Глобальна економіка

Геополітика – це цілеспрямована діяльність суб’єкта міжнародних відносин у контексті всього спектра зовнішніх і внутрішніх факторів, що дають змогу цьому суб’єкту здійснювати контроль над простором із метою реалізації своїх життєво важливих інтересів. Геополітика безперечно впливала і продовжує впливати як на вивчення міжнародних відносин, на міжнародну стратегію держав та їх урядів, так і на міжнародну конкуренцію. Значущість конкуренції та конкурентоспроможності визначається, з одного боку, незалежністю економіки, що росте, особливо ринків капіталів, включаючи валютні, що робить все більш складним існування достовірно національної політики окремої країни.

Практично всі країни вимушені стежити за тим, як розвиваються їх співпраця і конкуренція з іншими країнами, при цьому темпи їх суспільного і політичного розвитку не завжди синхронізуються з економічними змінами.

Таким чином, конкурувати – означає укріплювати своє положення щодо інших країн з метою придбання більшої ваги в процесі переговорів, де всі політичні сили об’єднують свої стратегії у взаємозв’язану єдину систему.

З іншого боку, високі технології і нові галузі стали основним інструментом в глобальній конкуренції і головним показником конкурентоспроможності.

На сьогодні держава поступово втрачає можливість здійснення абсолютного контролю на власному політичному та економічному просторі. Крім того, на сьогодні основним фактором економічного процвітання держави є не матеріальні ресурси, а інтелектуальні і чим більш розвинутими вони є – тим більш конкурентоспроможна держава. На сьогодні на зміну міждержавним відносинам приходять відносини глобальні, де конкуренція, починаючи від простої підприємницької та закінчуючи міждержавною, зростає щохвилини.

Питання глобалізації та інтеграційних процесів є дуже актуальними, адже з 193-х незалежних крїн світу тяжко виділити хоча б одну, на яку б не справили свій вплив глобалізаційні процеси, через що сучасне суспільство, державно-правові устрої країн, економіки та соціальні сфери держав зазнають суттєвого впливу та явним чином видозмінюються. Всі ці змінні процеси несуть різноплановий характер і не можна чітко виділити позитивний чи негативний,.

Сучасний етап світового розвитку характеризується динамічним поглибленням процесів інтеграції політичного, економічного, культурного життя країн світу. У широкий вжиток увійшов термін глобалізація як якісно новий етап інтернаціоналізації господарського життя, який характеризується різким зростанням ролі зовнішніх факторів розвитку всіх держав і створення транснаціонального капіталу, як процес посилення світової інтеграції у результаті глобальних операцій ТНК. Глобальна економічна інтеграція як нова еволюційна форма міжнародної економічної інтеграції є процесом посилення взаємозв’язку та взаємозалежності суб’єктів світового господарства і міжнародних економіч­них відносин, наслідком чого є їх цілісність та емерджентність, які проявляються у сфері торгівлі, глобального руху фінансово-інвестиційних ресурсів, інформації та продуктових сил; виробництві та формуванні відповідної інфраструктури.

На відміну від міжнародної економічної системи, глобальна економічна система як економічна система найбільш високого еволюційного ступеня розвитку є життєздатною системою нестабільного типу, якій притаманні високий ступінь взаємозалежності між усіма її внутрішніми елементами, наявність крос-ієрархічних взаємозв’язків між ними та здатність системи до самоорганізації за наявності зв’язаних процесів, а саме інституціональної детермінації взаємодії її суб’єктів різних ієрархічних рівнів; підтримки життєвоважливого балансу в узгодженні інтересів зі зв’язаними системами, а саме політичною, соціальною, екологічною та науково-технологічною.

Доведено, що прояви процесу глобальної інтеграції економічних систем спостерігаються на всіх рівнях економічних систем. Голов­ними тенденціями глобальної інтеграції економічних систем є, по-перше, процес інтернаціоналізації, який проявляється на всіх рівнях елементів глобальної економічної системи, наслідками чого на мікрорівні є процес транснаціоналізації, а на макрорівні – економічна регіоналізація.

Сучасний розвиток світового економічного простору засвідчує тенденцію формування нових критеріїв конкурентних переваг в умовах науково-технічного прогресу.

Пріоритетним і визначальним за цього постає спроможність суб’єктів міжнародних економічних відносин генерувати відповідні стратегії розвитку в контексті здійснення інноваційної інтеграції.

За таких умов виникає новий рівень прояву конкуренції між країнами в потенціалі адаптації їх соціально-економічних систем до вимог світового ринку інноваційної продукції, що передбачає «ефект випередження» в продукуванні нових товарів і послуг, розширенні номенклатури виробництва, оновленні структури експорту наукомісткої продукції, освоєнні екологічних технологій та нових видів відновлювальних ресурсів тощо.

специфіка та динаміка глобальної конкуренції визначається залежно від рівнів «технологічної піраміди», що передбачає ранжування технологій за силою зростання впливу на ринки інноваційної продукції. Поняття „нова економіка” виступає в якості системного явища, що поступово формується в межах індустріального періоду економічного розвитку шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу, інноваційних методів господарювання, інтелектуального людського капіталу, передових технологій і галузей національної економіки, пріоритету виробництва знань, послуг та становлення менталітету творчого, ефективного, раціонального бізнесу. Це поняття виникає в науковій літературі, а також у господарському житті з середини ХХ століття як наслідок кардинальних інноваційних змін в техніці, технологіях, моделях та типах економічного, соціального, екологічного, демографічного, політичного, правового, суспільного життя населення розвинутих країн і світу в цілому. Тому критеріями визначення особливостей та напрямків становлення нової економіки в країні є показники розвитку кожної з її складових.

Глобалістика – нова комплексна міжгалузева наука. В її межах накопичений певний досвід і результати: по-перше, з’ясовано, що застосування показників і індикаторів