Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Гемодинамічні детермінанти оптимізації пролонгованої терапії в умовах формування “післяінфарктного серця”

Предмет: 
Тип роботи: 
Автореферат
К-сть сторінок: 
30
Мова: 
Українська
Оцінка: 

8%) випадках, стенокардія напруження III ФК та спокою – в 25 (86, 2%).

Група співставлення складалася з 89 пацієнтів, у яких в 24 (27, 0%) випадках діагностована ІХС у вигляді стенокардії напруження II ФК, в 31 (34, 8%) – стенокардії напруження III ФК, в 34 (38, 2%) – стенокардії напруження II ФК або III ФК і спокою.
Гіпертензивний синдром ускладнював перебіг ІХС в 61 (36, 3%) випадках. Серцева недостатність (СН) визначена на рівні СН I ст в 22 (13, 1%) випадках, СН IIА ст – в 146 (86, 9%) хворих. Пацієнти з СН III ст в обстеження не включалися.
Середній вік пацієнтів, які перенесли дрібновогнищевий ІМ, виявився дещо вищим (62, 11, 9 років) в порівнянні з хворими, які перенесли трансмуральний ІМ (59, 81, 7 років, р>0, 2), та ще більш вищим, ніж у хворих, з перенесеним великовогнищевий ІМ (53, 62, 9 років, р<0, 02).
Середній вік пацієнтів зі стенокардією напруження II ФК був найменшим (47, 91, 3 років), в порівнянні зі пацієнтами з стенокардією напруження III ФК (60, 50, 8 років, р<0, 001), та вищим, ніж у пацієнтів зі стенокардією напруження II ФК або III ФК і спокою (63, 11, 2 років, р<0, 001).
У пацієнтів з ІХС з супутньою гіпертензією середній вік був вищим (63, 21, 2 років) в порівнянні з хворими без супутньої гіпертензії (56, 31, 0 років, р<0, 001).
Середній вік пацієнтів з СН IIА стадії значно перевищував (60, 70, 8 років) вік хворих з СН I стадії (43, 61, 6 років, р<0, 001).
Палило 14, 9% хворих, зловживало алкоголем – 6, 0%, страждало надмірною вагою тіла – 10, 7%, спадковий фактор виявлено в 8, 9% хворих.
Всім хворим проведена реєстрація вихідної електрокардіограми (ЕКГ), ЕхоКГ, виконані гострі медикаментозні тести з нітрогліцерином, обзиданом, верапамілом, ніфедипіном, каптоприлом, дигоксином, у якості стрес-тесту -ЧСЕС, ХМ ЕКГ, комплексне лабораторне обстеження. ВЕМ проведена в 47, 0% хворих.
На основі клініко-функціональних даних були розроблені схеми лікування:
*пролонговані нітрати, обзидан, аспірин;
*пролонговані нітрати, ніфедипін, аспірин, каптоприл;
*пролонговані нітрати, обзидан, аспірин, каптоприл;
*пролонговані нітрати, верапаміл, аспірин, каптоприл;
*пролонговані нітрати, ніфедипін, аспірин, дигоксин;
*пролонговані нітрати, ніфедипін, аспірин;
*лазерне опромінення крові.
Всім 168 хворим проведено комплексне обстеження, яке включало ЧСЕС, ЕхоКГ, гострі медикаментозні тести, ВЕМ, ХМ ЕКГ.
Для проведення стимуляції використовувався кардіостимулятор ПЕКС-1 (Україна), який генерує прямокутні імпульси з регульованою амплітудою від 0 до 38 мА, довжиною стимулюючих імпульсів від 1 до 15 мс і частотою стимулюючих імпульсів від 40 до 999 за хвилину та стравохідний діагностичний біполярний електрод ПЕДСП-2 виробництва Кам’янець-Подільського СКБ. Дослідження проводилось на етапі післягоспітального лікування ГІМ в умовах розвитку післяінфарктного кардіосклерозу. Стимуляцію починали з частоти, яка на 10% перевищувала початковий ритм, далі стимуляцію проводили східчастозростаючими частотами 100, 120, 140, 160 імп/хв до появи ознак ішемії (за клініко-електрокардіографічними даними). Тривалість стимуляції на кожній частоті нав’язаного ритму склала 2 хвилини. Критерієм позитивної проби, за даними ЕКГ, вважалась депресія сегменту ST горизонтального або косонисхідного типу глибиною 0, 1 мВ і більше, тривалістю не менше 0, 08 с після точки j в першому і наступних спонтанних комплексах (після відключення кардіостимулятора) хоча б в одному відведенні (В. К. Тащук, 1986; А. А. Лякишев и др., 1991; Д. М. Аронов, В. П. Лупанов, 1996). За результатами ЧСЕС визначали показники функції синусового вузла, синоатріальної та атріовентрикулярної провідності: час синоатріальної провідності (ЧСАП), час відновлення функції синусового вузла (ЧВФСВ), коригований час відновлення функції синусового вузла (КЧВФСВ). Поширеність і глибину зони ішемічного ураження міокарда оцінювали кількісними показниками ішемії. Вивчали сумарне зміщення сегменту ST (EST) ; кількість відведень, в яких реєструвались ішемічні зміни (NST) ; середнє значення депресії сегменту ST (AST) та кількість відведень, в яких реєструвались зміни фази реполяризації зубця Т (NT).
Функціональний стан міокарда оцінювали за допомогою ЕхоКГ в М-режимі на ехокардіографі “Аргумент МТ” (Білорусь). ЕхоКГ проводилась за стандартною методикою (Н. М. Мухарлямов, Ю. Н. Беленков, 1981). Аналізували наступні показники: кінцево-систолічний розмір (КСР) та кінцево-діастолічний розмір (КДР) лівого шлуночка, товщина міжшлуночкової перетинки в діастолу (ТМШП), товщина задньої стінки лівого шлуночка в діастолу (ТЗСЛШ), величина правого шлуночка (ПШ), лівого передсердя (ЛП), аорти (Ао), кінцево-діастолічний об’єм (КДО), кінцево-систолічний об’єм (КСО), фракція викиду (ФВ), ступінь скорочення передньозаднього розміру порожнини лівого шлуночка (S%).
Після проведення вихідної ЕхоКГ застосовували гострі медикаментозні тести, які включали оцінку ефективності одноразового сублінгвального прийому препаратів – нітрогліцерину, обзидану, верапамілу, ніфедипіну, каптоприлу, дигоксину. Гострі медикаментозні тести проводились зранку в окремі дні для кожного конкретного препарату. Після їх одноразового сублінгвального прийому ЕхоКГ-дослідження проводилось з визначенням всіх вихідних показників на висоті дії препаратів. В дні проведення гострих медикаментозних тестів інші медикаментозні препарати не призначались, а для купування нападів стенокардії при необхідності використовувався нітрогліцерин.
Визначення коронарного резерву також проводили за допомогою тесту з дозованим фізичним навантаженням на велоергометрі. ВЕМ проводилась по безперервній сходинній методиці, на велоергометрі ВЕ-02 (Україна), починаючи з 25 Вт, з подальшим підвищенням навантаження на 25 Вт на наступних сходинках, тривалість кожної складала 3
Фото Капча