Глобальна економіка

2. Мережеві корпорації, які створюються в умовах постійних змін зовнішнього середовища, розширення простору корпорацій, підвищення значення фактору часу і постійного ускладнення виробничої і комерційної діяльності. Виділяють мережі, які формуються навколо однієї великої компанії і мережу компаній, що є близькими за масштабами.

3 Оболонкові компанії – це компанії, які частину власних бізнес функцій, перш за все виробництво, передають на контрактній основі стороннім підрядникам, а самі безпосередньо зосереджують увагу на трансакційній складовій бізнесу.

Сучасний однополюсний глобалізм базується на економічній могутності глобальних корпорацій, консолідованої із силою наддержави (США) та міжнародних організацій. Він є системою абсолютної економічної й політичної влади глобальних монополістичних корпорацій, які вийшли з-під контролю держав свого походження та базування. Отже, сучасна глобалізація є корпоративною за характером і призводить до формування нової системи глобальної конкуренції. Цей процес характеризується наступними тенденціями:

• посилюється глобальна монополізація виробництва та економіки галузей і регіонів
• зростають масштаби і роль міжгалузевої технологічної інтеграції та конвергенції на організаційно-економічній основі корпорацій
• корпорації сконцентрували у власному арсеналі новітні технології, що дало можливість здійснити структурні перетворення та модернізацію власного виробництва, прискорило розвиток нової глобальної інформаційної економіки;
• конкурентоспроможність країн підривається шляхом руйнації реального сектору економіки та створення віртуальних глобальних фінансових систем, базованих на спекулятивному капіталі
• глобальна корпоративізація й система однополюсного глобалізму перетворює більшість країн у неконкурентоспроможні. Ця модель розвитку поділяє країни світу у співвідношенні 20 до 80%. Де перші – країни «золотого мільярда», а інші – решта країн світу;
• нова глобальна конкуренція на ринку праці не сприяє вільному переливу робочої сили з однієї галузі в іншу, тому що законом розвитку стає раціоналізація робочих місць, тобто їх скорочення;
• в умовах глобальної корпоративізації конкуренція робочої сили йде не лише між корпораціями, а й усередині кожної з них. При цьому внутрішня конкуренція більш жорстка ніж зовнішня;

Термін «глобалізація» став помітним в науковій і політичній мові на рубежі 70-80-х р. XX ст. Вважається, що першим його використав у 1981 р. американський соціолог Дж. Маклін, закликав­ши «порушити питання щодо історичного процесу посилення глобалізації соціальних відносин і дати йому тлумачення».

Риси глоб. етапу розв. ек. сист. світу:

1). перманентна кризовість (до цього кризи були прогнозованими, підпадали під Кондратьєвські цикли, зараз-нет)

*системність (в усіх сферах)

*криза перевир-ва (світ. ек-ка сьогодні-планово-збиткова, в банків не вистачало ліквідності, вони брали позики на позики, потім-втручання держав=>гірша криза, т. к. подовжується життя нежиттєзд. комп., банків=>держ. зменшує спроможність підтримувати, гіршає її власне ек. становище)

*фін. складова (проблема з ліквідністю, іпотечна криза, вал., пробл. з $ зараз, а в перспективі проблеми з Аu, бо ціна роздута. Частка $ в міжн. розрах-х-80%, а загалом-200%. Інші вал. набирають обертів: юань, вон, зол. динар)

2). деглоб-я (вокаліз-я, замкнутість на власних кордонах)

*протекціонізм (знаходить відображення в створ. держ. фондів, програм субсидиюв-я, сист. держ. закупівель-ключ. тенденція)

*ускладнення збуту прод. інш. кр. на власних р-х шляхом додавання вимог якості, техн. стандартів, необх-ті надання техн.. обсл.

*відмова від концепції вільного руху кап-лу на світ. фін. р-х

3). переорієнтація інв-х і тов.. потоків з класичн. : Захід-Схід, розв. країни-ті, що розв. на Південь-Південь (т. к. ключ. учасниками глоб. сист. стають КНР, Індія-на них-24% торг. тов. у 2009р.)

4). цінова динаміка на сировинні тов. (раніше: 75% -готові тов., 25% -сир., зараз: 46% -сировинні+напівфабр. ; БРІК, Афр. -становище покращено за рах. сприятл. цінової кон’юнктури)

5). демограф. криза (пробл. писемності, народжув., зайнятості)

6). політ. криза (недієвість суч. пол. інститутів, питання невизнаних держав, зникнення Європ. парламентаризму, сепарація, автономізація, застарілі принципи міжн. права)

7). кул. криза (відсутність інституту громадян, нівелювання особистості, зниження держ. цілісності, гл-на стандартиз-я=>зменш. нац. особл., нівелюв. морально-етичних норм)

8). Інформ. криза (всупереч гл. тенденціям-інфо-закрита).

Як висновок, глобалізація є об’єктивним історично детермінованим процесом, який певною мірою віддзеркалює пріоритети атлантистської версії глобалізму і який пов’язаний зі становленням цілісної світової економічної системи.

Загострення ключових глобальних проблем у 21-ому сторіччі породжують дуже багато різноманітних антиглобалістських та альтерглобалістських теорій. Виділяючи спільне, можна наголосити на таких основних проблемах людства, з якими ми вже зіткнулися, або скоро зіткнемося:

- основний приріст населення світу буде проходити за рахунок країн, що розвиваються. Урбанізація в цих країнах в поєднанні зі зростанням населення може викликати нестабільність. Ще одною стороною проблеми є той факт, що в розвинених країнах зменшиться частка працездатного населення.

