Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Фармако-токсикологічна оцінка дії Фенарону

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
34
Мова: 
Українська
Оцінка: 

відібрано три партії борошна 1, 2, 3 гатунку. Фенарон вносили у борошно в кількості 0, 02%, згідно з вимогами Технічних Умов. Через кожний місяць проводили визначення кислотного числа в борошні, яке досліджувалось. Контролем слугував показник кислотного числа на початку досліду. Усі визначення даної серії проведені in vitro.

Дослідження другої серії були скеровані на встановлення токсичності фенарону. У першому етапі цих досліджень встановлювали гостру токсичність препарату на 128 білих мишах 2-2, 5 місячного віку, з масою тіла 20-22 г., 84 білих щурах з масою тіла 180-200г., та курчатах з масою тіла 300-400г. За час проведення дослідів враховували кількість тварин, що загинули від певної дози препарату, і розраховували LD50 за методом Літчфільда Ж. Т. і Уілкоксона І. І. (1949), Прозоровського В. Б. (1962), Штабського Б. М. (1980). Встановлювали клас безпеки препарату за ГОСТ 12. 1. 007-76 “Классификация химических веществ по степени опасности” (1976).
Наступним етапом роботи було вивчення властивостей фенарону щодо кумуляції в організмі тварин. Досліди проводили на білих щурах і курчатах за методом Ліма та співавторів (1964). На цьму етапі досліджень коефіцієнт кумуляції вираховували за формулою Кагана Ю. С і Станкевича В. В. (1964).
Продовженням досліджень у другому етапі було вивчення хронічної токсичності фенарону на білих мишах масою 16-18г. Препарат щоденно вводили перорально через зонд в 0, 5% розчині крохмалю протягом 30 діб. На 31 добу від початку введення фенарону на 10 білих мишах із кожної групи проводили визначення дезінтоксикаційної функції печінки за допомогою гексеналової проби (1989). У цей же час на інших 10 білих мишах проводили пробу з плаванням за Риловою М. П. (1998).
Дослідження третього етапу другої серії вивчення впливу фенарону на фізіолого-біохімічний статус і продуктивність курчат-бройлерів проводили на птахофабриці “Пустомитівська”. Було сформовано дві групи курчат-бройлерів: контрольну, якій згодовували основний раціон (повноцінний комбікорм за нормами ВДНДДІПи без добавок антиоксидантів) і дослідну якій до основного раціону добавляли фенарон із розрахунку 85г препарату на 1 тонну комбікорму. Кількість дослідної птиці становила по 20000 голів у кожній групі. Біологічну дію препарату визначали за: середньою живою масою, сортністю м’яса – загально визнаними методами, та вмістом у крові: гемоглобіну за Л. М. Піменовою з співавт. (1966) і азоту – колориметричним методом із реактивом Неслера (1988).
Залишкові кількості фенозан-кислоти в м’ясі бройлерів визначали використовуючи атомно-абсорбційний спектрохімічний аналіз.
Дослідження четвертого етапу другої серії вивчення впливу залишкових кількостей фенарону на функціональний стан організму щурів, яким згодовували як добавку до раціону м’ясо курчат-бройлерів. Оцінювали цей стан за наступними показниками в сироватці крові: активністю холінестерази колориметричним методом, активністю аспартатамінотрансферази (АсАт)  (К. Ф 2. 6. 1. 1.) й аланінамінотрансферази (АлАт)  (К. Ф 2. 6. 1. 2.) – уніфікованим динітрофенілгідразиновим метидом (Райтмана – Френкеля), у плазмі крові активністю лужної фосфатази (ЛФ)  (К. Ф. 3. 1. 3. 1) за методом Боданського (1985). Концентрацією вітамінів А і Е в печінці за методом Скуріхіна і співавт. (1991). Визначення гістаміну у крові щурів методом, який базується на реакції з ортофталевим альдегідом (1992).
Подальші дослідження були скеровані на вивчення порушень репродуктивних функцій самок під впливом фенарону. З цією метою дослідних і контрольних самців підсаджували до інтактних самок (1: 3). Сумісне перебування тварин продовжувалось протягом тижня, після чого самців підсаджували до інших самок. Зроблено 6 підсадок. На 19 добу вагітності самкам під легким ефірним наркозом проводили евтаназію і патологоанатомічний розтин. У досліді використано 10 самців і 180 самок. Вивчався ембріотоксичний ефект та плідність щурів, маса тіла молодняку щурів та показник раннього розвитку.
Третя серія досліджень передбачала вивчення впливу фенарону на фізіологічний і біохімічний статус організму корів за згодовування їм кормів із підвищенним вмістом важких металів. Дослід було проведено на чотирьох групах корів симентальської породи, по 5 тварин у кожній, підібраних за принципом пар-аналогів за лактаціїю, середньою живою масою 423, 0-440, 0 кг. Корів першої групи утримували на основному господарському раціоні. Коровам другої групи, до кормів основного раціону додавали 370мг фенарону, коровам третьої групи додатково до О. Р. згодовували 25г тіосульфату натрію, коровам четвертої групи – згодовували 370мг фенарону і 23г тіосульфату натрію. У кінці підготовчого періоду і на 14 та 70 добу дослідного для біохімічних досліджень з яремної вени відбирали кров. В крові визначали: сумарну і диференціальну резистентність еритроцитів при цьому визначали гематокритну величину мiкрометодом в модифiкацiї Й. Тодорова; час гемолізу; максимум гемолізу в%; активність каталази (К. Ф. 1. 11. 1. 6.) – за методом Баха і Зубкової (1948) ; кількість гемоглобіну за методом Піменової Л. М. з співавт. (1975) ; концентрацію загального білка за методом Волгіна В. І. (1969), креатину по кольоровій реакції Яффе (метод Поппера)  (1979).
Продовження досліджень цієї серії були присвячені вивченню впливу фенарону на рівень свинцю, олова, хрому, нікелю, молібдену, міді, ванадію, марганцю, стронцію, кобальту, цинку, церію в організмі та молоці дійних корів. Для цього застосовували методи передбачені у комплексі ГОСТ “Сырье и продукты пищевые. Методы определения токсичных элементов” та методичні вказівки з атомно-абсорбційних методів визначення токсичних елементів у харчових продуктах та харчовій сировині. Мінеральний склад кормів та крові після їх мінералізації визначали на
Фото Капча