Фармако-токсикологічна оцінка дії Фенарону

Дослідження четвертої серії були скеровані на вивчення фізіологічного стану та неспецифічної резистентності телят молочного періоду вирощування та проводились методом паралельних груп. Телята чорно-рябої породи в групи (дослідну та контрольну) підбирались зразу після народження за методом аналогів з урахуванням віку та живої маси. Дослідній групі телят протягом 45 діб з молоком задавали фенарон в дозі 1, 2 мг на один кг живої маси. В кінці підготовчого та на 15 і 60 добу дослідного періоду відбирали кров з яремної вени телят через 3-3, 5 годин після ранкової годівлі. У крові визначали кількісний вміст загального білка – рефрактометричним та біуретовим методом (Антонов В. Я., Блінов П. Н. 1971), фракції білків – за методикою Карпюка С. А. (1962). Імунобіологічні показники крові – бактерицидну активність визначали фотонефелометричним методом у модифікації лабораторії зоогігєни УНДІЕВ (1968), лізоцимну активність – нефелометричним методом В. Г Дорофійчука (1968), фагоцитарну активність нейтрофілів – шляхом постановки фагоцитарної реакції (В. С. Гостєв, 1950) та фагоцитарний індекс з допомогою вказівок “Методичні рекомендації щодо визначення природної резистентності тварин в умовах інтенсивного їх використання” (1974).

Статистичний аналіз одержаних результатів проводили за методикою Ойвіна І. А. (1960). Результати середніх значень вважали статистично вірогідними при Р<0, 05*, Р0, 01**, Р0, 001***.

 

Результати досліджень. Вивчення антиоксидантних властивостей фенарону

 

Нами встановлено, що композиція нової форми препарату у співвідношенні 70% фенозан-кислоти і 30% цеоліту проявляє найкращу антиоксидантну дію за введення його у дозі 0, 02%, що виявлялось насамперед у стабілізіції вітаміну А в олійних розчинах та сповільненні окиснення жирів упродовж 15 діб експериментального періоду. Дана форма препарату отримала назву “Фенарон”.

В другому етапі досліджень було проведенно вивчення антиоксидантних властивостей фенарону в олійних розчинах вітаміну А в порівнянні до визнаних антиоксидантів сантохіну, ділудіну та фенозан-кислоти (табл. 2).

 

Таблиця 2

Вміст вітаміну А в олійних розчинах за умов стабілізації їх різними антиоксидантами (М± m, n =5) 

Антиоксиданти, що досліджува-лисьДо введення препарату Після введення (доба) 

515

Вітамін А,

І. О. /млВітамін А, І. О. /мл%

збере-женняВітамін А, І. О. /мл%

збере-ження

Контроль без антиоксиданта396, 1±9, 5223, 8±6, 37**56, 143, 2±1, 38** 10, 9

Фенозан кислота396, 1±9, 5292, 2±6, 67**73, 384, 2±2, 27**21, 2

Метиловий ефір фенозан кислоти 396, 1±9, 5280, 2±6, 4270, 391, 2±3, 3523, 0

Ділудін396, 1±9, 5292, 6±6, 5273, 473, 8±2, 2618, 6

Сантохін396, 1±9, 5304, 9±7, 5976, 579, 8±0, 2420, 14

Фенарон396, 1±9, 5306, 4±7, 5276, 898, 7±2, 3124, 9

 

У результаті проведених досліджень, нами встановлено високу здатність до стабілізації запропонованого нами препарату при внесенні його в олійні розчини вітамінів в кількості 0, 02%.

На третьому етапі, проводили порівняльні дослідження антиоксидантних властивостей фенарону із визнаними антиоксидантами і встановлено, що він значно краще впливав на збереження вітаміну А у преміксах порівнянно з сантохіном (рис. 1).

 

 

Рис. 2 Втрати вітаміну А в модельних преміксах у різні періоди досліду (%).

 

Зокрема, було встановлено, що при додаванні фенарону і сантохіну у склад преміксів у кількості 1, 25% від маси втрати вітаміну А впродовж 4 місяців становили всього 34 відсотки, проте через 3 місяці експериментального періоду виявилось, що фенарон проявляв кращі властивості щодо стабілізації та зберігання вітаміну А у преміксах ніж сантохін (рис. 2).

Отже, фенарон порівняно із іншими антиоксидантами найкраще проявляв антиокиснювальну дію за внесення його у премікси для сільськогосподарських тварин та птиці в кількості 1, 25% від маси.

У наступних дослідженнях визначали здатність фенарону проявляти антиоксидантні властивості при стабілізації жирів у борошні тваринного походження різного гатунку (рис. 3). З аналізу отриманих даних випливає, що показник кислотного числа був найвищим у борошні третього і дещо нижчим у другого гатунку без внесення до їх складу фенарону. При зберіганні борошна протягом двох місяців із антиоксидантом цей показник був найнижчим у борошні 1 гатунку.

 

 

Рис. 3 Відсоток зростання кислотного числа м’ясо-кісткового борошна при зберіганні

 

Визначення кислотного числа в дослідних зразках м’ясо-кісткового борошна показало, що внесення фенарону знизило аутооксидацію ліпідів. Через 3 місяці зберігання кислотне число у м’ясо-кістковому борошні змінювалось незначно за умов внесення фенарону в кількості 0, 02% відповідно до маси і збільшувалось у два рази в контрольних зразках.

Отже, оптимальна кількость фенарону при внесенні його в м’ясо-кісткове борошно становить - 0, 02% відповідно до маси.

Дослідження токсичності фенарону

Гостра токсичність. Аналіз наведених у табл. 3 даних свідчить, що фенарон відноситься до групи речовин помірно небезпечних.

 

Таблиця 3

Результати вивчення гострої токсичності фенарону (М± m, n =10) 

Вид

тваринПоказники токсичності (мг/кг) Примітка

LD16LD50LD84

Миші білі260, 0530 (331  848) 1050х

325, 0535 (305  766) 725хх

352805, 3 (535, 4  1075, 2) 1258, 7ххх

Щурі білі235508, 5 (282, 4  914, 4) 1150, 1х

323, 5900, 2 (323,