• у країнах Африки на південь від Сахари хронічна бідність та політична нестабільність викличуть продовольчу проблему.
• глобальна потреба в енергії постійно зростає і сьогоднішніх вуглеводних ресурсів не вистачить для задоволення всіх потреб.
• боротьба з проблемою голоду створили цілу науку вирощення генетично модифікованих сільськогосподарських культур, що може порушити проблему біологічної безпеки.
• держави, залишаючись головними суб’єктами міжнародних відносин, втрачають контроль над обміном інформацією, технологіями, міграцією населення, торгівлею зброєю та фінансовими операціями, які можуть загрожувати стабільності національних економік.

Локальні цивілізації виникли близько шести тисячоліть тому в межах стародавніх держав та їх об’єднань – у Шумері, Єгипті, Індії. Потім вони змінювалися, зникали, трансформувалися у цивілізації нових поколінь. Експерти виділяють 4 фази економічного розвитку і за ними класифікують цивілізації. До архаїчної фази відносять месопотамську, єгипетську, далекосхідну, мезоамериканську, класичну, південно-азійську, афро-азійську. До доіндустріальної відносять західну, далекосхідну, євразійську. Цивілізаціями індустріального етапу економічного розвитку є західна, православно-християнська, ісламська, індуїстська, далекосхідна. Постіндустріальна епоха виділяє формувалася такими цивілізаціями: євразійська, східноєвропейська, західноєвропейська, північноамериканська, латиноамериканська, африканська, японська, китайська, буддійська, індійська, мусульманська, океанічна.

Формування цивілізацій четвертого покоління зумовлене: по-перше, новим етапом історичного процесу, по-друге, зміною техногенної цивілізації на гуманістично-креативну, ноосферну, постіндустріальну форму; по-третє, викликом з боку процесів диференціації та дезінтеграції на нових принципах. Останній процес найбільш наочно спостерігається передусім у межах західної цивілізації, яка, маючи за своє історичне ядро Задіну Європу, опанувала індустріальне суспільство і поширилося на Північну та Латинську Америку, Австралію та Океанію, перетворила на колонії Індії, Африку, підпорядкувала своєму впливу Китай.

Глобалізм – глоб систем, новий майбутній економічний устрій і суспільно-політичний лад світового масштабу.

На нинішньому етапі розвитку теорії глобалістики серед основ­них підходів до визначення природи, суті і характеру розвитку процесів глобалізації цілком оправдано домінує соціально-куль­турологічний підхід, який представляє глобалізацію в найбільш широкому цивілізаційному контексті. Професор У. Мінголо (США) трактує глобалізацію як третій етап тисячолітньої глобальної трансформації. Перший – розпад колоніальної системи, другий – розпад соціалістичної системи. Відзначається нова цивілізаційна роль глобальних ТНК, які нібито підводять народи до досягнень цивілізації.

Серед найбільш суттєвих ознак економічного глобалізму такі:

а) вихід (виведення) економічних інтересів національних господарських суб’єк­тів за національно-державні рамки; б) вихід національних корпорацій на глобальний ринок, що формується;

б) перетворення національних корпорацій в ТНК, а потім – в глобальні корпорації;

в) розширення сфери діяльності транснаціональних економічних і фінансових структур до рівня глобальних ринків;

г) неможли­вість вирішення більшості економічних і соціальних проблем на обмеженому національному рівні;

д) зростаюча залежність економічної ситуації в більшості країн від ситуації в країнах-лідерах глобалізації;

е) зростаюча доларизація національних економік;

ж)по­силення добровільно-примусової координації національних економічних і фінансових стратегій і політик на глоба рівні (особливо в галузі торгівлі, фін, екології, зайнятість, еміграція).

На сучасній постіндустр фазі виділ такі цивілізації, як Євразійська, східноєвропейська, західноєвропейська, північноамериканська, латиноамериканська, африканська, японська, китайська, буд­дійська, індійська, мусульманська, океанічна. Сьогодні – процес висунення на перший план цивілізаційних розбіжностей і посилення диференціації локальних цивілізацій

Особливості четвертого покоління локаль­них цивілізацій:

1)їх більша диференціація у порівнянні з цивілізаціями третього покоління (в тому числі розшарування західної цивілізації на західноєвропейську, північноамериканську, латиноамериканську, океанічну; далекосхідна, китайська, японська, буддійська) ;

2)зростаюча роль цивілізаційної спільності і міжцивілізаційних розбіжностей;

3)нарощення потенціалу партнерства локальних цивілізацій, формування нового типу відносин між ними.

На початку XXI ст. у глобальному економічному просторі серед класичних цивілізаційних груп IV покоління можна виділити:

4)авангардні цивілізації, що реалізують постіндустріальну економічну програму, яка ґрунтується на високотехнологічній основі і узгоджує ринкові механізми з регулюючою функцією держави. Вони є лідерами глобальної економіки і забезпечують високий рівень. Їх представляють Північна Америка, Західна Європа, Японія, а також нові індустріальні країни;

5)цивілізації з приблизно середньосвітовим рівнем розвитку, (латиноамериканська і частково мусульманська цивілізації, а також країни Східної Європи) ;

6)цивілізації з низьким рівнем економічного розвитку, що перебувають у стадії застою, – африканська цивілізація (на південь від Сахари, але без ПАР), частина мусульманських і буддійських країн з низьким рівнем прибутку;

7)китайська цивілізація

8)євразійська цивілізація

З огляду на це стратегії глобалізиму повинні враховувати:

9)більшу синхронізацію економічних циклів і криз, які не матимуть штучних кордонів.

10)поетапне утвердж постіндустр ек способу виробн з характерним набором і співвіднош устроїв:

11)чітке розмежування ринк і неринк секторів

12)зміну співвідношення реаль­ної і «віртуальної» економіки, що віддзеркалює пропорції відтворення у викривленій реальності фін-кред цінностей, які обертаються за власними законами.