Етика соціально-педагогічної роботи з людьми похилого віку

На цьому ж етапі необхідно допомогти клієнту перебороти упередження проти активних дій. Основний принцип дій фахівця полягає в тому, щоб допомогти клієнту діяти конструктивно, позитивно, відповідно до нової інформації, тих нових знань, що він здобув під час інтеракцій з фахівцем, допомогти клієнту перевести розроблені стратегії в конкретні цілеспрямовані дії [11].

Усі ці три стадії за своєю суттю когнітивні, тобто пізнавальні. Техніка полягає в спілкуванні й плануванні дій. А спілкування, врешті-решт, має привести до певних дій. На всіх трьох етапах із самого початку інтеракції основний вектор роботи спрямований убік самостійних, звісно, у рамках правового поля, дій клієнта. Для того, аби процес допомоги був ефективним, клієнтам протягом усієї інтеракції необхідно постійно діяти в реальному повсякденному житті.

Так, Наталя вважає, що її зустрічі з фахівцем будуть більш продуктивними, якщо вона буде приходити, заздалегідь підготувавши питання, що її цікавлять. І вона стала приходити із записною книжкою. Наталя також вважає, що її бесіди з соціальним працівником будуть приносити більшу користь, якщо в результаті кожної зустрічі їй буде ясно і зрозуміло, що їй треба зробити конкретно до наступної зустрічі. Зрештою, за допомогою своїх родичів і фахівця з соціального центру вона знайшла гарний стаціонар недалеко від будинку свого старшого брата. Наталя отримала гарну роботу, але про матір постійно пам'ятала, часто відвідувала її, доглядала за нею. Стосунки між ними незабаром налагодилися. У гості до матері Наталі стали приходити онуки, інші родичі, які мешкали поруч, у стаціонарі вона завела собі друзів свого віку, та й медична допомога завжди була під боком. Так було розв'язано проблемну ситуацію, з якою прийшла Наталя до фахівця з соціальної роботи.

 

 

Отже, критерії моральності соціальної роботи можуть слугувати не лише для оцінки діяльності спеціалістів в області соціальної роботи і самої соціальної роботи як специфічного виду професійної діяльності, але і для оцінки самих моральних вимог до соціальної роботи. Вони дозволяють розрізнити вузькопрофесійні норми, які виражають інтереси соціальних працівників як представників професії, які представляють цінність і інтерес для всього суспільства.

Професія соціального працівника спрямована на соціальну спеціалізовану діяльність, обєктивно необхідну для функціонування державних і громадських систем соціальної допомоги різним категоріям населення, для реалізації життєвих, потенційно закладених у кожній людині сил для самозабезпечення і саморозвитку.

Соціальна робота являється діяльністю, яка здійснюється у важких формальних і неформальних ситуаціях. При цьому соціальний працівник повинен враховувати, що несе етичну відповідальність перед клієнтом, його соціальним оточенням і суспільством з моменту прийняття рішення і до отримання кінцевого результату. Також в своїй роботі він повинен керуватися принципами професійної етики – найбільш загальними вимогами, які виражають основний напрямок поведінки спеціаліста по відношенню до того чи іншого суб’єкта відносин, які виникають в процесі соціальної роботи.

Відповідно і до людей зрілого віку необхідний свій підхід. Згідно з проблемами підбираються індивідуальні технології роботи з цими категоріями клієнтів. Отже, індивідуальна технологія соціальної роботи з клієнтом являє собою алгоритм діяльності, що, зазвичай, складається з кількох етапів, які реалізуються у певній послідовності.

Необхідно звертати велику увагу на характер клієнта, його самооцінку. Таким чином, професійна етика соціального працівника базується на основі поваги до прав особистості, специфіки соціальної роботи як професійної діяльності і соціального інституту і пропонує не лише знання норм і принципів взаємодії і взаємовідносин, але і наявність певних особистих якостей в спеціаліста, оскільки професійні моральні вимоги не можуть осягнути всього різноманіття ситуацій, які виникають в процесі діяльності, і різноманітні етичні проблеми соціальний працівник вирішує, керуючись своїми власними поняттями про обов’язок, про добре і погане, тобто своїми особистими. Високий рівень вподобань формується у спеціаліста при наявності певних рис, які розвиваються ним в процесі самовиховання і навчання професійної діяльності.

Таким чином, структура професійних обов’язків соціального працівника досить складна і різноманітна, а обсяг знань, умінь і навичок цього спеціаліста не може обмежуватись характеристиками, які закладені у посадових інструкціях, вона постійно розвивається і вдосконалюється. Для того, щоб співробітництво з колегами було плідним, слід сприймати різні точки зору і практичний досвід з соціальної роботи та інших фахівців.

Звичайно, норми професійної етики встановлюють певні межі діяльності соціального працівника, вони підказують йому, що дозволено й чого не можна робити при виконанні своїх службових обов’язків. Водночас запорукою дотримання цих норм є наявність у соціального працівника таких моральних якостей, як гуманістичні установки, альтруїзм, особиста відповідальність, достатній рівень інтелекту, емоційна врівноваженість, чемність, тактовність, простота, почуття власної гідності й рівень особистої культури.

Діяльність соціального працівника пов’язана, великою мірою, з самостійною і моральною відповідальністю, яка проявляється у свідомому відношенні до професійного обов’язку. Відповідальність, в свою чергу, не є відокремленим поняттям, вона є невіддільна від творчості і самостійності, уваги до людей, які оточують соціального працівника в його повсякденній діяльності.

Таким чином, професійний