Глобальна економіка

Екологічна проблема – глобальна проблема, що має подвійний соціоприродний характер, вона одночасно і природна, і соціальна. При цьому останнє відіграє вирішальну роль, оскільки соціальні умови розвитку екологічного буття підтверджують серйозність екологічної проблеми, її небезпеки для подальшого розвитку людства.

З початку 70-х років розпочалася екологічна криза, яка означає різне загострення протиріч між людиною і природою, їх конфлікт, глобальне порушення рівноваги у природному кругообігу речовин.

Важливими ознаками цієї кризи є глобальні зміни клімату і виникнення парникового ефекту. В результаті безпрецедентних масштабів впливу людини на навколишнє середовище, виходу людської діяльності за межі планети у космічний простір, втягування у виробничий процес всіх складових біосфери (повітря, води, рослинного і тваринного світу) озоновий шар над планетою різко зменшується, що може призвести до всесвітнього потепління, танення льодовиків Арктики, затоплення більшої частини населених пунктів Землі, посилення ураганів інше.

Ще однією ознакою екологічної кризи є проблема відходів внаслідок виробничої діяльності людини. Значні відходи накопичуються у Світовому океані. Океанський планктон щорічно поглинає близько 50 млрд. т вуглекислого газу, значна частина якого осідає на дно. Цей процес суттєво впливає на зростання вмісту вуглекислого газу в атмосфері планети. Експорт отруйних речовин складає на сьогодні більше 3 млн. т. в рік.

Використання паливно-енергетичних і сировинних ресурсів на сьогодні зростає значними темпами. На кожного жителя планети виробляється 2 кВт енергії, а для забезпечення загальновизнаних норм якості життя необхідно 10 кВт. Такий показник досягнутий лише у розвинених країнах світу. У зв’язку з цим нераціональне використання енергії у поєднанні зі зростанням народонаселення та нерівномірним розподілом паливно-енергетичних ресурсів різних країн та регіонів призводить до необхідності нарощення їх виробництва.

Проте енергетичні ресурси планети обмежені. При запланованих темпах розвитку ядерної енергетики сумарні запаси урану будуть вичерпані в перші десятиліття XXI століття. Проте, якщо витрати енергії будуть на рівні енергетики теплового бар’єру, то всі запаси невідновлюваних джерел енергії згорять у перші десятиліття. Тому з точки зору матеріально-речового змісту основними причинами загострення паливно-енергетичної та сировинної проблем є зростання масштабів залучення у виробничий процес природних ресурсів та їх обмежена кількість на планеті.

Зростання потреб сучасного господарства призводить до великих втрат у природі. Щорічно на земній кулі перетворюються на пустелю 6 млн гектарів родючих земель; 11 млн гектарів лісу вирубується, гине від пожеж абозабруднення довкілля; внаслідок проживання в місцях інтенсивного забруднення хворіють десятки тисяч людей. Катастрофічних розмірів набуло забруднення морів і океанів. Стічні води промислових підприємств і міст, змиті з полів добрива і отрутохімікати потрапляють у річки. Окремі акваторії Світового океану є місцем зберігання радіоактивних та високотоксичаих відходів. Видобуток корисних копалин на шельфі морів j океанів посилює небезпеку аварій. Великим джерелом забруднень став морський транспорт, особливо нафтонативний. Через забруднення води гине рослинність тваринний світ морів, порушуються процеси глобального газо- та теплообміну між океаном та атмосферою.

Прод проблема – до категорії глоб тому, що для її розв’язання недостатньо зусиль окремих держав, а потрібне добре налагоджене співроб всіх’країн, незалежно від їхнього суспільного ладу. Пов’язана з – демографічною, еколог, енергетичною проблемами.

Світова продовольча проблема має подвійну природу: 1) соціально-економічну, пов’язану зі способом виробництва і розподілом продуктів харчування, що зумовлює диференціацію їх розподілу і споживання, включаючи голод і недоїдання; 2) глобальну, що відображає скінченність природних ресурсів для виробництва продовольства.

Продовольча безпека в глоб аспекті – це дзеркало ек розвитку країн і регіонів планети в цілому, їхньої аграрної сфери – скороч кількості голодуючих, посилення сільгоспвиробн в бідних країнах за допомогою дешевих інтенс технологій, упровадж. їх у практику, становл аграрної інфрастр й аграрн. ринку, доступу аграріїв до дешевих кредитів.

Проблема зводиться до 2 основних моментів:

1. Зростання чисельності населення, зміна його вікової структури, фізіологічні потреби людей в обсязі продуктів, які для кожної нації формувалися протягом тисячоліть і закріпились на генетичному рівні, структура харчування.

2. Економічні аспекти, пов’язані не тільки з рівнем загального ек розвитку, а й з добробутом населення, здатністю купувати стільки харчів, скільки потрібно для нормального інтелектуального і фізичного розвитку. У багатьох країнах до голодування призводить не дефіцит продовольства, а неспроможність його придбати через злидні.

Збалансування цих чинників допоможе багато в чому подолати проблему голоду.

4 групи чинників, які впливають на глоб прод проблему:

• природні умови й розміщення населення (загальна площа та структура с/г угідь, с/г потенціал, клімат, співвіднош між кількістю населення і масою продовольства) ;
• світовий транспорт і зв’язок, котрі забезпечують широкий вихід продуктів харчування на зовн ринок;
• політ ситуація у світі (позиції політ сил, наявність міждерж співтовариств, використ. поставок продовольства у політ цілях) ;
• світова ек і торгівля в їхній єдності (продовольство як складова торгов потоків, роль балансових розрахунків, кліринг).

Продовольча проблема в країнах, що розвиваються, набула катастрофічного характеру.

Понад 70