Етика соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку

1) Коли випробовування лояльності соціального працівника виявляється на межі конфліктуючих інтересів:

- самого соціального працівника і клієнта;

- окремих клієнтів та інших людей;

- між конфліктуючими інтересами груп клієнтів;

- груп клієнтів і рештою суспільства;

- систем/закладів і груп населення;

- систем/закладів/роботодавців і соціальних працівників;

- різних груп професіоналів.

2) Коли соціальні працівники працюють і як помічники, і як контролери.

Зв’язок між цими двома протилежними аспектами соціальної роботи вимагає пояснення, яке ґрунтується на чіткому виборі цінностей, для того, щоб уникнути плутанини мотивів або відсутності ясності в мотивах, діях і наслідках дій. Щодо ролі соціальних працівників у державному контролі громадян, то вони зобов’язані пояснити етичне значення цієї ролі й те, до якої міри така роль прийнятна стосовно головних етичних принципів соціальної роботи.

3) Обов’язок соціального працівника щодо захисту інтересів клієнта легко вступає у конфлікт з вимогами до ефективності й корисності.

Ця проблема стає важливою після впровадження й використання інформаційної технології в галузях соціальної роботи.

2. 3. 2. Принципи, викладені в розділі 2. 2., повинні завжди бути підставою будь-яких висловлюваних міркувань або вибору, зробленого соціальним працівником при розв’язанні проблеми.

2. 4. Методи розв’язання проблем

2. 4. 1. Національні асоціації соціальних працівників зобов’язані розглядати етичні проблеми так, щоб їх можна було обговорити й спробувати розв’язати під час колективних дискусій в організації. Такі дискусії повинні давати змогу окремим соціальним працівникам обговорювати, аналізувати й розглядати ці проблеми спільно з колегами, іншими експертними групами й сторонами, яких стосуються ці питання. Крім того, такі дискусії повинні давати можливість соціальному працівнику отримувати консультації від колег та інших фахівців. Обговорення й аналіз етичних питань завжди повинні бути скеровані на створення нових можливостей їх розв’язання.

2. 4. 2. Колективні члени повинні встановлювати і/або пристосовувати етичні стандарти до різних сфер діяльності, особливо до тих галузей, де виникають складні етичні проблеми, а також до тих, де етичні принципи вступають у конфлікт із відповідним законодавством країни або політикою органів влади.

2. 4. 3. Коли етичні засади закладають як настанову в практичній роботі соціального працівника, то обов’язком асоціацій є допомога окремим соціальним працівникам в аналізі й розгляді етичних проблем на підставі:

1) головних принципів Декларації (розділ 2. 2.) ;

2) етичного/морального й політичного контексту дії, тобто аналізу цінностей і сил, які складають рамкові умови дії;

3) мотивів дії, тобто відстоювання вищого рівня усвідомлення цілей і намірів, на підставі яких соціальний працівник може розглядати перебіг дії;

4) характеру дії, тобто допомоги в аналізі морального змісту дії, наприклад, використання примусу на противагу добровільному співробітництву, опіки на противагу співучасті і т. д. ;

5) наслідків, які може мати дія на різні групи, тобто аналізу наслідків різних способів дії для всіх залучених сторін як на короткотерміновій, так і на довготерміновій підставі.

2. 4. 4. Колективні члени несуть відповідальність за стимулювання дискусій, навчання і дослідження етичних питань.

3. Міжнародні етичні стандарти соціальних працівників

(Цей розділ ґрунтується на положеннях Міжнародного морального кодексу професійних соціальних працівників, ухваленого МФСП 1967 року, але не включає етичні принципи, оскільки зараз вони містяться в новій окремій Міжнародній декларації етичних принципів соціальної роботи в розділі 2. 2.)

3. 1. Вступ

Соціальна робота виходить із різних гуманістичних, релігійних та демократичних ідеалів і філософських теорій і є універсальною можливістю задоволення людських потреб, які виникають у наслідок взаємодії особи й суспільства, а також розвитку потенціалу людини. Професійні соціальні працівники віддані справі служіння людині заради її добробуту й реалізації її можливостей; розвитку й використанню знань з поведінки людини й соціальної поведінки; розвитку ресурсів, які б відповідали індивідуальним, груповим, національним і міжнародним потребам і прагненням; досягнення соціальної справедливості. Виходячи з Міжнародної декларації етичних принципів соціальної роботи, соціальний працівник зобов’язаний визнавати стандарти етичної поведінки.

3. 2. Загальні стандарти етичної поведінки

3. 2. 1. Намагатися зрозуміти всіх клієнтів і кожного окремо, з’ясовувати чинники, які впливають на поведінку й пропоновану послугу.

3. 2. 2. Підтримувати й розвивати цінності, знання і професійні методи соціальної роботи, утримуючись від будь-якої поведінки, яка заважає професійній роботі.

3. 2. 3. Визнавати професійні й особистісні обмеження.

3. 2. 4. Заохочувати використання відповідних знань і навичок.

3. 2. 5. Застосовувати відповідні методи в розвитку й закріпленні знань.

3. 2. 6. Робити внесок у розробку програм, спрямованих на поліпшення якості життя в суспільстві.

3. 2. 7. Визначати й пояснювати соціальні потреби.

3. 2. 8. Визначати й пояснювати основу й характер індивідуальних, групових соціальних проблем, проблем у громадах, національних і міжнародних соціальних проблем.

3. 2. 9. Визначати й пояснювати зміст роботи професійного соціального працівника.

3. 2. 10. З’ясовувати, чи були здійснені публічні заяви або якісь дії на індивідуальній підставі, чи соціальний працівник виступає від професійної організації, асоціації, відомства чи іншої групи.

3. 3.