Глобальна економіка

На сьогоднішній день прийнято відокремлювати три етапи становлення глобалістики. етапи становлення глобалістики, це одночасно і глобальні етапи еволюції людини.

Перший етап. Приходиться на 60-ті роки. В цей період масштаби виробництва досягли небувалого розвитку та почали заважати можливостям природи компенсувати їх вплив. На цьому етапі виник так званий Римський клуб (1968), котрий й поклав початок глобальній проблематиці світового розвитку.

Другий етап. Цей етап приходиться від середини 70-х до середини 80-х років. Віх характеризувався посиленою реконструкцією економіки, спричиненою похмурими прогнозами докладів Римському клубу, вибухнувшою нафтовою кризою, загостренням економічних протиріч між країнами, що розвиваються та промислово розвиненими країнами.

Третій етап. Цей етап починається з середини 80-х років, в результаті зміни політичної карти світу, тобто зникненням табору соціалізму. Цей етап характеризувався тим, що самі ГП відійшли на другий план, а на перше місце стали СПП, що носять глобальний характер.

Останні тенденції розвитку світової економіки, як правило, зумовлені глобалізацією діяльності усіх суб’єктів господарювання – транснаціональних корпорацій, національних економік, підприємств і фірм. Разом з тим глобальні тенденції розвитку світогосподарських процесів призводять до можливих загроз і проблем, які прослідковуються на різних зрізах співпраці – від мікро- до метарівня.

Сучасні глобалізаційні процеси створюють нове зовнішнє економічне середовище для функціонування національних економік. Втягуючи їх в подальшу інтернаціоналізацію виробництва й обміну, глобалізація, окрім позитивних наслідків, спричиняє і негативні. Формуючи наднаціональний світогосподарський механізм, вона розмиває національні кордони, позбавляючи окремі господарські комплекси специфічних рис і особливостей, що в результаті підриває національні засади, економічну безпеку держави.

На міжнародному рівні національну економічну безпеку розглядають через призму глобальних проблем сучасності, а саме: нерівномірності економічного розвитку, зростання зовнішньої заборгованості, циклічних коливань національної економіки та інших чинників функціонування світового господарства. В умовах глобалізації необхідно розглядати такий важливий аспект проблеми глобалізації, як відносини окремої держави та світової економічної системи.

Отже глобальна економічна безпека є сукупністю економічної безпеки регіонів та окремих держав.

Забезпеченням економічної безпеки держави повинна займатися комплексна система. Побудова такої системи передбачає не лише забезпечення внутрідержавної економічної і соціальної стабільності, але й захист від економічних «зазіхань». В залежності від джерел виникнення такі загрози бувають внутрішніми і зовнішніми. Крім того існують ще так звані «прямі» і «непрямі» загрози. Серед перших – економічна експансія, яка проявляється в надмірному імпорті товарів; демографічна експансія, пов’язана з міграцією населення; орієнтування економіки країни на забезпечення своїх потреб в ресурсах лише за рахунок постачання з однієї країни тощо. Одночасно держава повинна нейтралізувати «приховані» («непрямі») загрози, якими є зменшення природного приросту населення, зростання кількості некорінного населення тощо.

Захистом держави від цих загроз займаються відповідні державні установи, а заходи та засоби для цього розробляються в рамках науки про економічну безпеку держави. Ця наука, зокрема, займається вивченням та визначенням загроз економіці держави, їх джерел, потужності та спрямованості, виявляє їх сутність та розробляє заходи, засоби та методи, які дозволяють забезпечити економічну безпеку держави.

Сьогодні все частіше основним видом озброєння держави є економічна зброя. Методи і засоби економічного впливу на суперників як в політичному, так і в економічному протистоянні використовують багато країн та організацій (наприклад, економічна блокада Куби, Іраку, Лівії, ПАР; торговельні війни тощо).

Світова демографічна проблема на міжнародному рівні розглядається й оцінюється у контексті найважливіших глобальних проблем людства, від комплексного вирішення яких значною мірою залежить забезпечення населення планети продовольством, достатньою кількістю та безпечними джерелами енергії, збереження природного середовища, забезпечення продуктивної зайнятості трудоактивного населення, соціально-економічного і культурного розвитку регіонів світу. Демографічна проблема у глобальному масштабі, згідно з традиційним її тлумаченням, полягає у суперечливо швид­кому зростанні чисельності населення Землі та диспропорціях його складу.

Саме ХХ ст. увійшло в демографічну історію як період безпрецедентного зростання чисельності населення світу. Одним із основних досягнень минулого сторіччя стало повсюдне значне зниження рівня смертності населення, яке у поєднанні зі збереженням високої народжуваності в країнах Африки, Азії та Латинської Америки призвело до „демографічного вибуху”.

Особливо прискорилися темпи зростання чисельності населення у другій половині ХХ ст., так що десятиліттями максимально швидкого її збільшення стали 1960-1970-і рр, а надалі зростання чисельності жителів планети вже йшло з уповільненням темпів.

Ряд фахівців вже тривалий час наголошують, що планета перена­селена і вважають, що подальше збільшення чисельності населення неминуче призведе до глобальної екологічної катастрофи. Однак значна частина демографів (серед них ― і експерти ООН), з огляду на тенденції останніх років схиляються до думки, що прискорене зростання чисельності населення світу ― явище порівняно короткочасне і незабаром припиниться. За прогнозами ООН, середньорічний приріст населення світу на най­ближчі роки