Функціонально-семантичне дослідження дієслівної метафори: семасіологічний та ономасіологічний аспекти (на матеріалі “Симфоній” А. Бєлого)

Традиційним у теорії метафори є погляд, відповідно до якого ступінь оригінальності метафори є пропорційним ступеню взаємної віддаленості логічних рядків, які вона зближує. Однак спостереження показують, що метафора, зближуючи полярні поняття, може залишатися конвенціональною. Найважливішою умовою збереження її конвенціональності є дотримання “закону відповідності субстанціональних природ головного і допоміжного суб’єктів (S1 і S2) загальномовної дієслівної метафори” (сформульованого в цьому дослідженні вперше). Згідно з останнім, метафора є неконвенціональною, якщо ім’я S1 позначає дискретну сутність, а ім’я S2 – недискретну сутність (чи навпаки). Метафори, що порушують “закон відповідності … S1 і S2”, нечасто трапляються навіть у художніх текстах. У “Симфоніях” А. Бєлого порушення цього закону є одним із звичайних засобів індивідуалізації дієслівної метафори поряд з багаточисельними іншими засобами, пор. : И пристыженная монашка текла в обитель. Невідповідність субстанціональної сутності S1 і S2 – головна перешкода зближення S1 і S2 в процесі метафоризації, як інші перешкоди виступають невідповідність S2 стереотипним образам S1, відсутність або малий ступінь схожості між S1 і S2. Проте будь-яку з них (і одночасно всі) може подолати індивідуально-авторська метафора, яка часто створюється тільки в уяві і не бере до уваги ані реальну схожість предметів, ані відповідність їхньої субстанціональної природи. Якщо семантичний механізм створення загальномовної метафори полягає в редукції або повній анігіляції денотативно орієнтованих сем дієслова, результатом чого є втрата зв’язку з основним суб’єктом і зближення з дієсловом, його можливим субститутом, то індивідуально-авторська метафора приписує головному суб’єкту дієслівний метафоричний предикат “повністю”, не збіднюючи його семантично і “змішуючи” S1 і S2. При цьому відбувається зближення з такими явищами, як метаморфоза і реалізація тропа. Однак недоцільним вважаємо кваліфікувати загальномовну та індивідуально-авторську дієслівну метафору як бінарну опозицію, оскільки неконвенціональність метафори є градуальною ознакою. За ступенем зближення S1 і S2 в роботі виділено чотири класи дієслівних метафор.

Генетичні, семантично однопланові дієслівні метафори з генералізованим (частіше – моносемним) значенням, наприклад: Дождь идет; Время течет (приклади наші. – І. Г.).

Загальномовні (узуальні й потенційні) метафори, семантична двоплановість яких слабо усвідомлюється через близькість метафоричного і основного дієслів: Песок течет, струится; Луна плывет (приклади наші. – І. Г.).

Образні, двопланові риторичні метафори (значення метафоричного і основного дієслів в чомусь контрастують) : Волосы струятся (приклад наш. – І. Г.).

Індивідуально-авторські дієслівні метафори, що “ототожнюють” головний та допоміжний суб’єкти дієслівної метафори: Своды струились (А. Бєлий) ; Белокрылый день бил в окна гигантскими взмахами (А. Бєлий) ; Будто в зелени сочится она (Светлова. – І. Г.) медовым золотом безвременья (А. Бєлий).

У метафорах першого типу образ цілком перенесено у внутрішню форму, в метафорах другого – між образом і значенням встановлюється дистанція, яка збільшується у метафорах третього типу і щезає в метафорах четвертого типу, оскільки образ “повністю” переноситься в значення.

У другому розділі “Особливості функціонування дієслівної метафори в тексті “Симфоній” А. Бєлого” досліджено багатоманітність структурних типів дієслівної метафори А. Бєлого, з одного боку, і систему міжреферентних перенесень, здійснених дієслівною метафорою, – у межах функціонально-ономасіологічної класифікації, з другого. Така двохаспектність має на меті продемонструвати в порівнянні: 1) набір окремих кадрів (з притаманними їм фокусами, перспективою), які творяться кожним з виокремлених структурно-семантичних типів дієслівної метафори; 2) картину світу А. Бєлого загалом як вона систематизована в межах функціонально-ономасіологічної класифікації дієслівних метафор тексту “Симфоній”.

Серед структурно-семантичних типів дієслівних метафор А. Бєлого, дослідженню яких присвячено перший підрозділ другого розділу “Структурно-семантичні типи дієслівних метафор А. Бєлого”, детальніше розглянуто ті, специфіка яких створюється не за рахунок нетрадиційного міжреферентного перенесення, а шляхом зміни перспективи – Спереди набежали кусты волнами шумных вершин: набегали – на грудь ей бросались; за спиной смыкались и убегали в бесконечность, різного роду поєднання метафоричного і основного дієслівного предикатів – Город обнажался в мокрую пустоту; Сосны, обвеваемые сном, шумели о высших целях, використання нехарактерної динамічної ознаки (не того дієслівного метафоричного предиката – Pm) в межах регулярного для мови перенесення на іменах – Сквозь общий крик старики тополя, как державные архиереи, воздымая костлявые руки свои, ликовали и кричали нараспев: “Чертог твой! ”, накладання на дієслівну метафору субстантивної чи дієслівної метонімії – Махнул хлыстом, нервно провизжал им в воздухе, как мечом та інших структурно-семантичних (а не референтно-відображувальних) явищ. В цілому у дисертації проаналізовано такі типи дієслівної метафори А. Бєлого.

Метафора двосуб’єктна

метафора (Мтф) з іменником пропозитивної семантики у ролі S1: Шелестел шелест лопат;

Мтф, ускладнена метаморфозою, що виражена субстантивом в орудному відмінку: …борода его теперь заклокотала пенным водопадом в бассейн.

регулярна генетична Мтф, оживлена шляхом зміни граматичного виду метафоричного дієслова: Снежные конусы сгорели аметистовым огнем.

Мтф, що здійснює регулярний перенос на іменниках, але “профілює” нехарактерну для загальномовної метафори динамічну ознаку

Мтф, що використовує в якості Pm дієслово з іншою (в порівнянні з P) лексичною сполучуваністю: …а в вышине совершается белая буря…

Мтф, що суміщує Pm і Р:

6а) Pm накладено на Р: И улыбка скользнула на потемневшем лице.

6б) Р накладено на Pm: И струи плескали: “Не надо! ”

Мтф переміни місць учасників дії: