Формування навчальної діяльності у дітей молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку

 

1.1 Психолого-педагогічна характеристика дітей молодшого шкільного віку із ЗПР

1.2 Онтогенез та характеристика провiдного виду дiяльностi в нормi

1.3 Онтогенез та характеристика провiдного виду дiяльностi в умовах дизонтогенезу

2.1 Формування загальної здібності до навчання у дітей молодшого шкільного віку із ЗПР

2.2. Корекція психологічної готовності дітей молодшого шкільного віку до школи

2.3 Рiвень розвитку пiзнавальної дiяльностi дiтей з ЗПР

 

 

Серед різних форм психічних порушень однією з найбільш поширених є затримка психічного розвитку (ЗПР). Понад половини легких відхилень у розумовому розвитку кваліфікуються педагогами і психологами як «затримка психічного розвитку».

ЗПР – синдром тимчасового відставання розвитку психіки в цілому або окремих її функцій, уповільнення темпу реалізації потенційних можливостей організму, часто виявляється під час вступу до школи і виражається в недостатності загального запасу знань, обмеженості уявлень, незрілості мислення, малій інтелектуальній цілеспрямованості, переважанні ігрових інтересів, швидкою перенасиченістю в інтелектуальній діяльності. Це особливий тип психічного розвитку, що характеризується незрілістю окремих психічних та психомоторних функцій психіки в цілому, який формується під впливом спадкових, соціально-середовищних і психологічних факторів. Поняття ЗПР у дітей стверджує наявність відставання в розвитку психічної діяльності дитини. Термін «затримка» підкреслює не відповідність рівня психічного розвитку віку дитини і одночасно в значній кількості випадків тимчасовий характер відставання, яке з віком успішнішо долається, якщо діти з даною патологією раніше потрапляють в адекватні для них умови виховання і навчання.

Основною причиною ЗПР є слабко виражені (мінімальні) органічні ушкодження мозку дитини або вроджені, або отримані у внутрішньоутробному, під час пологів, а також у ранньому періоді життя. Затримка психічного розвитку виникає і в результаті ослаблення центральної нервової системи інфекціями, хронічними соматичними станами, інтоксикаціями, травмами головного мозку, порушеннями ендокринної системи. У виникненні синдрому ЗПР істотну роль грають конституціональні фактори, органічна недостатність нервової системи генетичного походження, тривалі несприятливі умови виховання. Несприятливі соціальні фактори посилюють відхилення в розвитку, але не є головною причиною ЗПР. Виділяють специфічні особливості дітей з ЗПР, що відрізняють їх з одного боку, від дітей з нормальним психічним розвитком, а з іншого боку – від розумово відсталих дітей. Однією з характерних особливостей ЗПР є нерівномірність формування різних сторін психічної діяльності дитини.

Різні дослідники відзначають у дітей з ЗПР дефіцит основних властивостей уваги (концентрації, обсягу, розподілу), недостатню сформованість довільної уваги, зниження продуктивності мимовільного запам’ятовування, недостатньо високий рівень сформованості всіх основних розумових операцій (аналізу, узагальнення, абстракції, перенесення), виразні дефекти мови на тлі недостатньої сформованості пізнавальної діяльності. Дітям із ЗПР притаманні симптоми органічного інфантилізму: відсутність яскравих емоцій, низький рівень афективно-потреб сфери, підвищена стомлюваність, слабкість вольових процесів, гіперактивність. Відзначають властиві їм прояви гіперактивності, імпульсивності, підвищення рівня тривожності і агресивності, емоційну нестійкість, схильність до наслідування, недостатню диференційованість і неадекватність емоційних реакцій на впливи навколишнього середовища.

Всім дітям з ЗПР властиво зниження уваги та працездатності. Причому у деяких дітей максимальна напруга уваги спостерігається на початку будь-якої діяльності, а потім воно неухильно знижується. У інших – зосередження уваги відзначається лише після того, як вони виконали певну частину завдання. Також зустрічаються діти з ЗПР, яким властива нестійкість, періодичність в зосередженні уваги. Для цієї категорії дітей характерним є зниження довготривалої і короткочасної пам’яті, довільного і мимовільного запам’ятовування, низька продуктивність і недостатня стійкість запамёятовування (особливо при великому навантаженні) ; слабкий розвиток опосередкованого запам’ятовування, зниження при його здійсненні інтелектуальної активності. Було виявлено, що дітям з ЗПР необхідно більше часу, ніж їх нормально розвиненим одноліткам, для прийому і переробки сенсорної інформації.

Значне відставання і своєрідність виявляється в розвитку розумової діяльності молодших школярів із затримкою психічного розвитку. Це виражається в не сформованості таких операцій, як аналіз, синтез, у невмінні виділяти істотні ознаки предметів і робити узагальнення, в низькому рівні розвитку абстрактного мислення. Аналіз об’єктів в учнів із затримкою психічного розвитку відрізняється меншою повнотою і недостатньою тонкістю, вони виділяють в зображенні майже вдвічі менше ознак, ніж їх однолітки, які нормально розвиваються. Діяльність дітей при аналізі ознак ведеться найчастіше хаотично, без плану. Подібна картина виявляється при вивченні процесу узагальнення. Недостатній рівень сформованості операції узагальнення у молодших школярів із затримкою психічного розвитку чітко проявляється при виконанні завдань на групування предметів за родової приналежності. Іноді це буває пов’язано з недостатнім особистим досвідом учня і бідністю його уявлень про предмети і явища навколишньої дійсності.

Для дуже багатьох дітей з особливими освітніми потребами характерні недостатня гнучкість мислення, схильність до стереотипних, шаблонних способів вирішення. Такі школярі на початку навчання недостатньо володіють операцією абстрагування. Завдання, рішення яких вимагає абстрактного мислення, особливо важкі для дітей із затримкою психічного розвитку. Процес вирішення інтелектуальних завдань визначається емоційно-вольовими особливостями молодших школярів. Вони прагнуть уникнути зусиль, пов’язаних з розумовою напругою при вирішенні інтелектуальних завдань. Часто діти із