Естетичні функції картин сновидінь у художніх творах українських письменників другої половини ХІХ-ХХ століть

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

сну; в них, як правило, найгостріше виявляється авторська думка. Для демонстрації першої групи картин сну було взято повість І. Франка «Перехресні стежки». Сон Євгена Рафаловича стає ланкою між першими тривожними нотами зав'язки і подальшим розвитком драматичних подій. Картина сну певним чином моделює сюжет твору і навіть його сюжетно-композиційну структуру. Сама картина має досить складну форму: вона об'єднує в собі ретроспективу, сучасність і перспективу водночас. Докладний аналіз сновидіння продемонстрував, що між картиною сну, яка поділяється на три частини, і твором існує щонайменше три ідейно-композиційні паралелі. Перша паралель розгортається на рівні фабули, окреслюючи проблему протистояння суспільства й мислячого героя. Друга паралель проходить на рівні минулого Євгена. Підсвідомість героя поглиблює роботу пам'яті складною символічною інтерпретацією минулого. На цій основі виникає проблемне поле повісті. Остання паралель між картиною сну й сюжетом повісті проектується на майбутнє героїв. Сновидіння Євгена виразило його підсвідоме передчуття головного життєвого випробування. Картина сну подана на початку повісті І. Франка, виявилась ідейно-композиційною моделлю, в якій автор передбачив рух основного конфлікту, долі героїв на вирішальному прузі їхнього життя.

Зразком сновидіння, що займає центральне місце у творі, є сон Германа Гольдкремера в повісті І. Франка «Boa constrictor». Сновидіння героя містить у собі кульмінаційний момент усього твору. Особливість розташування картин сну дозволяє чітко зафіксувати момент перелому в ідейно-композиційній структурі твору. Картина сну акумулює головну ідею повісті – ідею кари, яка розвивається письменником на декількох рівнях. Аналіз сновидіння Германа демонструє найскладніший рівень: через підсвідомість героя до символічної мови сновидіння й далі – до усвідомлення героєм об'єктивного результату свого життя.

Розташовуючи картину сну в кінці твору, письменник, як правило, передбачає її певну підсумковість, особливу фінальну роль. Роман П. Мирного «Повія» й повість І. Нечуя-Левицького «Дві московки» – твори, які закінчуються сновидінням героїнь. Ці картини синтезують у собі таємничий світ мрій і переживань героїнь, який відкривається на порозі їхньої смерті. Всупереч холодній логіці, П. Мирний подає в сні героїні ідеальну перспективу гармонії і щастя, оживляючи підсвідомі прагнення Христі. Образ пшеничного поля, що символізує життя, щастя, єднання людини з землею, стає основним тлом картини сну. На контрасті сну (життя) і реальності (смерть) проявлюється головний мотив роману – мотив загибелі краси і добра. Героїня І. Нечуя-Левицького теж потрапляє уві сні в безмежність поля. Але тут домінують тривожні ноти: немилосердна спека, тихо і сумно на вулицях міста, багаті поля пропадають без женців. Відтак у І. Нечуя-Левицького мотив загибелі життя, щастя, краси звучить відкритіше, ніж у П. Мирного.

Картини сну різняться не тільки обсягом і місцем розташування. Різною може бути також кількість сновидінь у творі, яка визначається задумом автора і несе певне ідейно-композиційне навантаження. Одна-дві картини сну носять, як правило, кульмінаційний, гостроконфліктний, концептуально наснажений характер. Випадки, коли твір будується на ряді сновидінь, зустрічаються досить рідко. З цього погляду заслуговує на увагу повість П. Мирного «Лихі люди, або Товариші», в якій видіння й сни героя стають для нього головним джерелом осмислення життя. Кожна картина сну – мікросвіт, у якому герой спостерігає становлення власної особистості. З одного боку, «сни-спогади», що виникають на перехресті теперішнього й минулого, обумовлюють, так би мовити, «перехресну», монтажну композицію твору, а з другого, стають композиційним зв'язком між усіма його частинами.

Заключним етапом стала класифікація картин сну за типом мислення, світобачення письменника: сон-художній прийом і сон-концепція. Усвідомлюючи всю умовність такої класифікації, намагаємося розрізнити картину сну як засіб осмислення людини й світу. В літературі ХІХ століття, заснованій на реалістичному пізнанні дійсності, в більшості випадків картини сну виступають як художній прийом, за допомогою якого автори через внутрішній світ героїв осмислюють закони світобудови. Сон-концепція – це завжди частина загальної концепції твору. Сон-концепція теж може спрямовуватися на внутрішній світ героїв, але підсвідомість, розмикаючись на світоглядну суть твору, перестає бути автономним полем особистості. Сон-концепція остаточно утверджує себе в потоці модерністичного типу мислення.

Вивчення зв'язків картини сну і образної системи, сюжету, композиції, ідейного плану, загальної концепції твору дає змогу глибше проникати до художнього світу твору, простежуючи складний механізм втілення ідейного задуму митця та його естетичного буття.

У четвертому розділі «КОНЦЕПТУАЛЬНО-СТИЛЬОВІ ФУНКЦІЇ КАРТИН СНОВИДІНЬ У ТВОРАХ ВАЛЕРІЯ ШЕВЧУКА» досліджується естетична функція сновидінь у стильовому полі В. Шевчука на матеріалі роману-балади «Дім на горі», історико-фантастичних повістей «Птахи з невидимого острова», «Сповідь», «Мор», «У пащу Дракона», «Початок жаху» тощо.

Пошук нових функцій і типів картин сну, необхідність освоєння більш складних взаємодій картин сну й художньої системи твору привели до літератури 60-х років ХХ ст. На злеті оновленого мистецтва «шістдесятників» картини сну в їхніх творах набувають такого художнього значення, що починають опосередковано – через сюжетно-композиційну сферу, форму викладу, вибір героя – впливати на стильові особливості твору. У цьому плані найкращий матеріал для розгляду нашої проблеми дає творчість В. Шевчука. Як прозаїк-»шістдесятник» він виступає носієм особливого світобачення й світорозуміння. На їх основі він творить власний стиль, своєрідність якого полягає в майстерному синтезі елементів бароко й готики, «магічного» реалізму, що йде від зацікавлення письменника світом людських протиріч, підсвідомих імпульсів та їх зв'язків із космічним буттям.

Особливе місце в творах В. Шевчука займають сновидіння. З