачає гендерну квазі-інверсію: авторка, зберігаючи жіночне начало, обростає маскулінними рисами [Черненко,