Естетичні функції картин сновидінь у художніх творах українських письменників другої половини ХІХ-ХХ століть

У ВИСНОВКАХ узагальнюються результати проведеного дослідження, які дають змогу довести, що через феномен сну письменник освоює глибину внутрішньої суті героя та його непростих взаємин зі світом. 

Аналітичний і системний підходи дали змогу виділити основні функції картин сну в літературних творах, визначити сфери їхнього впливу на художню тканину твору. Різні аспекти цього впливу склали основу для функціональної класифікації картин сну. 

Скориставшись досвідом психологічної науки в галузі сну й сновидіння, зокрема дослідженнями З. Фройда й К. Г. Юнга, ми серед розмаїття картин сну в художніх творах виділили найтиповіші: сновидіння Івоніки (О. Кобилянська «Земля»), сонна фантазія Мирона (І. Франко, «Під оборогом»), видіння Христі (П. Мирний, «Повія»), марення Раскольникова (Ф. Достоєвський, «Злочин і кара»), сон наяву Піскарьова (М. Гоголь, «Невський проспект»). 

Розкриття психології героїв – одна з головних функцій картин сну. Зображуючи сновидіння, автор, як правило, пов'язує його зі змінами у внутрішньому світі героя. В залежності від інтенсивності цих змін картини сну по-різному визначають психологічний стан героїв («сни-потрясіння» й «сни-заспокоєння»). «Сни-потрясіння» супроводжують кризові внутрішні процеси: прозріння – «сон-прозріння» Чіпки (П. Мирний та І. Білик, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»), каяття – «сон-каяття» Германа Гольдкремера (І. Франко, «Boa constrictor»), катарсис – «сон-катарсис» Антона (М. Коцюбинський, «Сон»), пророцтво – пророчий сон Івоніки (О. Кобилянська, «Земля»). «Сни-заспокоєння», навпаки, змінюють гострі переживання станом душевного спокою, виконуючи мрії й бажання героїв: «сон-мрія» Марини (І. Нечуй-Левицький, «Дві московки»), «сон-спогад» Петра Телепня (П. Мирний, «Лихі люди, або Товариші»), «сон-архетип» Наталки (О. Кобилянська, «Царівна»). 

Друга важлива функція картин сну реалізується на ідейно-композиційному рівні твору. Маючи власну ідейно-композиційну структуру («твір у творі»), картина сну часто програмує сюжет твору. А сюжет у свою чергу розгортає ті мотиви й проблеми, що знаходяться в картині сну. Так виникає ідейно-композиційна взаємодія картини сну й структурних елементів твору. Письменницьку майстерність засвідчують випадки, коли картина сну не просто програмує сюжет, а передбачає домінантний ідейно-композиційний ритм твору (сон Євгена Рафаловича в повісті І. Франка «Перехресні стежки»). 

Розташування картин сну в структурі художнього твору теж відіграє певну ідейно-композиційну роль. Сновидіння на початку твору, як правило, виконують функцію попередження – «сон-попередження» Марти (М. Коцюбинський, «Сон») ; у середині – кульмінаційну функцію (сон Гольдкремера) і в кінці – функцію підсумку (сон Христі). Зрештою, «сон-обрамлення» (сни Раскольникова) утворює складне ідейно-композиційне коло, що визначає сюжет, композицію, проблематику твору. 

Значний естетичний потенціал картин сну виникає на рівні концептуальної основи твору. У «сні-концепції» (картини сну в творах І. Франка, О. Кобилянської, М. Коцюбинського) автор проявляє особливу активність стосовно життєвого матеріалу: підвищується роль суб'єктивного начала, думка стає основним фактором пізнання світу. Зрештою, «сон-концепція» привносить особливу стилістику, складовими якої є тяжіння до умовності, притчевість мислення, експериментальність обставин і ситуацій. 

Вивчення картин сну в творах В. Шевчука «Дім на горі», «Птахи з невидимого острова», «Сповідь», «Мор», «У пащу Дракона», «Початок жаху» виявило зв'язок сновидінь зі стильовими особливостями творів. Картини сну впливають на стиль опосередковано: через сюжетно-композиційну сферу (сновидіння формують внутрішній сюжет із зав'язкою, розвитком подій, кульмінацією, тим самим сполучаючи плин підсвідомості героїв з реальними подіями), через форму викладу (оповідь від імені героя дозволяє передати нюанси відчуття, аналізу та осмислення героєм власного внутрішнього світу у зв'язках із зовнішнім світом), через вибір героя та його характер (герої В. Шевчука – люди з чуттєвою психікою; їхні образи вибудовуються переважно внутрішньо – через думки, відчуття, сновидіння). У такій розгалуженій системі картини сну виконують роль основного компонента художньої ірреальності – особливої форми світобачення, якій притаманні ірраціональне начало, глибокий психологізм, потяг до несвідомого, еклектичність, підкреслена концептуальність думки, яка в свою чергу надає нових естетичних орієнтирів сучасному художньому мисленню. 

 

 

Фенько Н.М. Естетичні функції картин сновидінь у творах українських письменників другої половини ХІХ-ХХ століть. – Рукопис. 

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук (спеціальність 10. 01. 01- українська література). -Дніпропетровський державний університет, Дніпропетровськ, 1999. 

