Фармако-токсикологічна оцінка дії Фенарону

Практичне значення одержаних результатів. Результати досліджень послужили основою для розробки авторського свідоцтва на винахід, патенту, Технічних умов України та Настанови щодо застосування фенарону, а також при розробці “Методичних вказівок щодо нормування кислотного та перекисного числа жиру в кормах” та ТУ У “Премікси для сільськогосподарських тварин та птиці” № 46. 15 135 – 96.

Запропоновано антиоксидант фенарон для тваринництва та практики ветеринарної медицини. Налагоджено промисловий випуск препарату на “Київському вітамінному заводі”.

Особистий внесок здобувача. Автор самостійно здійснив літературно-патентний пошук, визначив мету і задачі дослідження, освоїв методики, окреслив схему дослідів і сформував експериментальні групи тварин, провів інтерпритацію і узагальнення отриманих результатів, розробив нормативну документацію (НД). Ідеї, гіпотези, наукові положення і висновки, наведені у дисертації належать лише дисертантові.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень, викладені в дисертації, доповідались і отримали схвалення на вченій раді ДНДКІ ветеринарних препаратів та кормових добавок (1992 – 2002 р. р.), а також на: науково-практичній конференції “Неінфекційна патологія тварин” (м. Біла-Церква 1995р.) ; міжнародній

науково-практичній конференції (м. Львів 1997р.) ; міжнародній конференції молодих вчених (м. Харків 1999р.) ; міжвідомчій тематичній науковій конференції (м. Харків 2000 р.) ; міжнародній конференції з фізіології і біохімії тварин (м. Львів 2000р.)

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 наукових праць, серед яких є ТУУ, патент, авторське свідоцтво, інформаційний листок та методичні рекомендації, а також 5 статей опубліковано у наукових виданнях, що входять до переліку затвердженого ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 130 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 34 таблицями, 5 діаграмами, 7 рисунками і складається з таких розділів: “Вступ”, “Огляд літератури”, “Матеріал і методи досліджень”, “Результати досліджень”, “Аналіз і узагальнення результатів досліджень”, “Висновки”, “Практичні рекомендації”, “Список використаної літератури” (337 найменувавань, з них 116 іноземних), “Додатки”.

 

 

Експериментальна частина роботи проведена на базі лабораторії контролю вітамінів та кормових добавок Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок. У дослідах використано всьго: 180 білих мишей, 150 білих щурів, 200 курей, 20 корів та 10 телят молочного періоду живлення.

Метою першої серії досліджень було розробити нову форму препарату, вивчити його антиоксидантні властивості щодо стабілізації вітаміну А в олійних розчинах і преміксах, та кислотного числа у м’ясо-кістковому борошні. Оцінку антиоксидантної дії фенарону проводили шляхом порівняння з такими відомими антиоксидантами, як: фенозан-кислота, ділудін та сантохін.

На початковому етапі досліджень першої серії передбачалось провести пошук оптимального співвідношення інгредієнтів для створення нової форми препарату на основі фенозан кислоти і цеоліту, який мав би кращі антиоксидантні властивості, ніж його попередники. З цією метою було сформовано сім композицій дослідних зразків, з різним процентним внесенням складових частин (Табл. 1).

 

Таблиця 1

Співвідношення інгредієнтів у сумішках при розробці нового антиоксиданта

№ сумішкиДіюча

речовина, % Наповнювач

(цеоліт), % 

1Фенозан кислота, 40Монтморилоніт, оброблений гідролізатом колагену у співвідношенні 95 до 5%, відповідно 60. 

2Фенозан кислота, 60Сумішка монтморилоніту, обробленого гідролізатом колагену, 40

3Фенозан кислота, 80Сумішка монтморилоніту і клиноптилоліту (1: 3), оброблених гідролізатом колагену, 20

4Фенозан кислота, 60Монтморилоніт, 40

5Фенозан кислота, 60Сумішка монтморилоніту і клиноптилоліту (1: 3), 40

6Фенозан 1, 30Монтморилоніт, оброблений гідролізатом колагену у співвідношенні (90 до 10%), 70

7Фенозан 1, 90Монтморилоніт і клиноптилоліт (1: 3) оброблені гідролізатом колагену, 10

 

Вивченя їх антиоксидантних властивостей проводили на чистих розчинах вітаміну А в олії, відповідно до методики А. Г. Вальдмана та співав. (1977). Наважку сумішок в кількості 0, 04% від маси вносили в олійні розчини фармакопейного вітаміну А, який містив у 1см3 396±3, 5 І. О. Після перемішування розчини залишали на 15 діб при температурі 70о С. Через кожні 5 діб проводили визначення активності вітаміну А в І. О. та показника кислотного числа в мг КОН/г дослідних та контрольних олійних розчинів. Контролем слугували антиоксиданти: сантохін, фенозан-кислота та цеоліт. Кислотне число в мг КОН/г дослідних олійних розчинів і активність вітаміну А в І. О. визначали за ТУ 64-5-126 “Растворы ретинола пальмитата и ретинола ацетата (витамина А) в масле для животноводства” (1975).

Другим етапом досліджень першої серії було вивчення антиоксидантних властивостей фенарону для стабілізації вітаміну А в олійних розчинах, порівняно з відомими антиоксидантами: фенозан-кислоти, фенозан 1, ділудіну та сантохіну. Контролем слугував олійний розчин без антиоксиданту. Дослідження проводили за методикою представленою в попередньому досліді.

Третім етапом даної серії досліджень було вивченя антиоксидантних властивостей фенарону для стабілізації вітаміну А у модельних преміксах (рецепт П2-1). Контролем слугував премікс без антиоксиданта. Через кожні 30 діб упродовж 4 місяців проводили визначення кількості вітаміну А у преміксах згідно з ТУ У 46. 15. 135-96.

Останній етап першої серії експериментів передбачав вивчення стабілізації кислотного числа м’ясо-кісткового борошна. Для досліджень