+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Реферат
К-сть сторінок:
108
Мова:
Українська
філософією. Тут були відомими Піфагор, Сократ, Платон, Аристотель, Сенека. Але вся філософська мудрість сприймалась перш за все як настанова до самовдосконалення та пошуків вищої істини – «філософствування у Христі», тому вона мала безпосередній зв'язок з життям ї надавала йому певних смислових засад. Характерними є також елементи язичництва, що тривали час уживалися в українській культурі з християнством. Тому, звичаї, традиції та риси характеру давніх слов’ян, сформовані на основах язичницького світогляду на протязі тисячоліть, без сумніву, позначились і на певних формах засвоєння та інтерпретації християнства та християнської філософії. Може саме тому на першому плані не знаходились питання абстрактно-теоретичного системо утворення.
Джерела філософської думки Київської Русі находимо в найпершому давньоруському літописі – «Повість минулих літ». Тут містилися не лише історичні відомості, а й описувались звичаї та світоглядні уявлення слов’ян. Історія русичів розглядається контексті більш широкому загальної всесвітньої історії; переповідається основний сюжет Біблії та описується те, як відбувався вибір державної віри князем Володимиром.
Дуже популярним твором у Давній Русі був твір Київського митрополита Ілларіона «Слово про закон і благодать» (1030-1050). В цьому творі історія Київської Русі також вписана у світовий контекст. Автор звертається до положення апостола Павла про те, що всесвітні історія має два етапи – етап закону, коли Бог наставляв і карав людей через зовнішні настанови, через закон і другий етап – благодаті, коли Бог, керуючись своєю безмежною любов’ю до людини, надає їй право самостійного життєвого вибору, подарувавши людям подвиг Христового розп’яття. Тепер людина керується вірою і любов’ю. Митрополит вихваляє також християнський вибір князя Володимира і культуро-творчу діяльність Ярослава Мудрого.
Варто відмітити також першу спробу визначення філософії у творі «Житіє Кирила філософа». На питання імператора «Що є філософія?» Кирило відповідає: «Божим і людським речам розуміння, наскільки людина може наблизитися до Бога», а також вміння сказати в небагатьох словах речі великого розуму.
В цілому, оскільки християнська думка була спрямована в основному на коментування давньогрецьких мудреців та Святого письма, то доля оригінальних творів становить лише 1 відсоток серед всієї літератури. Натомість популярними є всілякі збірки афоризмів та життєвих повчань, наприклад «Бджола» та ін.
Дослідники відмічають оптимізм, спрямованість на етичні питання та осмислення історії та культури філософської думки часів Київської Русі. Людина постає в ній як органічна частина Всесвіту, в якій Богом закладена мудрість, гармонія, краса.
Українська філософія часів Відродження ХIV-ХV століть
Як відомо, в кінці ХIV ст.. після татарської навали в Україні спостерігається занепад і Україна втрачає незалежність. Більша її частина ввійшла до складу Великого князівства Литовського, а пізніше – до Речі Посполитої. Населення України було поділено, що унеможливлювало віднині єдиний духовний розвиток нації. З іншого боку, з’явилися можливості інтенсивного обміну ідеями з країнами Західної Європи, багато вихідців з України (Рутенії) навчалися в Західних університетах, здобували там наукові ступені, а потім, повертаючись до рідної країни, приносили не тільки знання, сучасні філософські погляди, але й ідеї європейського гуманізму.
Видатними українськими вченими стали Юрій Котермак (Юрій Дрогобич) – 1450-1494 рр. – доктор медицини і ректор Болонського університету (викладав медицину, філософію, астрономію) ; викладач Краківського та Грейфсвальдського університетів Павло Русин із Красна? – 1517р., який свої погляди виклав в поетичній збірці «Похвала поезії».
В зв’язку з протистоянням католицької церкви та церковних громад церковний собор 1596 р. приймає рішення про заснування греко-католицької церкви (Берестейська унія). Це призвело до великих змін в суспільному та громадянському житті. Зростає освітній рівень, посилюється роль церковних громад. Тоді ж значний вплив на суспільну думку мають церковні православні братства. В 1542 і 1544 рр. утворюються такі братства у Львові при Успенській церкві та церкві Св. Миколая. Діяльність церковних громад та православних братств торувала шлях до Просвітництва.
Першими просвітниками на Україні стали члени науково-освітнього гуртка в м. Острозі на базі Острозької академії, яку очолював ректор Г. Смотрицький. До цього гуртка входили Філалет, Клірик Острозький, Копистенський, першодрукар Федоров та ін.
Особливе місце в українській культурі належить І. Вишенському (1550-1620) – вихованцю Острозької академії, ченцеві, письменнику-полемісту. Центральне місце в його світогляді займала людина та її внутрішній світ, система моральних цінностей. Вишенський рішуче виступав проти західних впливів на українську культуру та духовність. Протиставляв православну віру католицькій як таку, що більш спрямовує людину на духовне самозаглиблення та любов до Бога. Внутрішнє спасіння, на його думку, неможливе без подолання нерівності та несправедливості, встановлення солідарності та братерства у стосунках між людьми.
Таким чином, в кінці ХVI – на поч. ХVII ст. в Україні розвиваються гуманістичні та просвітницькі ідеї, що спонукали до осмислення оточуючої дійсності, до етно-культурної само ідентифікації, а, разом з тим, зростає інтерес до гуманітарних наук, зокрема, філософії. Власне, завдяки братським школам в Україні вперше виникає професійна філософія і вищі навчальні заклади.
Філософські курси Києво-Могилянської академії. Філософське вчення Г. Сковороди.
Київський колегіум, а згодом – Києво-Могилянська академія – це перший вищий навчальний заклад в Східній Європі. Він був заснований в 1632 році за ініціативою митрополита Петра Могили. Пізніше, його ж зусиллями утворилися колегіуми в Вінниці (1634) та Кремінці (1636).
В Києво-Могилянській академії навчання велося на латині,