Формування сценаріїв розвитку морегосподарського комплексу України

Сценарій – це інструмент аналізу з метою вироблення політики, який дає опис можливої сукупності майбутніх умов розвитку, рушійних сил, подій, тенденцій [5].

У контексті сценарного методу під сценарієм розуміється гіпотетична картина послідовного розвитку в часі і просторі подій, що становлять у сукупності еволюцію досліджуваної системи в зацікавленому дослідника розрізі. У сценарії в явному вигляді фіксуються причинно-наслідкові залежності, що визначають можливу в майбутньому динаміку зміни стану системи, і умови, в яких ці зміни будуть відбуватися.

З даного визначення випливає, що процес побудови сценарію реалізує всі основні функції наукового дослідження – описову, пояснювальну прогнозуючу – і в кінцевому підсумку відбиває досягнутий рівень емпіричних і теоретичних знань у прогнозованій системі.

Сценарій є деякою відносною, умовною оцінкою можливого розвитку системи, так як завжди будується в рамках припущень о майбутніх умовах розвитку, які найчастіше принципово непередбачувані, іншими словами, сценарій відображає прогностичні можливості науки [6].

Поняття «сценарій» співвідносять як з поняттям «прогноз», так і «бачення». У книзі «Сценарне планування. Зв'язок між майбутнім і стратегією «Матс Ліндгрен і Ханс Бандхольд досить повно характеризують відмінності між вищезгаданими поняттями (табл. 1. 1).

 

 

Таким чином, сценарій – це попередня інформація, на основі якої проводиться подальша робота по прогнозуванню. За допомогою сценарного методу створюється декілька варіантів майбутнього, що складаються з послідовних кроків та взаємопов'язаних подій, які ведуть до певного прогнозованого кінцевого стану. Як правило, у сценаріях використовується якісний опис подій, хоча досить деталізований, що містить окремі кількісні оцінки. Цим сценарії і відрізняються від звичайних прогнозів, в більшості яких акцент робиться на кількісні показники та чіткі розрахунки. Бачення описує майбутнє, то до чого необхідно прагнути. Але, як і прогноз, бачення приховує ризики. При здійсненні сценарних проектів прогнози можуть використовуватися в якості вихідної інформації. У той же час скориговане стратегічне бачення часто є одним з результатів процесу сценарного планування.

За допомогою сценаріїв відбувається розгляд можливих варіантів поведінки системи в результаті змін зовнішнього середовища або змін, що відбулися всередині самої системи. Звідти, можна зробити висновок, що метою написання сценарію є не передбачення майбутнього, а бажання зрозуміти тенденції розвитку об’єкта дослідження в часі і обрати той напрямок, у якому необхідно рухатися компанії.

Робота зі створення сценарію ведеться систематично, з урахуванням основоположного принципу стратегічного управління – альтернативності вибору. Тому розроблюється не один сценарій, а кілька варіантів, що дозволяє дослідникам бачити можливі наслідки вибору того чи іншого напрямку розвитку [3].

Сценарій спонукає дослідника займатися деталями та процесами, які він міг би легко втратити, через ізольоване використання окремих методів прогнозування та аналізу. Слід чітко відрізняти сценарій від прогнозу. Прогноз «передбачає» специфічну ситуацію яка має бути прийнята або відкинута на базі її переваг та недоліків. Сценарій же є інструментом, який дозволяє визначити, які види прогнозів необхідно використати, щоб майбутня ситуація була описана найбільш повно, з урахуванням всіх факторів, які впливають на об’єкт дослідження. Як із зовнішньої так із внутрішньої середи.

Методологія застосування сценарних методів передбачає створення на підприємстві групи фахівців, які займатимуться аналізом середовища, прогнозуванням, розробкою алгоритмів створення сценаріїв та ін. Але як показує світовий досвід, більшість підприємств віддає перевагу сценаріям, що розробляються окремими консалтинговими та аналітичними фірмами.

Історія успішного застосування сценарного підходу низкою великих корпорацій, а також зростання його популярності у державному стратегічному плануванні робить сценарний підхід досить цікавим для розгляду.

Сценарний підхід як науковий метод почали застосовувати після Другої світової війни при розробці військових стратегій. У США цю техніку розробляли в RAND Corporation, у Франції в DATAR (Délégation interministérielle à l'Aménagement du Te rritoire et à l'Attractivité Régionale (фр.) – Представництво з територіального планування і регіональних питань).

У 1960-х рр. корпорації «General Electric» і «Royal Dutch Shell» успішно застосували сценарний підхід в корпоративному плануванні, а в 1970-х рр. сценарний підхід отримав визнання в сфері вивчення майбутнього суспільства, економіки і навколишнього середовища [8].

Популярність сценарного підходу багато в чому обумовлена тим, що в середині XX ст. почали відбуватися події, які не вкладалися в стандартний хід речей, не могли бути спрогнозовані, виходячи з минулих тенденцій, але мали колосальний вплив на майбутнє в глобальному масштабі. Однією з таких подій була нафтова криза 1973р. Успішний вихід корпорації «Royal Dutch Shell» з цієї кризи, завдяки застосуванню сценарного підходу під керівництвом П'єра Века (Pierre Wack) [9] і став стимулом для його широкого поширення.

Аналітики компанії займалися розглядом різних сценаріїв розвитку глобального зовнішнього оточення, з огляду на можливість підвищення цін на нафту країнами ОПЕК. Дослідження дозволили Shell передбачити перша нафтова криза і підготуватися до нього. В результаті компанія, яка не входила в десятку найбільших нафтових компаній світу, після виходу ринку з кризи виявилася в п'ятірці найсильніших. Дослідження представників Стенфордського дослідницького інституту і успіх компанії Shell створили основу для розвитку сценарного планування в 1980-х роках.

У 1983 році дослідження Диффенбаха (Diffenbach) показали, що метод побудови сценаріїв увійшов до трійки найбільш популярних методів довгострокового планування і використовується 68%