Функціональні характеристики органної культури надниркових залоз при кріоконсервуванні та ксенотрансплантації

У Х/О щурів після КсТц відзначалося зростання рівня гормонів у крові тварин у 1. 6 рази, що також свідчить про функціонування ксено- трансплантату. Зміст гормонів у гомогенатах надниркових залоз цих тварин після забою свідчив про розвиток у них гіпофункції, що також підтверджувалося й гістологічними дослідженнями. Так, рівень 11-ОКС у гомогенатах надниркових залоз складав 0. 245-0. 475 мкг/мг тканини, що у всіх випадках є вірогідно нижчим від Л/О щурів, у яких цей показник складав 0. 8100. 019 мкг/мг тканини.

Гістологічний аналіз трансплантатів в А/Е тварин на 30-у добу виявив наявність у ньому функціонуючих ендокринних клітин. Однак трансплантат піддається лізису переважно клітинно-ферментативним шляхом і в меншому ступені – за рахунок організації. Відзначалася поява великої кількості макрофагів, нейтрофілів, базофілів. Біохімічний аналіз шматочків тканини трансплантату виявив у ньому наявність 11-ОКС (0. 0370. 002 мкг/мг тканини).

У наступній серії експериментів проводили КсТц рекультивованої КОКНЗНП, що була піддана обробці не тільки стимулятором (АКТГ), але й інгібітором стимульованої секреції (хлоридом кадмію). На рис. 2 представлений аналіз рівня 11-ОКС у плазмі експериментальних тварин. Видно, що до 45-ої доби в А/Е щурів ксенотрансплантат забезпечує у всіх групах тварин стійке підвищення рівня гормонів у порівнянні з А/Е щурами. Рівень гормонів у крові А/Е тварин складав 51. 473. 2% у порівнянні з Х/О. При КсТц рекультивованої КОКНЗНП без обробки модифікаторами до 45-ої доби після трансплантації рівень 11-ОКС у крові тварин був 69. 44. 8%. Трансплантація ендокринного матеріалу, обробленого 10 мкл ЕГ, супроводжувалося досягненням 80. 54. 8% рівня 11-ОКС контрольних тварин. При трансплантації культури, обробленої 10-2 M розчином CdCl2, спостерігався максимальний вміст 11-ОКС у крові експериментальних тварин, що складав 87. 53. 25% рівня 11-ОКС у крові Х/О тварин.

Гістологічне дослідження трансплантатів (45 діб) показало, що залишки культури представлені скупченням великих полігональних дитинкторіальних клітин з ознаками активного функціонування. Клітини культури, що збереглася, мають іноді контакти з макрофагами, де культура піддається колікваційному некрозу. Гістологічний аналіз трансплантату, підданого перед підсадженням обробці ЕГ, виявив життєздатні елементи культури, які задовільно працюють по морфологічних характеристиках клітини. Навколо трансплантату накопичувались лімфоцити, була відсутня макрофагальна інфільтрація. Грануляційна сполучна тканина не вростала ні в живу, ні в загиблу частину трансплантату.

На місці трансплантату, обробленого кадмієм, розвивався гнійно-альтернативний пододерматит.

Трансплантат частково лізирувався, частково відривався. І хоча в даному варіанті трансплантації в крові А/Е щурів спостерігався найвищий рівень 11-ОКС, він, як видно, до 45-ої доби був обумовлен не інтенсивною роботою самого трансплантату, а, швидше за все, був обумовлений формуванням додаткової над- ниркової тканини і синтезом глюкокортикоїдів у сім’яниках.

При зіставленні даних із КсТц усіх варіантів експериментів звертає на себе увагу той факт, що життєздатність ксенотрансплантату залежить від його функціональних можливостей на момент трансплантації, чим і визначається різний рівень компенсації гормональної недостатності.

У зв'язку з цим ми проаналізували можливість регуляції функціональної здатності культур стимуляторами стероїдогенезу на етапах її культивування. 2-га – 5-та доби культивування ОКНЗНП є «стадією активного росту» з максимумом секреції гормонів клітинами культури на 5-у добу [ Легач Е. И. і ін. 1999, Тронько Н. Д. і ін. 1985]. Саме в ці тимчасові відрізки культивування ми вводили ЕГ у середовище культивування. Аналіз вмісту 11-ОКС і білка в середовищі культивування показав, що культура неоднаково реагує на стимулятор у процесі росту, що відбивається як на базальній, так і на стимульованій секреції, а також на нагромадженні її білкової маси. У результаті введення ЕГ у різні дні культивування до 5-ої доби дозрівають культури з різними функціональними можливостями, що по-різному переносять процес кріоконсервування. Так, вміст 11-ОКС у середовищі інкубації культури після відігрівання свідчить про те, що максимальну базальну і стимульовану секреції має культура, вирощена без додаткової стимуляції. Найменшу секретуючу здатність після розморожування мали культури, у середовище культивування яких стимулятор додавався на 2-у і 5-у добу культивування.

Основним висновком результатів цих експериментів є те, що результат процесів низькотемпературного впливу на ендокринний матеріал і, насамперед, його функціональні характеристики (базальна і стимульована секреція) значною мірою визначається вихідними функціональними характеристиками нативної ОКНЗНП, і цими ж параметрами обумовлена компенсаторна функція кріоконсервованого ксенотрансплантату в організмі реципієнта.

 

1. Широке впровадження методу ксенотрансплантації органних культур надниркової залози новонародженого поросяти є можливим на основі створення запасів кріоконсервованого матеріалу. Низькотемпературне зберігання протягом 1-го року органної культури надниркової залози, замороженої за двоетапною програмою незалежно від термінів зберігання в цей період забезпечує, за даними гістологічних досліджень, збереження морфологічної структури і функціональних характеристик – стероїдогенезу екзогенного холестерину, базальної і стимульованої секреції глюкокортикоїдів, а також здатність до рекультивування після відігрівання.

2. Екстрактивність з біологічного матеріалу глюкокортикоїдів і відтворюваність флуориметричного методу їхнього визначення залежать від температури, концентрації гормонів і часу контакту останніх з реагентами. Підвищення температури до 37С, концентрація гормонів шляхом вакуумного випарювання і використання термостатування забезпечує розвиток максимальної