Функціонально-семантичне дослідження дієслівної метафори: семасіологічний та ономасіологічний аспекти (на матеріалі “Симфоній” А. Бєлого)

Мета роботи полягає в тому, щоб продемонструвати можливості функціонально-ономасіологічного вивчення метафори – в порівнянні з можливостями більш традиційного семасіологічного її вивчення (на прикладі системного опису дієслівної метафорики “Симфоній” А. Бєлого).

Досягнення цієї мети передбачає розв’язання низки завдань:

встановлення кореспонденцій і відмінностей у методах та результатах вивчення метафори;

уточнення питання про те, в якому аспекті – семасіологічному або ономасіологічному – доцільніше вирішувати певну проблему з царини семантики метафори;

експлікація критеріїв розмежування загальномовної та індивідуально-авторської метафори, а також семантичної специфіки індивідуально-авторської метафори А. Бєлого у зв’язку з іншими особливостями його ідіостилю;

систематизація структурно-семантичних типів дієслівної метафори А. Бєлого;

розробка теоретично-методологічної бази побудови функціонально-ономасіологічної типології дієслівної метафори;

створення функціонально-ономасіологічної типології дієслівних метафор тексту “Симфоній”, реконструкція та інтерпретація картини світу А. Бєлого, що репрезентована нею.

Об’єкт дослідження – дієслівна метафора як мікросистема та мережа дієслівних метафор “Симфоній” як макросистема в їхній взаємозумовленості (семасіологічний аспект) і ментально-опосередкованому співвідношенні з предметним рядом (ономасіологічний аспект).

Предмет дослідження – семантика дієслівної метафори А. Бєлого, засоби індивідуалізації та особливості функціонування дієслівної метафори у тексті “Симфоній”.

Матеріалом дослідження стали тексти “Симфоній” А. Бєлого. Авторська картотека дієслівних метафор, що виокремлені методом суцільної вибірки із текстів “Симфоній”, нараховує більш ніж тисячу дієслівних метафор.

Міжпарадигматичним характером роботи зумовлено використання в ній методів компонентного і концептуального аналізів. Послідовність чергування семантичних метамов у дослідженні – від компонентного аналізу до концептуального – відповідає послідовності ускладнення семантичних метамов у лінгвістиці останніх десятиріч. Окрім того, у дисертації широко використано прийоми описового методу, а також елементи методу статистичного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає у спробі комплексного, двохаспектного (із залученням різних методів) вивчення метафори в межах функціонально-семантичного напрямку; у виборі матеріалу дослідження – метафорика “Симфоній” системно ще не вивчалась. У роботі вперше здійснено дослідження структурно-семантичних типів дієслівної метафори А. Бєлого у зв’язку з іншими особливостями його ідіостилю; на підставі виявлених особливостей поетики А. Бєлого в дисертації вперше висунута гіпотеза про домінування “лівопівкульних” тенденцій в авторській свідомості А. Бєлого, що відповідає одній із вимог когнітивної ономасіології – експлікації психофізіологічних підстав певних когнітивно-вербальних особливостей мовної особистості.

Теоретичне значення отриманих результатів. У роботі уточнено техніку функціонально-ономасіологічного і -семасіологічного аналізу дієслова і дієслівної метафори; з’ясовано точки дотику функціонально-ономасіологічного аналізу дієслівної метафори і концептуального аналізу іменника; обґрунтовані теоретичні передумови створення функціонально-ономасіологічної типології дієслівних метафор окремого тексту. Створення такої типології зумовило необхідність розмежування деяких пересічних семантичних явищ (зокрема, аспектизації і метонімії) і категорій (таких, як функціональний та ідеографічний статуси іменника). Розмежування цих явищ і категорій дало змогу уточнити критерії протиставлення простих і ускладнених (метонімія плюс метафора) тропів і, таким чином, наблизитися ще на крок до створення несуперечливої класифікації тропів.

Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості їх використання при викладанні курсу “Лексикологія сучасної російської літературної мови”, спецкурсів з когнітивної семантики, функціональної ономасіології, лінгвістичної поетики, історії російської поетичної мови, в дослідженнях, що присвячені вивченню ідіостилю А. Бєлого, в лексикографічній практиці, зокрема – при укладанні словників тропів.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаної наукової літератури, що налічує 242 найменування, списку використаних джерел (одне найменування), додатку, що містить функціонально-ономасіологічну класифікацію дієслівних метафор тексту “Симфоній”. Обсяг тексту дисертації становить 181 сторінку. Загальний обсяг – 239 сторінок.

Апробацію результатів проведено на конференціях різного рівня: міжнародних – Івано-Франківськ (1996), Львів (1998), Ніжин-Гродно (1998), Мінськ (1999), всеукраїнській – Львів (1996), на щорічних наукових звітних конференціях та засіданнях наукового семінару докторантів і аспірантів кафедри російської філології Львівського національного університету імені Івана Франка (1996-2001).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено в 12 публікаціях. З них 5 статей надруковані у провідних фахових наукових виданнях України.

 

 

У вступі обґрунтовано вибір і актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання роботи, названо об’єкт і предмет вивчення, охарактеризовано теоретичне і практичне значення результатів дослідження, наукову новизну.

Перший розділ “Метафора як явище мови і мислення: багатоаспектність підходів до її вивчення” присвячено встановленню кореспонденцій та невідповідностей між методами й аспектами вивчення метафори, з одного боку, а з іншого – вирішенню питання про критерії розмежування загальномовної та індивідуально-авторської дієслівних метафор – в семасіологічному аспекті при використанні методу компонентного аналізу. У межах структурно-таксономічних досліджень, що панували донедавна в лінгвістиці, метафору, як будь-яке інше семантичне явище, описано за допомогою метамови елементарних семантичних множників (або ознак). Значення кожного метафоризованого слова практично ототожнювалось з поняттям і сприймалось як сума сем, упорядкованих за родо-видовим принципом, а механізм метафоризації – як операція над семами. Однак давно було помічено той факт, що багато метафор не є зрозумілими без залучення інформації енциклопедичного характеру, що виходить за межі вузько сприйнятого значення. В останні десятиріччя, у зв’язку з розповсюдженням у лінгвістиці когнітивних ідей, більш адекватною для інтерпретації механізму метафоризації була визнана запропонована когнітивістами модель значення, що не акцентує увагу на