Глобальна економіка

Глобана фінансова криза – це розлад процесу функціонування фінансового ринку, яий виявляється в знеціненні національної валюти, виснаженні валютних резервів, масовому банкрутстві кредитно-фінансових установ, дефолтах по суверенних боргах.

Фін криза складається з валютної, банківської та боргової.

А) банківська криза- масове вилучення внесків з комерційних банків, підвищення позичкового процнта і зростання фінансового банкрутства.

Б) Боргова- масове банкрутство субєктів господарювання і дефолт по суверенних боргах держави.

В) Валютна- різке коливання курсу грошової одиниці, скорочення золотовалютних резервів і погіршення валютної ліквідності держави.

Основні передумови виникнення світових фінансових криз: 1. Перевиробництво продукції 2. Недієвість механізму ринкової саморегуляції. 3. Спекуляції інвесторів на фондових біржах та ринках4. Бюджетний дефіцит країни та його фінансування за допомогою внутрішніх позик 5. Слабка банківська система 6. Великий зовнішній борг країни. 7. Скорочення золотовалютних резервів країни. 12. Неефективна фінансова і грошово-кредитна політика держави.

22. Дезінтеграція та реінтеграція в глобальній економіці.

Інтеграція – це процес об’єднання будь-яких елементів в одне ціле, процес взаємозближ і утворення взаємозв’язків; згуртування, об’єднання політ, ек, державних і громадських структур в рамках регіону, країни, світу.

Економічна інтеграція – це об’єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв’язків та поділу праці між національними господарствами, створення міжнар господарських комплексів у межах держави. Це форма інтернаціоналізації господ діяльності (виробництва), зближення та поглиблення взаємодії нац економік. Вона зумовлена зростом продуктивних сил, підвищенням рівня усуспільнення виробництва та НТР. Ек інтеграція виявляється у державних формах об’єднання країн. (ЄС, ОПЕК, СОТ).

ІНТЕГРАЦІЯ: а) Добровільна – характерна для відкритих демократ суспільств з ініціативи політичної та економічної еліт за масової підтримки населення кожної з країн, що інтегруються. Б) Примусова інтеграція (мілітарна чи немілітарна) характерна для імперій та тоталітарних держав (СРСР, СФРЮ, Чехословаччина та ін.). в) Напівдобров – наявність певних «стресових» передумов (воєнна загроза, економічні труднощі) – СНД, інтеграція в ЄС окремих східноєвроп країн.

Поряд з інтеграційними розвиваються і дезінтеграційні процеси, які мають глибокі корені в істор, політ, ек і соц закономірностях світового розвитку. Дезінтеграція може мати не лише локальний (провінція Квебек у Канаді; Шотландія, Уельс, Північна Ірландія у Великій Британії; Корсика у Франції; Каталонія та Країна Басків в Іспанії), а й міжнародний характер (розпад Радянського Союзу, Чехословаччини, Югославії, Ради економічної взаємодопомоги).

Дезінтеграція формує передумови розвитку інтеграції на нових кількісних і якісних засадах. Іноді виникають умови для повної, часткової чи розширеної реінтеграції. У разі повної реінтеграції йдеться про відновлення того чи іншого інтеграційного угруповання в попередньому складі на тих самих, що були до інтеграції, політ-ек засадах.

Проблематика реінтеграції особливо актуалізується стосовно формування і розвитку взаємовідносин пострад та постсоціаліст країн. Сучасна інтеграційна практика дає приклади майже кожного з видів реінтеграції (СНД, Союз Балтійських країн, ЦЄЗВТ, ОЧЕС, ЄЕП, ГУУАМ).

На сьогоднішній день існує парадокс дисоціації – посилення протилежних тенденцій – інтеграції та дезінтеграції. Підґрунтя – сучасна динаміка інтеграц. процесів у ЄС, країнах Пн та Лат. Америки, Азійського регіону попри їх різновекторність та різну глибину взаємодії. ЄС та АТЕС – поліцентричні угрупув, а в НАФТА – яскрава асиметрія ек взаємозалежності.

Показовим є ЄС. Остання хвиля розширення – призвела до гетерогенності за розмірами (вел і малі країни), рівнями ек розв (вис та сер розвинуті), географ розташув, станом ринк ек та демократії (зрілі і ті, які форм

Глобалізація ек вносить поправки в процес пошуку оптим механізму її регулюв, оскільки:

1) держава все більше втрачає можливість ефективно використовувати такі традиц важелі макроек регулюв, як імпортні та експортні субсидії, курс нац. валюти і ставка рефінансув ЦБ.

2) певні ек процеси (у вал-кредитній сфері) набувають глоб характеру і не підпадають під регулювальний вплив держави. Для цієї мети треба узгоджені заходи багатьох кр і глоб орг. (МВФ, СОТ, Ж СБ). Тобто держава поступово втрачає можливість здійснювати абосл контроль на своєму ек просторі.

3) Вперше в історії державний суверенітет втрачає первісний зміст. Держ суверенітет означає здатність держави здійснювати на своїй території повний контроль над економікою та іншими сферами сусп. життя, що виключає будь-яке втручання ззовні. Проте з приходом інтернаціоналізації ек. держави змушені вступати одна з одною в договірні відносини та брати на себе зобов’язання, які неминуче обмежують свободу дій нац урядів, тобто знижують держ суверенітет.

Відкр економ – нац. господ комплекс, який бере участь у системі МПП та опосередковує в ході міжн. кооперації вагому частину сукупного продукту, причому макроекономічна рівновага такого комплексу забезпечується за активної ролі міжн. сектору.

Ефективна відкритість ек означає можливість використовувати зовн джерела і ринки для нац розвитку, а з іншого – здатність протистояти несприятливій міжнар кон’юнктурі, особливо в періоди світових (або регіональних) криз.

Разом з суттєвими перевагами відкритість економічної системи може призводити до формування нових небезпек на макроек рівні, передусім пов’язаними із підвищенням впливу зовн процесів на нац ек. Саме тому проблема відкритості економіки країни тісно