Фармакогностичне дослідження рослин родин fabaceae, apiaceae, convallariaceae, asteraceae та перспективи їх використання в медицині

Основні положення дисертації обговорено на І Конгресі світової фармації українських фармацевтичних товариств (Львів, 1994), на науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю Української фармацевтичної академії (Харків, 1996), на науково-практичній конференції, присвяченій 25-річчю фармацевтичного факультету Курського медичного інституту (Курськ, 1991), на республіканських науково-практичних конференціях (Харків, 1991, 1992, 1993, 1994, 1998-2000; П'ятигірськ, 1993), на IY, Y, YI Російських національних конгресах “Человек и лекарство” (Москва 1997, 1998, 1999), на міжнародній конференції “Теорія і практика створення ліків” (Харків, 1998), на науково-практичному семінарі Координаційної Ради відділу хімії НАН України (Гурзуф, 2000).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 47 робіт, у тому числі 28 статей у наукових журналах, 2 патенти, 16 тез.

 

 

Об'єктами фармакогностичного дослідження були 80 видів і одна різновидність астрагалів, 2 види гороху, 2 види віки, борщівник сибірський, морківник лучний, сідач конопляний, дудник лісовий, оман високий і британський, конвалія звичайна і кавказька, які ростуть і культивуються в Україні; а також строфант витончений, олеандр звичайний, горицвіт волзький. В якості сировини вивчалися вегетативні (листя, стебла, корні) і генеративні (квітки, плоди) органи рослин.

Фенетико-екологотаксономічне дослідження роду Аstragalus L.

Таксономічне вивчення рослин роду Astragalus L. є недостатнім, що зумовлює неоднозначне трактування систематичного положення деяких видів і викликає протиріччя з деякими положеннями Флори України, в тому числі – Криму, а також Флори Кавказу та інших регіонів СНД. З метою поглибленого дослідження роду Astragalus L. і для системного пошуку БАР серед його видів проведено фенетико-еколого-таксономічне дослідження роду.

Розроблено методику визначення таксономічних коефіцієнтів для великого масиву континууму за допомогою сучасного програмного забезпечення. При розрахунках в Microsoft Excel використовувалась процедура привласнення імені діапазонам і функція обробки масивів СУМПРОИЗВ – сума попарного добутку двох лінійних масивів, якими є одиничні вектори наявності ознаки для кожного з таксонів. Результатом цієї функції є кількість збігу станів ознак. Критерієм перевірки правильності розрахунків є значення коефіцієнтів по діагоналі таблиці, яке дорівнює 100%, що означає повну подібність самого до себе.

Для того, щоб розділити континуум досліджуваних таксонів на групи, було визначено відносну різницю між сусідніми таксонами в ієрархічному ряді. Ті види, відносна різниця яких вище середнього значення, є пограничні в окремій групі таксонів. В математичному вигляді методику можна представити наступним чином:

f =  Ю max,

де   значення коефіцієнта парної схожості матриці А;

i – індекс рядка, j – індекс стовпчика, m – число таксонів (65)

 

  допоміжна величина матриці В, де

 

Матриця В вводиться для виключення елементів, які виражають коефіцієнти парної спорідненості між однойменними таксонами.

Найбільш значні зв'язки мають таксони І основної або групи. Для ранжирування таксонів І групи максималізуємо функціонал матриці (С) :

f = Ю max,

де   значення коефіцієнта парної спорідненості матриці С;

 ;

  1, якщо max зв'язок здійснено; 0, в протилежному випадку.

 задовольняє ще двом умовам:  

На основі розрахованих таксономічних відстаней з використанням в якості маркерів морфологічних, хімічних і фенетико-екологічних ознак були побудовані дендрограми роду, які наглядно демонструють, що рід Astragalus L. розділяється на дві гілки, кожна з яких в свою чергу ділиться на 5 і більше груп, в основі яких знаходяться більш еволюційно стародавні види. Кожній групі притаманний певний набір ознак. Дендрограма роду на основі фенетико-екологічної таксономії представлена на рис. 1.

Переважну більшість С31-заміщених флавоноїдів виявлено в підродах VII і II. У підродах І і ІІ виявлено метильовані флавоноїди по трьом положенням С-7, С-31 і С-41. Причому підрід І. Phaca L. продукує сполуки метильовані по С-3 положенню також, що підкреслює еволюційний розвиток і пластичність його таксонів. Метоксильовані гідроксифлавоноїди підвищують коефіцієнт своєрідності таксонів Astragalus L.

На нашу думку, наявність апігенину, космосиїну, лейкоціанідинів і ціанідинів у 741. A. transcaspicus Frein., 749. A. ammodendron Bunge і 750. A. hyrcanus Pall у поєднанні з астрагаліном, популніном і нікотифлорином, а також життєві форми і умови існування ставлять середньоазіатсько-кавказьку секцію 94. Ammodendron Bunge, до складу якої ці види входять, у відокремлене положення. Подальше вивчення хімічного складу цієї секції може дати підставу для виділення секції в окремий підрід, або навіть рід. В результаті дослідження доведено перехідне положення спірного виду 416. А. sulcatus L. у системі роду.

В результаті фенетико-екологічного таксономічного дослідження роду Astragalus L. виявлено групу таксонів, яка лежить в основі еволюційного розвитку роду, і є більш еволюційно посуненою. Група виявляє найбільші коефіцієнти спорідненості до решти таксонів роду (рис. 2). Середній показник спорідненості між таксонами в групі спостерігається на рівні 71, 5%. Найбільший коефіцієнт спорідненості має таксон 452. A. bungeanus Boiss. Група характеризується великим коефіцієнтом інформативності і середнім рівнем оригінальності ознак. Типовими для групи, а отже і для роду є кемпферол, кверцетин, ізорамнетин