Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Формування навчальної діяльності у дітей молодшого шкільного віку із затримкою психічного розвитку

Предмет: 
Тип роботи: 
Курсова робота
К-сть сторінок: 
37
Мова: 
Українська
Оцінка: 

в процесі научіння тварини та людини. Научіння – процес і результат набуття індивідуального досвіду. Поняття «научіння» виникло в зоопсихолоігї в працях американського психолога Е. Л. Торндайка та ін. Научіння відрізняється від учіння тим, що є набуттям досвіду в діяльності, спрямованій пізнавальними мотивами і цілями (або тільки мотивами). Шляхом научіння можна набути будь-якого досвіду (знання, уміння і навички) у людини і нових форм поведінки тварин.

У людини роль і значення научіння змінюється протягом онтогенезу. В дошкільному віці научіння є основним способом набуття досвіду, потім воно відходить на другий план, поступаючись місцем навчанню, навчальній діяльності, хоча і не втрачає свого значення назовсім. Важливим чинником научіння є місце засвоюваного матеріалу у відповідній діяльності. Людина найкраще навчається тому матеріалу, який є метою діяльності. Научіння людини, так як і учіння, розглядається як пізнавальний процес засвоєння соціального досвіду практичної і теоретичної діяльності. Научіння тварин трактують як інтенсивний процес зміни вродженого видового досвіду і пристосування його до конкретних умов.
Навчання, відбуваючись в процесі научіння, може бути організованим і здійснюватися в спеціальних навчальних закладах. Воно може бути неорганізованим, становити додатковий результат інших видів діяльності. У дорослих людей навчання може мати характер самоосвіти. Особливістю навчальної діяльності є те, що вона слугує засобом психологічного розвитку індивіда.
Особливе місце в системі людської діяльності належить праці. Завдяки праці людина побудувала суспільство, створила предмети матеріальної і духовної культури, змінила умови свого життя, відкрила для себе перспективи подальшого, практично необмеженого розвитку. З працею пов’язані створення та вдосконалення знарядь праці. Вони, передусім, сприяють підвищенню продуктивності праці, розвиткові науки, промислового виробництва, технічної та художньої творчості. Праця – соціально зумовлений вид діяльності, який виявляється у зв'язку із значеннями, зафіксованими в закріплених знаряддями схемах дій, мовленнєвих понять, соціальних ролей, цінностей та соціальних норм.
Для прикладу розглянемо складну працю оператора, яка полягає в управлінні технічними пристроями, які здійснюють безпосередній вплив на об’єкт діяльності замість людини. Діяльність оператора має алгоритмічний характер. При її проектуванні враховують всі найбільш вірогідні ситуації керування технічним пристроєм. До завдань оператора входить навчання побудові образно-концептуальних моделей цих ситуацій, оволодіння інформаційними моделями і вмінням управляти кожною з них. В інформаційній моделі об’єкт діяльності відображається в знаковій формі. Одна з особливостей діяльності оператора полягає в тому, що йому доводиться розпізнавати знаки, співвідносити їх з власними уявленнями про реальний об’єкт діяльності, оперувати знаками, вивчати алфавіт знаків, правила утворення поєднань із них тощо. Головне – не забувати про функцію заміщення цих знаків. Оператор є особою, відповідальною за успішний результат дії з об’єктами і нормальну роботу технічних пристроїв. Ця обставина враховується при розробці сучасних технічних механізмів, особливо з елементами штучного інтелекту, робототехнічних комплексів. Такі механізми виконують важливі функції, однак вирішальна роль у цій складній системі відводиться людині-оператору.
Отже, розрізняють три основні види діяльності людини в процесі онтогенезу: гру, навчання, працю. Кінцевим результатом гри є емоційне освоєння соціального досвіду людини та емоційне задоволення. Кінцевий результат навчання – оволодіння знаннями, уміннями і навичками. А завдяки праці людина створює предмети матеріальної і духовної культури та змінює умови свого життя.
 
1.3 Онтогенез та характеристика провiдного виду дiяльностi в умовах дизонтогенезу
 
Онтогенез – поступові етапи кількісних і якісних зрушень, зміна організму від меншої до більш здійсненої будови та функціонування. Онтогенез віднесений до всього періоду життя від народження до смерті. Але частіше про онтогенез кажуть стосовно дитячому віку. Кожен етап онтогенезу становить перехід від одного якісного стану організму до іншого. Інакше кажучи, в організмі відбувається поступова диференціація тих чи інших (зокрема психічних) процесів з одночасної інтеграцією в нове ціле. У психологічному аспекті – це наростання психічного змісту особистості.
Періодизація розвитку організму людини введена До. Бером ще у 1826 році. У вітчизняній і світовій практиці виділено чотири основні етапи психофізичного розвитку дитячого віку – від народження до 14 років: перший етап – ранній (від 0 до 3 років) ; другий – дошкільний (від 4 до 6 років) ; третій – шкільний (від 7 до 10 років) ; четвертий – пубертатний, точніше шкільно-пубертатний (від 12 до 14 років).
Процесс онтогенезу у дитячому віці включає так звані критичні періоди, чи перехідні від одного етапу розвитку до іншого. Прийнято виділяти 3 критичних періоди: I – від двох до запланованих чотирьох років, II – із семи до восьми років і III – пубертатний – 12-14 років. Критичні періоди є короткі відтинки часу, які характеризуються бурхливими змінами функціонування організму, загальної площі і психічної реактивності.
Нормальний психічний розвиток дитини є складним процесом, основу якого складає видова і генетична програма, реалізовувана за умови постійної зміни чинників середовища. До основних чинників, які впливають на психічний розвиток, відносять спадковість, сімейне середовище й виховання, і навіть зовнішня середовище з різноманіттям їх соціальних і біологічних впливів.
Дизонтогенез (disontogenesis) – це порушення розвитку організму на якомусь етапі онтогенезу. Психічний дизонтогенез – патологія психічного розвитку зі зміною послідовності, ритму і темпу процесу дозрівання психічних функцій. В клінічної психіатрії термін «дизонтогенез» належить до затримки і спотворення психічного розвитку. До «спотворень психічного розвитку» відносять стани, відмінні парціальністю і
Фото Капча