Фармако-токсикологічна оцінка дії Фенарону

1024, 291314, 2 (1024, 29 1604, 27) 1604, 3ххх

Курчата245515 (402  659) 1070х

330610 (292, 38  927, 62) 880хх

215, 75640, 75 (305, 05945, 8) 1065, 75ххх

Примітка: метод визначення за: х - Літчвільдом Ж. Т. і Уілкоксоном І. І. (1947) ; хх – Прозоровським В. Б. (1962) ; ххх - Штабським Б. М. (1980).

 

Дослідженнями властивостей фенарону щодо кумуляції на білих щурах встановлено наступне: LD50 = 3150 (2739  3622) мг/кг при Р < 0, 05.

Коефіцієнт кумуляції становить: Ккум = 6, 2.

Отже, фенарон відноситься до речовин 3-го класу безпеки з відсутніми властивостями щодо кумуляції згідно з ГОСТ 12. 1. 007-76

Дослідження хронічної токсичності на лабораторних тваринах. Дезінтоксикаційна функція печінки, за результатами гексеналової проби, залежала від дії фенарону в певних дозах. Зокрема, від дози 1/20 LD50 тривалість сну була такою ж, як і в контролі, а найдовший час виявлено від дози 1/5 LD50 препарату, який досліджувався, що свідчить про його токсичний вплив у високих дозах. У дозах 1/10 (53, 5 мг/кг) при 30-ти добовому щоденному згодовуванні не виникало функціональних змін в організмі білих мишей.

Дослідження хронічної токсичності на курчатах-бройлерах. При вивчені хронічної токсичності фенарону не спостерігалось загибелі курчат у всіх дослідних та контрольних групах упродовж усього часу експерименту. Спостерігалось підвищення приростів живої маси тіла у дослідній групі.

Дослідження, які проведені перед початком досліду, показали, що відмінностей у показниках картини крові курчат дослідної і контрольної груп не виявлялось. Після введення фенарону дослідним курчатам наступала захисно-компенсаторна реакція, яка характеризувалась підвищенням кількості еритроцитів та гемоглобіну, зменшенням кількості лейкоцитів, частковими змінами лейкоцитарної формули при нормальних показниках концентрації глюкози, загального білка та азоту. Зміни показників крові, що досліджувались знаходились в прямій залежності від отриманої дози препарату та носили зворотній характер.

Введення фенарону сприяло зростанню рівня вітамінів А і Е та загальних ліпідів у гомогенаті печінки дослідних курчат (табл. 4).

 

Таблиця 4

Деякі біохімічні показники стану печінки курчат-бройлерів (М±m, n=5) 

ПоказникиГрупи

Контрольна Дослідна 

Вітамін А, мкг/г320, 7±8, 3465, 2±10, 8 **

Вітамін Е, мкг/г17, 30±0, 04821, 70±0, 048 *

Ліпіди загальні, г/л0, 17±0, 380, 18±0, 41

 

Отже, на основі гістологічних і біохімічних досліджень установлено, що тривале введення фенарону не викликало морфологічних і функціональних змін в організмі курчат. Крім того, спектрохімічним аналізом не виявлено залишкових кількостей фенозан кислоти в екстрактах м’яса курчат-бройлерів, які одержували з кормом фенарон.

Встановлення віддалених наслідків у хронічному експерименті на білих щурах. При вивченні складу периферичної крові білих щурів, яким згодовували м’ясо бройлерів, вирощених на раціонах з фенароном установленно, що препарат не впливав на зміну показників крові (кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну).

При визначенні показників обміну білків встановленно, що вміст загального білка в сироватці крові протягом досліду коливався у межах 66, 0 – 80, 0 г/л, проте ці зміни не були статистично вірогідними. Не виявлено вірогідної різниці, між дослідними і контрольними групами тварин за весь період дослідження щодо концентрації сечовини. Одночасно, ми спостерігали деяку тенденцію до підвищення активності АсАТ і АлАТ, вмісту гістаміну, а також активність фосфатаз у крові щурів дослідної групи, які одержували м’ясо курчат бройлерів порівняно з контрольною групою, проте величини цих показників були статистично не вірогідними (табл. 5).

 

Таблиця 5

Активність ферментів сироватки крові білих щурів (М± m, n =5). 

Активність ферментівГрупи тварин

КонтрольнаДослідна

Холінестерази, м моль / л0, 81±0, 040, 79±0, 03

АсАТ, м моль/год. л0, 74±0, 030, 79±0, 04

АлАТ, м моль/год. л0, 49±0, 020, 52±0, 02

Лужної фосфатази, м моль/год. л22, 2±1, 1221, 8±1, 10

Кислої фосфатази, м моль/год. л31, 3±1, 6833, 5±1, 86

 

При патолого-анатомічному розтині щурів у внутрішніх органах дослідних і контрольних груп не виявлено відхилень від норми.

Вивчення репродуктивної функції вказують на відсутність мутагенного ефекту в білих щурів за умов введення фенарону. Індекс мутагенності становив за: 1-тиждень – 0, 7; 2 тижні – 0, 1; 3 тижні – 0, 1; 4 тижні – 0, 1; 5 тижнів – 0, 1; 6 тижнів – 0, 1. У тварин дослідної та контрольної групи не було виявлено жодних аномалій.

Отже, застосування фенарону в годівлі курчат бройлерів не вплинуло на гематологічні, біохімічні, репродуктивні та інші показники організму дослідних щурів, яким згодовували, як додаток до раціону, м’ясо цих курчат.

Вплив фенарону на деякі біохімічні показники крові дійних корів. З представлених у табл. 6 даних видно, що від тварин по групах, так і протягом досліду, величина гематокриту коливалася незначно, тільки на початку дослідного періоду результати одержані у четвертій групі, котрій добавляли до корму фенарон і тіосульфат натрія, виявилися вірогідно нижчими, порівняно з даними отриманими від першої групи, яка утримувалась на основному раціоні без добавок антиоксидантів та третій що до основного раціону добавляли тіосульфат натрію.

Дані щодо тривалості гемолізу виявилися відносно стабільними, як упродовж досліду, так