+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
28
Мова:
Українська
проблема естетично-художньої ролі сновидіння в літературних творах зазнала майже півстолітнього замовчування, а стосовно української літератури не ставилася зовсім, можна вважати означувану проблему новою дослідницькою сферою українського літературознавства. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у визначенні предмета дослідження; проведенні системного аналізу творів, що містять картини сновидінь; систематизації картин сну за характером розкриття психології героїв та взаємодії з ідейно-композиційною структурою твору. Висвітлення художньої значущості сновидінь дозволило по-новому поглянути на естетичні пріоритети української класичної прози другої половини ХІХ століття й адекватно оцінити здобутки українського модернізму в осягненні психічної стихії людини. В потоці сучасної української літератури було визначено основні риси “ірреальної” прози Вал. Шевчука. Зрештою, проаналізовані на літературному матеріалі сновидіння вперше знайшли своє тлумачення як шляхи філософсько-естетичного осмислення дійсності і як художні засоби, що потужно взаємодіють із сюжетом, композицією, системою образів і проблематикою творів.
Практичне значення дослідження. Матеріали дисертації можуть використовуватися при вивченні курсу української літератури ХІХ – ХХ ст. у вищому навчальному закладі та середній школі; при читанні спецкурсу, присвяченого вивченню творчості Вал. Шевчука; при проведенні спецсемінару з проблеми естетичної функції картин сновидінь у художніх творах; при написанні курсових та дипломних робіт. Робота, розпочата в дисертації, має перспективу продовження: вивчення особливостей широкого кола художніх творів, де наявні картини сновидінь та інші складні психічні стани, дослідження української готичної прози, уточнення специфіки літератури як мистецтва слова й людинознавства.
Апробація результатів дисертації проведена у вигляді доповідей на науково-практичних конференціях викладачів та аспірантів Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (1995, 1996, 1997 роки), звітів на засіданнях кафедри, при підготовці публікацій. Результати дослідження були використані під час наукових семінарів у літній літературознавчій школі “Сучасна літературна теорія та реінтерпретація української літератури”, що проводилася на базі кафедри філології Національного університету “Києво-Могилянська Академія” (1998 рік).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях автора:
1.Сновидіння в історичному універсумі повісті Валерія Шевчука “У пащу Дракона”// Придніпровський науковий вісник (серія “Філологія і педагогіка”). – 1998. – №77. – С. 96-106.
2.Функціональна роль картин сну в структурі художнього твору (на матеріалі української літератури другої половини ХІХ століття) // Наукові записки. – Випуск ХV. – Серія: Філологічні науки (літературознавство). – Кіровоград: РВГ ІЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1998. – С. 137-150.
3.Герой-вовкулака: сучасна інтерпретація міфу (Типологічний аналіз повісті Вал. Шевчука “Сповідь” і роману В. Дрозда “Вовкулака (Самотній вовк) ”) // Наукові записки. – Випуск ХV. – Серія: Філологічні науки (літературознавство). – Кіровоград: РВГ ІЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1998. – С. 128-137.
4.Елементи готики у творах Валерія Шевчука // Наукові записки. – Том IV. – Серія: Філологічні науки (літературознавство). – Київ: вид-во Національного університету “Києво-Могилянська Академія”, 1998. – С. 117-121.
5.“И дастся ему сердце звериное…” (образ оборотня в современой украинской литературе) // Порог. – 1997. – №6. – С. 54-57.
6.Між Храмом і Драконом (про повість Валерія Шевчука “У пащу Дракона”) // Вежа. – 1997. – №8-9. – С. 221-231.
7.«Хіба життя не бистроплинний сон, а сон не життя?» (Студії над новелою М. Коцюбинського «Сон») // Сучасні проблеми навчально-виховного процесу вищої та середньої школи (Матеріали доповідей науково-практичної конференції докторантів та аспірантів Кіровоградського державного педагогічного інституту ім. В. К. Винниченка). – Кіровоград, 1995. – С. 58-61.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, бібліографії і має обсяг 163 сторінки.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
У ВСТУПІ обгрунтовано актуальність, наукову новизну, практичне значення дисертації, визначено об'єкт, предмет, мету й завдання дослідження.
У першому розділі «СТАН ВИВЧЕННЯ РОЛІ КАРТИН СНОВИДІНЬ У ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ» розглянуто основні напрямки й результати дослідження поставленої в дисертації проблеми.
Аналіз літературознавчих досліджень в означеному напрямку засвідчує, що цікава й містка проблема функціонування картин сну в системі художнього твору ледь окреслена. Річ у тім, що на рубежі ХІХ і ХХ століть проблема сновидіння розглядалася переважно в психологічному аспекті, а за часів панування соцреалізму в літературі склалася ситуація, коли письменники з міркувань «ідейної стійкості» уникали зображення підсвідомості людини, а на численних картинах сновидінь у класичній літературі лежало незриме табу. За таких умов літературознавство було позбавлене не тільки свободи думки, а й матеріалу дослідження.
У кінці 40-х – початку 50-х років чи не єдиною спробою психолого-літературознавчого дослідження сновидінь були роботи І. В. Страхова “Лев Толстой як психолог” і «Психологія сновидінь». Якісно нові спроби осмислити твори, в яких зустрічаються картини сну, з'явилися в 70-80-і роки. Цим роботам бракувало системності, однак відчувались намагання порушити усталені догми. На жаль, невелике поле дослідження охоплювало тільки російську класичну літературу ХІХ століття. Українська література не ставала предметом і таких несміливих літературознавчих спроб.
Єдиною літературознавчою галуззю, де проводились дослідження з питань підсвідомого та несвідомого, була психологія літературної творчості. Тут сам предмет дослідження – психологічний механізм літературної творчості – обумовлює необхідність вивчення психіки митця. Найавторитетнішими дослідженнями в цій галузі вважаються роботи І. Франка «Із секретів поетичної творчості», В. Виготського «Психологія мистецтва», М. Арнаудова «Психологія літературної творчості». Привертає увагу й робота українського літературознавця А. М. Макарова «П'ять етюдів. Підсвідомість і мистецтво: Нариси з психології творчості» (1990),