Філософія

Предмет:

Філософія

Тип роботи:

Інше

К-сть сторінок:

153

Мова:

Українська

Оцінка:

«визначального» і того, що ним визначається (у нашому випадку: «суспільне»-»соціальне»), переростає у їх взаємодію, де причина і наслідок міняються місцями. Тобто природний процес розвитку людини набуває у системі суспільних відносин свого вищого рівня – соціального. Людина у натуральний процес відносин починає вносити корективи особистого плану. Тому соціальне наділяє людську діяльність конкретними характеристиками і створює для неї особливий, просторово-часовий вимір. Тут «про- стір-час» як форма буття і є, по суті справи, – порядок соціального буття. Тому ми можемо інакше подивитися на саме соціальне. Соціальне як реальність виникає тоді, коли «простір-час» як абстрактна форма наповнюється конкретними суспільними відносинами. Суспільні відносини проявляються не тільки через задоволення потреб, а, насамперед, у якості необхідності реалізації інтересів носіїв цих відносин (особистостей, соціальних груп тощо). Інтереси людей можуть збігатись, а можуть бути невідповідними. Тому соціальне існує як просторово-часова єдність інтересів, що характеризується відносинами співробітництва, солідарності, або може існувати як таке, що включає в себе непримиренні, такі, що не піддаються розв’язанню, суперечності, конфлікти. Історія свідчить, що соціальне, в якому суспільні групи, класи протистоять одне одному, як, наприклад, раби і рабовласники, феодали і кріпосні, капіталісти і наймані робітники, завжди відзначалося зіткненнями інтересів, народжувало антагонізми. Відтворення у просторово-часовому соціального означає одночасно і відтворення притаманних йому суперечностей. Той чи інший спосіб розв’язання цих суперечностей вказує на те, що прийнято називати соціальною динамікою, або зміною одного соціуму іншим. Поняття соціум виникає якраз у зв’язку із тим, що «суспільне» і «соціальне» показують, що суспільство обов’язково трансформується у своєму розвитку, у конкретну форму свого існування. Отже, соціум – це соціалізоване суспільство.

Соціальний процес та його детермінанти.

Поняття соц процессу. «процес» – це проходження, просування; визначається як закономірна, послідовна зміна явища. Cоц процес – сукупність односпрямованих соц дій, які можна виділити з множини ін. Це серія явищ взаємодії людей, або серія явищ, які відбуваються в організації, структурі груп і змінюють стосунки між людьми чи між складовими елементами спільноти. Соц процес здійснюється під впливом внут і зовн чинників, має стійкий порядок взаємодії своїх компонентів, тривалість у часі і спрямованість до певного стану об'єкта.

Рушійні сили соціального процесу – це діяльність соціальних суб’єктів (соціальні групи, класи, політичні партії і громадянські рухи, народні маси і окремі особистості), які безпосередньо впливають на історичний розвиток суспільства, а також на форми соціальних змін (реформи і революції).

Таке визначення дозволяє зосередитися на наступних основних моментах. По-перше, виявляється, що соціальний розвиток, який є впорядкованим рухом суспільства, здійснюється у двох основних напрямках – прогрес і регрес. При цьому необхідно підкреслити, що у багатьох конкретних історичних ситуаціях неможливо визначити, із чим ми реально маємо справу – з прогресом чи регресом, і у якому напрямку діє той чи інший клас чи особистість. Тут безсумнівним є одне: прогрес і регрес – це дві гілки одного і того самого процесу розвитку, точніше, два його моменти, що по черзі змінюють одне одного.

Важливого значення у розумінні рушійних сил соціального процесу набуває те, які смисли культивуються при застосуванні поняття «безпосередній вплив» соціальних суб’єктів на історичний розвиток суспільства. Тривіальним, звичайно ж, є твердження про те, що всі люди, які живуть у суспільстві, опосередковано впливають на хід історії. Однак, безпосередній вплив здійснюють тільки деякі із них. Такий вплив ще називають активним. Активність впливу полягає в тому, що соціальний суб’єкт виявляє здатність діяти ефективно і результативно. Діяти ж ефективно – означає спричиняти, насамперед, сильне враження причин- но-наслідкового спрямування. Результативно діяти – це мати відповідний дії наслідок, або виявлятися через той чи інший підсумок. Отже, поняття «безпосередній вплив» соціальних суб’єктів потрібно відрізняти від опосередкованого. При опосередкованому впливі, пасивній дії на соціально-історичний процес, – що трапляється у переважної більшості людей, – результат досить слабкий і не справляє сильного враження, тобто неефективний. Навпаки, активні суб’єкти таким чином впливають на соціальний процес, що результат їхньої дії постійно нагромаджується, стає все більш потужним, а ефективність дії – привабливою і бажаною. Тут, насамперед, потрібно звернути увагу на те, що окреслюється поняттями «народ», «еліта» і, особливо, «політична еліта».

Загальновідомо, що під «народом» можна розуміти всю сукупність населення, тобто народ – це народонаселення. Поняття «народ» може означати конкретну етнічну групу, тобто народ у такому випадку – це народність. У соціально-філософському контексті народ – це соціальна спільність, яка складає основну частину народонаселення і є протилежністю «вождів», «аристократії» чи «еліти» суспільства. Можна стверджувати й таке: народ – це прості люди в суспільстві, які позбавлені всяких звань і привілеїв, люди, на яких припадає основна частина обов’язків і які займаються повсякденною працею задля суспільства. Досить часто у соціальній філософії поряд із поняттям «народ» з’являється поняття «маси». Термін «маси» має два основних значення. У першому випадку він означає народ – «народні маси», а в другому – якусь безлику масу людей, яка управляється елітою чи вождями – «натовп». Головна ознака «натовпу» – стихійність його поводження, непередбачуваність у діях і здатність піддаватися манілуля- ціям з боку «народних вождів» або «еліти». Таким чином, поняття «народ» і «натовп» є протилежностями однієї цілісності. Якщо народні маси ведуть себе свідомо, цілеспрямовано захищають свої інтереси, то можна