Філософія

Предмет:

Філософія

Тип роботи:

Навчальний посібник

К-сть сторінок:

119

Мова:

Українська

Оцінка:

світу людиною, моментом теоретичної і практичної взаємодії, ставленням до світу, формою діяльності людства.

При аналізі десятого питання треба відзначити, що діалектика – це єдина логічна теорія, яка з допомогою своїх категорій дає точне уявлення про рух, зміну, розкриває взаємозв’язок речей в об’єктивній дійсності.

Потрібно звернути увагу, що поняття «діалектика», якщо розглядати його в історико-філософському аспекті, має декілька визначень:

в античній філософії поняття «діалектика» означало мистецтво суперечки, суб’єктивне вміння вести політику – вміння знайти суперечності в судженнях супротивника з метою спростування його аргументів;

під поняттям «діалектика» розуміють стиль мислення, який характеризується гнучкістю, компромісністю;

діалектика – це теорія розвитку «абсолютної ідеї»; «абсолютного духу» (у Гегеля) ;
діалектика – це вчення про зв’язки, що мають місце в суб’єктивному світі;
діалектика – це теорія розвитку не лише «абсолютної ідеї», «абсолютного духу», як у Гегеля, а й розвитку матеріального світу, як у Маркса, яка враховує різнобічність речей, їх взаємодію, суперечності, рухливість, переходи тощо;
діалектика – це наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і пізнання;
діалектика – це логіка, логічне вчення про закони і форми відображення у мисленні розвитку і зміни об’єктивного світу, процесу пізнання істини;
діалектика – це теорія пізнання, яка враховує його складність і суперечливість, зв’язки суб’єктивного і об’єктивного в істині, єдність абсолютного і відносного тощо;
діалектика – це загальний метод, методологія наукового пізнання, творчості взагалі.

Діалектика як повна філософська концепція, має багато визначень, які дають уявлення про різні її сторони, зміст. Слід акцентувати увагу на «античній» та гегелівсько-марксистській діалектиці.

При аналізі одинадцятого питання слід враховувати виняткову важливість з’ясування законів, принципів, категорій діалектики.

Необхідно підкреслити, що категорії діалектики – універсальні логічні форми мислення, в яких відображаються загальні зв’язки, властивості і відношення, що мають місце в об’єктивній дійсності (зв'язок, взаємодія, відношення, кількість, якість, властивість, міра, стрибок, відмінність, суперечність, протилежність, антагонізм, заперечення тощо).

Без понять і категорій, у яких находять своє відображення і матеріалізацію результати пізнання, саме пізнання було б неможливим. Особливостями категорій діалектики є: об’єктивність, всезагальність, зв’язок із практикою, історичність, рухливість.

Закон – це передусім, об’єктивність, що не залежить від волі і бажання людини, від її свідомості, він є: об’єктивним; необхідним; загальним; внутрішнім; суттєвим; повторювальним.

Підкреслити, що можна виділити три групи законів:

окремі закони, притаманні певним формам руху матерії (закони механіки, хімії, біології тощо) ;
особливі закони, притаманні усім або багатьом формам руху матерії (закони математики, кібернетики, закони збереження) ;
загальні, універсальні закони (закони діалектики).

Діалектика спирається на три основні, універсальні закони:

закон взаємного переходу кількісних змін у якісні;
закон єдності та боротьби протилежностей;
закон заперечення.

При аналізі принципів діалектики необхідно звернути увагу на те, що принцип – начало, основа, підвалина або внутрішнє переконання людини, ті практичні засади, котрими вона користується у своєму житті.

У філософському плані поняття «принцип» означає фундаментальне положення, первісне начало, найсуттєвішу основу певної концепції, теорії.

Для діалектики як філософської теорії розвитку такими фундаментальними началами є принципи: загального зв’язку; розвитку; суперечності; стрибкоподібності; заперечення; детермінізму; системності; історизму.

Необхідно підкреслити, що діалектична суперечність – джерело розвитку. Основою діалектичного заперечення є суперечність. Спосіб діалектичного заперечення має бути таким, щоб давав змогу далі розвиватися, щоб була спадкоємність старого з новим.

Діалектичне заперечення здійснюється в різних сферах дійсності і по-різному. Це залежить від природи самого явища і умов його (явища) розвитку. Формами діалектичного заперечення є: зближення; злиття; обмеження; скасування; удосконалення; конвергенція; критика; самокритика; реформа; соціальна революція тощо.

При вивчення дванадцятого питання необхідно підкреслити:

діалектика як загальна теорія дає ключ до розуміння сутності історичного процесу, відображає реальні процеси в природі, суспільстві й мисленні такими, якими вони є в дійсності;

діалектика підходить до вивчення предметів і явищ з точки зору їх виникнення, руху і розвитку, а тому орієнтує на конкретне, багатостороннє вивчення об’єктивних процесів;

діалектика розглядає предмет і явища не ізольовано один від одного, а в їхньому взаємному зв’язку, у взаємодії та суперечливості;

закони, категорії та принципи діалектики є одночасно й законами, категоріями і принципами самої теорії пізнання;

діалектика – логіка узагальнення світу, переходу від незнання до знання, від явища до сутності, від сутності одного порядку до сутності більш великого;

закони діалектики відображають те, що є у самій дійсності. Закони діалектики, закони пізнання, закони мислення не можуть бути різними – вони є однаковими, єдиними, тотожними і відображають різні аспекти діалектики: онтологічний, логічний і гносеологічний.

Ключові поняття і терміни

онтологія феноменологія

ідеалізм матеріалізм

дуалізм деїзм

пантеїзм панпсихізм

абсолютний відносний

матерія рух

простір час

дух душа

Питання для самоконтролю

Що таке онтологія?

Коли і чому в філософії з’явилась проблема буття?

Як формуються уявлення про світ?

Які особливості буття природи?

Чим відрізняється буття як таке і буття людини?

Які форми має людське буття?

У чому полягає основне питання філософії? Який вплив має те чи інше його вирішення на розвиток теоретичних уявлень та практичної діяльності людей?

Яке значення мають уявлень про субстанціальні якості буття – рух, розвиток,