Функціональні характеристики органної культури надниркових залоз при кріоконсервуванні та ксенотрансплантації

Нативна ОКНЗНП Контроль (Без стимулятора) 31. 06 ± 1. 13 100 100

+0. 2 ЕД/мл синактена 44. 10 ± 1. 23 142 142

+ екстракт гіпофіза 40. 38 ± 1. 19 130 130

КОКНЗНП

1 доба зберігання

(-196С) Без стимулятора 26. 40 ± 1. 23 85 100

+0. 2 ЕД/мл синактена 37. 22 ± 1. 29 120 141

+ екстракт гіпофіза 33. 79 ± 1. 18 109 128

КОКНЗНП

3 міс. Зберігання

(-196С) Без стимулятора 26. 38 ± 1. 25 85 100

+0. 2 ЕД/мл синактена 36. 93 ± 1. 19 119 140

+ екстракт гіпофіза 33. 76 ± 1. 21 109 128

КОКНЗНП

1 рік зберігання

(-196С) Без стимулятора 26. 36 ± 1. 29 85 100

+0. 2 ЕД/мл синактена 35. 70 ± 1. 17 115 138

+ екстракт гіпофіза 33. 40 ± 1. 20 108 126

Примітки.  – відмінності є достовірними порівняно з контролем (Р0. 05).

 

Швидкість цього процесу КОКНЗНП на початкових етапах була нижчою, ніж у нативних, до 90 хв інкубації достовірних розходжень у цих величинах між нативним і кріоконсервованим матеріалом не спостерігалося. Таким чином, КОКНЗНП зберігала свої функціональні характеристики, пов'язані зі стероїдогенезом. Утилізація екзогенного холестерину КОКНЗНП виявилась передумовою для постановки експериментів щодо рекультивування даних зразків після відігрівання. Експериментальні дані (рис. 1) свідчать, що при рекультивуванні клітини КОКНЗНП зберігають здатність до базальної і стимульованої секреції.

У першу добу рекультивування рівні секреції стимульованої і не стимульованої культури вірогідно не відрізнялися, однак на 2-гу добу стимульована ЕГ КОКНЗНП характеризувалась значним збільшенням секреції (у 1. 96 рази вище порівняно з 1-ою добою (Р<0. 05).

Можливо, це пов'язано з розвитком репаративних процесів у мембранах адренокор- тикоцитів після дії низьких температур [Бондаренко Т. П. і ін. 1998]. Аналіз рівня 11-ОКС у гомогенатах культур показав, що при рекультивуванні, до 3-ої доби, у стимульованій культурі вірогідно підвищується зміст гормонів, тоді як у нестимульованій культурі рівень 11-ОКС вірогідно не змінюється, що також зв'язано з функціональними характеристиками мембран адренокортикоцитів.

Значне збільшення вмісту білка в середовищі культивування й у гомогенатах КОКНЗНП при рекультивуванні свідчать про посилення біосинтетичних процесів [Албертс Б. та ін. 1994], що узгоджується з даними щодо секреції глюкокортикоїдів КОКНЗНП (Рис. 1).

Гістологічний аналіз КОКНЗНП відразу після відігрівання і при рекультивуванні дозволив зробити висновок про те, що в культурі при рекультивуванні розвиваються процеси відновлення. Частина клітинних елементів експлантата, що виявляла ознаки дистрофії відразу після кріоконсервування, виявляє здатність до нормалізації морфологічних ознак. Відзначається збільшення обсягу клітин і розміру ядер. У пучковій зоні чітко розрізняються світлі й темні клітини. Камбіальні клітини між клубочковою і пучковою зонами також відновлюють свій обсяг, а їхні ядра мають помітну хроматинову гранулярність і ядерця.

Гістологічні препарати рекультивованої КОКНЗНП із ЕГ, окрім нормалізації відзначених параметрів, характеризувалися повсюдно індукованим переходом темних клітин пучкової зони у світлі, цитоплазма яких мала велику кількість світлих вакуолів. Відзначалася також активізація клітин підкапсулярних та міжзональних ділянок.

Підсумовуючи ці дані, можна зробити висновок, що низькотемпературне зберігання КОКНЗНП не призводить до істотних змін функціональних характеристик, а зміни в гістологічній картині після низькотемпературного впливу, пов'язані зі зменшенням обсягу клітин, є оборотними. І ці відновлення в більшій мірі виявляються у випадку дії АКТГ, що на рівні організму відповідальний за синтез і секрецію гормонів адренокортикальною тканиною. Це надає право говорити про принципову можливість використання КОКНЗНП для корекції гормонального статусу в організмі з гіпофункцією надниркової залози.

Моделлю для дослідження функціонування кріоконсервованого ксенотрансплантату з різною секреторною активністю були А/Е самці білих щурів. Терміни КсТц були виявлені експериментальним шляхом на основі вивчення розвитку надниркової недостатності у щурів після адреналектомії. До 30-ої доби гинуло 57. 5% прооперованих тварин, причому максимум приходився на 2-ий – 3-ій тиждень після операції. Відомо, що щури [Schwabedal P. E et al., 1983] мають здатність формувати додаткову надниркову тканину в жировій капсулі нирки у випадку гіпофункції залоз. Як видно, тварини, що вижили після адреналектомії, саме і характеризувалися наявністю таких залоз. Гістологічні дослідження тканин цих тварин підтвердили це припущення.

А/Е тваринам на 30-у добу після операції були зроблені КсТц. У 1-ій серії експериментів трансплантували ендокринний матеріал відразу після відігрівання і 1-ї години інкубації з різними концентраціями ЕГ (10 і 50 мкл) або без нього. Трансплантований матеріал тестувався на його здатність секретувати гормони і відповідати на стимулятори стероїдогенезу. Було відзначено, що секреція 11-ОКС КОКНЗНП, обробленої ЕГ 10 мкл, була вірогідно вищою за нестимульовану КОКНЗНП, тоді як різниці в секреції між КОКНЗНП, обробленої ЕГ 50 мкл і нестимульованої КОКНЗНП, не спостерігалося. Це, імовірно, свідчить про високу концентрацію стимулятора в останньому випадку, коли він виступає в ролі інгібітору стимульованої секреції [Комиссаренко В. П. 1974].

Через 30 діб після КсТц тварин забивали. З даних, представлених у табл. 2, видно, що А/Е щури характеризувалися зниженням рівня глюкокортикоїдів, 52. 02. 6% у порівнянні з Л/О тваринами (Р<0. 05).

При аналізі співвідношень мас внутрішніх органів до