Філософія як цілісне світосприйняття в концепції П. Юркевича

Проте концепцiї фiлософiї П. Юркевича в численних дослiдженнях було придiлено мало уваги, а в контексті цiлiсного підходу вона фактично не розглядалася. 

Вперше проблему в подiбному ракурсi поставив Г. Шпет, який вiдзначав, що П. Юркевича надихала “цiльна фiлософiя”, розумiючи пiд цим спрямування фiлософiї П. Юркевича у практичний, моральний бiк; зауважував, що фiлософiя П. Юркевича не вкладається у рамки строгої науки. В. Соловйов та Е. Радлов визнали, що фiлософiя П. Юркевича включає в себе як рацiональне, так i позарацiональне, має у своєму арсеналi i теоретичне мiркування, i емпiричний та мiстичний досвiд, але як саме все це поєднується в однiй фiлософськiй концепцiї, не було показано. Про “методологiчний плюралiзм” П. Юркевича говорив Д. Чижевський, про його критичне, об’єктивне i незалежне мислення – C. Ярмусь. Ю. Дивнич вважав, що фiлософiя П. Юркевича стоїть поза дихотомiєю “матерiалiзм-iдеалiзм”, i в цьому значно випереджує свiй час. У багатьох дослідникiв, якi пишуть про “фiлософiю серця” П. Юркевича, звучить думка про велику роль серця (емоцiйного) в його гносеологiї, але при цьому часто незаслужено принижується роль рацiонального начала. 

Дисертант намагалася поглибити й синтезувати деякi iз зазначених думок, обгрунтувати цілісність філософського світосприй-няття в концепції П. Юркевича. 

Мета i завдання дослiдження. Метою дослiдження є виявлення та аналiз сутнiсних особливостей концепцiї фiлософiї П. Юркевича. Цiлiснiсть i несуперечливiсть фiлософування П. Юркевича автор прагне показати на тлi доби – не лише у контекстi вiтчизняної фiлософiї, а й враховуючи деякi моменти кореляцiї iз захiдноєвропейською культурою. 

Для досягнення поставленої мети передбачається вирiшення ряду завдань: 

- визначити характер взаємодiї мiж фiлософiєю i наукою, а також розкрити специфiку фiлософської рацiональностi у розумiннi П. Юркевича; 

- виявити критерiї оцiнки П. Юркевичем фiлософських систем (iдеалiзму та матерiалiзму) ; 

- проаналiзувати спiввiдношення знання i вiри у релiгiйнiй фiлософiї П. Юркевича; 

- розкрити роль серця, емоцiйного начала у фiлософському пiзнаннi; 

- обгрунтувати практичний характер фiлософiї в концепції П. Юркевича; 

- з’ясувати iдейнi та теоретичнi джерела фiлософiї П. Юркевича, показати її спадкоємнiсть щодо вiтчизняної фiлософської традицiї i значимiсть для розвитку української духовностi. 

Теоретико-методологiчною основою дослiдження є сучаснi досягнення в галузi фiлософiї, психологiї, культурологiї, релiгiєзнавства. 

Слiд вiдзначити вплив на утворення ряду положень дисертацiї робiт сучасних дослiдникiв української фiлософiї В. Горського, М. Лука, А. Пашука, I. Захари, М. Кашуби, I. Бичка, А. Бичко, В. Нічик, В. Табачковського, А. Колодного та iн. 

В якостi вихiдних у визначеннi цiлiсного характеру фiлософського свiтосприйняття використовувались провiднi тези науково-фiлософської концепцiї реляцiйного холiзму, яка обгрунтована у працях харкiвських вчених А. Тягло, В. Штанько, I. Цехмiстро та iн. Ця концепцiя справила визначальний вплив на формування дослiдницької гiпотези дисертацiї. 

Автор прагнула дотримати принципiв iсторизму, об’єктивностi, свiтоглядного плюралiзму, виходила з прiоритету загальнолюдських цiнностей. Iнтерпретацiя текстiв П. Юркевича базується на деяких принципах фiлософської герменевтики як унiверсальної методологiї гуманiтарного знання (врахування конкретної ментально-культурної ситуацiї, неперервностi традицiї, багатовимiрностi смислу тексту). Використовувався також метод асоцiативних спiвставлень, що дозволив показати спiльнiсть П. Юркевича з окремими фiлософськими течiями ХХ ст. 

Джерельну базу дисертацiї склала фiлософська i педагогiчна спадщина П. Юркевича, працi вiтчизняних та зарубiжних фiлософiв другої полов. ХIХ-поч. ХХ ст., а також твори Платона i Канта. 

Наукова новизна одержаних результатiв. Наукова новизна пов’язана з самою постановкою проблеми та запропонованими методами її вирiшення. Вперше на основi цiлiсного пiдходу всебiчно проаналiзовано концепцiю фiлософiї П. Юркевича, а також здійснено: 

 – залучення у науковий обiг малодослiджених педагогiчних праць П. Юркевича, що представлені як складова загально-фiлософської концепцiї мислителя; 

- розкриття змiстового зв’язку теоретико-пiзнавальних i цiннiсно-свiтоглядних позицiй П. Юркевича з основними корелюючими тенденцiями у вiтчизнянiй i свiтовiй фiлософiї; 

- подальший розвиток i обгрунтування думки про кордоцентризм фiлософiї П. Юркевича, що розглядається у нерозривнiй єдностi з релiгiйним характером фiлософування; 

- аналiз спiввiдносних понять “розум” i”розсудок”, “поняття” та “iдея”; уточнено змiст понять “серце”, “загальнолюдська свiдомiсть”, встановлено їх роль у гносеологiї П. Юркевича. 

Наукова новизна може бути конкретизована у наступних положеннях, які виносяться на захист: 

1. Фiлософiя в концепцiї П. Юркевича включає науковiсть як необхiдний чинник, але виходить за межi науки, є багатшою i складнiшою формою духовного життя i має ряд точок зiткнення з релiгiєю; “зустрiч” науки i релiгiї у сферi фiлософiї уможливлює несуперечливе спiвiснування й органiчний синтез трьох основних форм суспiльної свiдомостi. 

2. Ідеал П. Юркевича – фiлософiя, вiльна вiд обмежень iдеалiзму та матерiалізму, яка виходить з онтологiчної єдностi iдеального та матерiального начал, гносеологiчної доповнюваностi апрiорних та апостерiорних складових пiзнавальних актiв свiдомостi. 

3. Поряд з рацiональним iснує емоцiйне осягнення свiту, що здiйснюється через серце i є первинним та глибинним способом свiтосприйняття, забезпечує його цiлiснiсть.