Есеїстика Ірени Карпи в контексті розвитку сучасної української публіцистики

Маркіян з неприємністю усвідомлював, що смертельно боїться. Жінка тим часом лягла біля нього і підсувалася все ближче. Тепер він уже відчував її дихання у себе на грудях. На чолі в Маркіяна виступив зимний піт [Карпа, Ганеша]. 

Часто Ірена Карпа ніби переплітає двоскладні та односкладні прості речення, що забезпечують динамічність, «членованість» тексту: 

Йога в Барселоні особлива. Мало того, що напруга значно менша, ніж у моїй київській йога-студії (хоча і там все було ніжно, а порівняно з тутешньою то просто курс спецназу був), так ще й заняття проводить француженка іспанською мовою... Важкувато буває розібрати гібриди слів. Зате ми тут разом з іншими пузячницями співаємо-танцюємо, ніхто нічого не встидається, і взагалі ступінь відкритості вражає [Карпа, Є така].

Використання І. Карпою номінативних та вокативних речень вносить ефект експресії, художньої образності. Найбільш поширена та узвичаєна функція номінативних структур – це створення статичних описів. Потрібна міра динамічності при цьому компенсується суміжними реченнями: 

Фак. Фак... Де ж ти, в біса, ховаєшся? – то він питався в оголеної жінки, що своїми грудьми глузливо позирала на нього з його горепашного полотна [Карпа, ганеша ]. 

Номінативні та безособові речення можуть переривати оповідь, щоб уповільнити її, зупинитися на окремих деталях, звернути увагу на тло подій чи авторські роздуми: 

І коли я вивчу їхню мову, холєра? Брак мотивації, курва. Як і брак музичної освіти. Е-ле-мен-тар-но-ї. [Карпа, ганеша ]

Ритмічний малюнок прози Ірени Карпи створюють окремі звуки чи склади, що вимовляються з певною протяжністю чи навпаки динамічністю: ...Все-все; Ги-ги; А-а-а; Ха-ха!!; Брр, Мм..; тощо. Ці елементи зумовлюють своєрідну «членованість» тексту, його певну уповільненість та, навпаки, динаміку мовлення в залежності від ситуації у творі. Такий тип синтаксичної організації не лише впливає на ритм творів, а й сприяє виділенню, увиразненню оцінних характеристик. Наприклад, 

Сіняя птіца. – Кажу сам на себе. Зненацька волоссям (в мене там деколи очі проростають, як у равликів, ги-ги) уздріваю якусь руханку навпроти. Опа! Пенелопа! [Карпа, стоянка]

На відміну від інфінітивних і безособових речень Ірена Карпа часто вживає у художньому мовленні означено-особові речення, які вказують на те, що увага зосереджується не на виконавцеві, а на самій дії. Ці ознаки є характерними для ритмічності та мелодики мовлення авторки. Наприклад: 

Жінка вдоволено захуркотіла і задерла Маркіянову футболку аж йому на обличчя. Відтак узялася до джинсів. Вони в Маркіяна були не на блискавці, а на ґудзиках, тому їй довелося трохи помучитися [Карпа, ганеша ]

Також необхідно звернути увагу на те, що заголовки як до самих есе, так і до частин твору Ірена Карпа добирає прості, але в той же час подеколи незрозумілі доти, доки не заглибишся у сам зміст твору. Наприклад: есе “LOVE TIMING”; есе “Таємниця імені розкрита” та його частини: Kailash Hildegardis Hansen, Мідл-нейм, Таємне, тибетське ім’я тощо. Часто заголовки написані англійською мовою, що також вирізняє Ірену від інших сучасних письменників. Поєднання таких заголовків зі змістом твору створює своєрідний ритмоінтонаційний рух мови, відтворює стрімкий розвиток подій, швидку зміну зображуваних картин, створює панорамне спостереження дійсності. 

Дуже багато, за нашими спостереженнями, у текстах есеїв іншомовних слів, словосполучень, речень, тексти пісень як англійською й французькою, так і українською мовами. Все це – англіцизми. Наприклад, “Excuse me? — перепитав вилупок” [Карпа, білявчик]), “Керуака вкупі з Міллером, наслухавшись Іґґі Попа вкупі з DOORS, врубавши канонічне “Riders on the storm”, Маркіян далеко не заїхав” [Карпа, Ганеша], “Les cons! – Крізь зуби продушила кралюся, свято впевнена, що середньостатистичний західноукраїнський лох французької знати апріорі не може. – Gardez vous, ma poule, ca peut vous couter encore plus ...Ну що, вона трохи припухла. Шкода, ненадовго.” [Карпа, стоянка ]

Характерним для есеїстики Карпи є те, що поняття, які передають англіцизми, не є сталими, і в нашій мові існують їх відповідники, може навіть набагато точніші і влучніші. Можливо, авторка вводить ці запозичення у канву тексту, щоб читання не перетворювалося просто на розвагу, а ставало інтелектуальною працею. З іншого боку, герої есе, як правило, люди сучасні, що підпадають під вплив глобалізаційних процесів. Вони знають багато мов і часто мислять неукраїнською, а саме – англійською. Використані Іреною Карпою англіцизми допомагають охарактеризувати героїв і, взагалі, сучасне суспільство , зокрема, той соціум, в якому перебуває сама авторка. Наприклад: 

Коли виповнювалося 300 років Санкт-Петербургу, міська влада найняла професійну піар-компанію Ketchum, щоб та раз і назавжди пояснила імпортним громадянам, що тут не всіх звати Іван, не кожен ходить в шапці-вушанці (москоу-хет в народі) [Карпа, Бренд] тощо.

Багато у текстовій канві вульгаризмів і особливо ненормативної лексики (грубих, брутальних слів). Наприклад: 

– Вотс ап? – Підходить Юрко. 

– Чьоткий міньєт – 10 літрів, всьо про всьо – 30 літрів. 

– Ого, ти розщедрився! – Дивуюсь я. – За двох... – Згадує він бородатий ґабрівський анекдот. Міс лярва-пенелопа