Функціонально-семантичне дослідження дієслівної метафори: семасіологічний та ономасіологічний аспекти (на матеріалі “Симфоній” А. Бєлого)

Предмет:

Тип роботи:

Автореферат

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

(співвіднесення найчастотніших імен головного і допоміжного суб’єктів дієслівної метафори) дало змогу зробити висновок про три основні художні тенденції, що реалізовано в динамічній метафоричній картині світу А. Бєлого: “розівтілити” тілесне, пожвавити неживе, матеріалізувати безтілесне. Дві останні тенденції є загальнопоетичними, перша – специфічна саме для поетичного світу А. Бєлого, є його домінантою. У сфері дії дієслівної метафори вона виявляється насамперед у поданні дискретних сутностей як недискретних або таких, що втрачають свою дискретність (Она вся (старуха. – І. Г.) … растаяла; Когда понеслась в широком просторе, белый как из воска, лепной ее конь неслышно истаял в белом ветре; Утром все посерело. Тонул красный месяц), у різноманітності динамічних проявів таких стихій, як вітер і заметіль (Ветер дышал холодком; И ветер летел, проводя мокрыми руками по серебряным струнам капели; Теплый весенний ветер шевелил телеграфными проводами; Ветер участливо трогал седые пряди волос; … уныло стонал ветер; Хрупкие кружева, под окошком шатаясь, взбивала пурга; кружева разрывала, в окна стучала; Точно белая кошка снеговой лапой, метель царапала окна; Метель раскидала над городом свои легкие, свистные руки; В окне грозная завывала буря, снежная буря…; Метель запевала старинной, никогда не смолкавшей мечтой…), в особливій рухомості такої “недискретної оболонки” людини, як її одяг і волосся (Летний сюртук рвался прочь; Одежды старика рвались прочь; …тем настойчивей на синем взвихренные плясали черные на ней кружева…; и белые струи кудрей затанцевали; … Его волосы метались; До пояса струйная борода и сильно секущие взоры бросались в кусты из-под соломенной шляпы).

Найчастотнішими і, отже, концептуально значущими в картині світу А. Бєлого є такі поняття, як Світло, Стихії, Екзистенціальне, Людина, Дерева, Небо, Час, Тканина, Волосся (S1), які найчастіше подано як Істоту, Особистість, Речовину, Вогонь, Рослину, Тіло-у-воді, Тіло-у-просторі (найчастотніші ФС імен S2).

Фрагменти функціонально-ономасіологічної класифікації дієслівних метафор (вона відображає “варіанти слотування фреймів”, що беруть участь у метафоризації) можуть бути використані при аналізі ключових для “Симфоній” концептів. Здійснений на основі інтерпретації окремих фрагментів функціонально-ономасіологічної класифікації концептуальний аналіз імені небо дозволив реконструювати в картині світу А. Бєлого дві моделі неба, що відрізняються від моделі неба, яка відображена в загальномовній картині світу. Експлікована ж у ході концептуального аналізу тенденція до відриву характерних атрибутів, що виражені абстрактними іменами, від свого референта (небо) і їх наявності в поетичному космосі письменника як самодостатніх і взаємототожних понять – у колі інших характерних ознак його ідіостилю, а саме:

уживання в ролі S1 дієслівної метафори імен пропозитивної семантики;

розщеплення образу людини і предметів на характерні деталі і складові частини;

певний аналітизм у змалюванні людських почуттів;

загальна ускладнена метафоричність, тропеїчність, політропність, що “затьмарює” референтні зв’язки слів;

підвищена увага до структурної організації тексту;

ускладнений синтаксис і морфологічні перетворення слів –

дали змогу (у світлі ідеї про функціональну асиметрію мозку) зробити припущення про домінантність “лівопівкульних” тенденцій в свідомості А. Бєлого.

ВИСНОВКИ

Метафора – явище функціонально, структурно і семантично багатоманітне. Особливо це стосується дієслівних метафор, оскільки дієслово завдяки неелементарності свого значення робить можливим створення найбільшої кількості різного типу метафор. Багатоаспектність, структурна і функціональна різноплановість дієслівної метафори потребують комплексного її вивчення. Найсприятливіший ґрунт для інтеграції різних підходів при вивченні метафори створює функціонально-семантичний підхід, що дає можливість двохаспектного – семасіолого-ономасіологічного – розгляду метафори.

Головна відмінність між загальномовною і індувідуально-авторською метафорою полягає в тому, що перша працює на вузькосприйнятому значенні, яке не можна відрізнити від поняття, а друга – активно використовує енциклопедичну інформацію. Відповідно, механізм створення загальномовної дієслівної метафори може бути експлікований методом компонентного аналізу, механізм створення і семантичні ефекти індувідуально-авторської метафори найчастіше вимагають звертання до концептуально-фреймового способу описання. Отже, методи компонентного і концептуального аналізу необов’язково є альтернативними: їх можна використовувати диференційно, відповідно до більшої адекватності кожного з них певному об’єкту дослідження.

Дієслівне значення відображає різними своїми аспектами і онтологію дійсності, і засоби її концептуалізації. У втіленні семантичного зв’язку дієслівного предиката з іменем суб’єкта важливу роль відіграють онтологічні властивості референта імені суб’єкта, зокрема його субстанційна природа. Так, головною умовою збереження конвенціональності загальномовної дієслівної метафори є дотримання “закону збереження субстанціональних сутностей S1 і S2 мовної дієслівної метафори”, тобто відповідності: S1 – дискретний, S2 – дискретний, S1 – недискретний, S2 – недискретний. У випадку порушення цієї відповідності метафора є неконвенціональною. Однак, окрім випадків безумовної конвенціональності і абсолютної неконвенціональності метафори, існує низка перехідних випадків. За ступенем узуальності-неузуальності виділено чотири класи метафор.

Найбільш традиційним засобом створення оригінальної дієслівної метафори є здійснення нерегулярного для мови міжреферентного перенесення на іменах суб’єктів метафори. А. Бєлий, окрім того, активно використовує при створенні дієслівної метафори можливості структурної переорганізації елементів пропозиціональної форми. Усього в роботі виділено 13 структурно-семантичних типів дієслівної метафори у межах двох магістральних: 1) метафори двосуб’єктної і 2) метафори односуб’єктної.

Основна тенденція, що виявлена в результаті аналізу структурно-семантичних типів дієслівної метафори, – це тенденція до розщеплення предмета зображення на тіло та його характерну деталь. Вона корелює з виявленою у ході сумарної функціонально-ономасіологічної класифікації дієслівних метафор тексту “Симфоній” тенденцією – до “розівтілення” реального світу.

Функціонально-ономасіологічна класифікація дієслівних метафор повинна бути побудована як багатомірна,