У дисертації на великому літературному матеріалі другої половини ХІХ – початку ХХ століття й творчості Вал. Шевчука досліджуються функціональні можливості сновидіння в художній системі твору. 

 Дослідження картин сновидіння дає змогу довести, що через феномен сну письменник освоює глибину внутрішньої суті героя. 

Класифіковано сновидіння за характером впливу на внутрішній світ героїв, за формальними ознаками, за типом мислення автора тощо. 

Значний естетичний потенціал картин сну виникає на рівні концептуальної основи твору. Розуміння сну як концепції дійсності пов’язане з культурологічним аспектом дослідження. 

Естетична функція сновидіння розглядається на психологічному, ідейно-композиційному рівнях із врахуванням їхньої взаємодії з усією структурою художнього твору. 

Ключові слова: сновидіння, естетична функція, структура художнього твору, класифікація. 

 

 

Фенько Н.М. Эстетическая функция сновидений в произведениях украинских писателей второй половины ХІХ-ХХ веков. – Рукопись. 

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10. 01. 01 – украинская литература. – Днепропетровский государственный университет, Днепропетровск, 1999. 

В диссертации на обширном литературном материале второй половины ХІХ – начала ХХ века и творчестве Вал. Шевчука исследуются функциональные возможности сновидения в художественной системе произведения. 

В работе проводится подробный анализ картин сновидений, который демонстрирует, как через феномен сна писатель осваивает глубину внутренней сути героя. Проникновение к подсознательным источникам бытия требует от художника тонкого описания эмоций, переживаний, ощущений, уровень мастерства которого обеспечивает пластичность и многогранность образа героя. 

Сновидения классифицируются по характеру влияния на внутренний мир героев, по формальным признакам, по типу мышления автора. Раскрытие психологии героев – одна из главных функций картин сновидений. Изображая сновидения, автор, как правило, связывает его с внутренними изменениями героя. В зависимости от интенсивности этих изменений картины сновидений по разному определяют психологическое состояние героев (“сны-потрясения” и “сны-успокоения”). 

Вторая важная функция картин сновидений реализуется на идейно-композиционном уровне произведения. Обладая идейно-композиционной структурой (“произведение в произведении”), картина сна часто программирует сюжет произведения. А сюжет в свою очередь развивает те мотивы и проблемы, которые находятся в картине сна. Так возникает идейно-композиционное взаимодействие картины сна со структурными элементами произведения. 

Размещение картины сна в структуре художественного произведения тоже выполняет определенную идейно-композиционную роль. Сновидения в начале произведения, как правило, выполняют функцию предупреждения – “сон-предупреждение”; в середине – кульминационную функцию и в конце – функцию итога. Наконец, “сон-обрамление” образует сложный идейно-композиционный круг, определяющий сюжет, композицию, проблематику произведения. 

Значительный естетический потенциал картин сна возникает на уровне концептуальной основы произведения. “Сон-концепция” художественно воплощается в произведении таким образом, чтобы читателю открылись философские основы бытия. Во “сне-концепции” автор проявляет особенную активность по отношению к жизненному материалу: повышается роль субъективного начала, мысль становится основным фактором познания мира. Наконец, “сон-концепция” привносит особенную стилистику, составными которой являются стремление к условности, притчевость мышления, экспериментальность обстоятельств и ситуаций. 

Эстетическая функция сновидения рассматривается на психологическом, идейно-композиционом уровнях с учетом ихнего взаимодействия со всей структурой художественного произведения. 

В дисертации исследуются картины сновидений в произведениях Вал. Шевчука “Дом на горе”, “Птицы с невидимого острова”, “Исповедь”, “Мор”, “В пасть Дракона”, “Начало ужаса” и выявляется связь сновидений со стилевыми особенностями произведений. Картины сновидений становятся у писателя основным компонентом художественной ирреальности – особенной формы мировоззрения, которой свойственны иррациональное начало, глубокий психологизм, стремление к бессознательному, еклектичность, подчеркнутая концептуальность мысли и которая образует новые естетико-художественные ориентиры современного литературного стиля. 

Ключевые слова: сновидение, эстетическая функция, структура художественного произведения, классификация. 

 

 

Fenko N.M. The aesthetic function of the dream in the works of Ukrainian writers of the 2d half of 19th- the beginning of the 20th century. – Manyscript. 

The dissertation is presented to acquire the degree of Candidate of Philology, spesiality 10. 01. 01 – Ukrainian literature. – Dniepropetrovsk State University, Dniepropetrovsk, 1999. 

The object of investigation is functional possibilities of the dream in the literary system of the text on the basis of a bulky literary material of the 2d half of 19th – the beginning of the 20th century and creative works of Val. Shevchuk. 

Studying the dreams gives one an opportunity to prove that through the phenomenon of dream the writer perceives and shows us the depth of the inner crust of his hero. 

The dreams are classified according to the character of the influence on the psychology of the main characters, formal features, the type of the author’s thinking. 

A considerable aesthetic potential of the dreams appears on the level of the conceptual basis of the writer’s work. Through the understanding of dreams as a concept of reality is connected with the cultural aspect of this thesis. 

The aesthetic function of the dream is regarded on the psychologycal, conseptual and compositional levels, taking into account their interaction with the whole structure of the literary text. 

Key words: the dream, the aesthetic function, the structure of the literary text, the classification.