Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

 
 
Телефон +3 8(068) 052-35-08
Телефон +3 8(093) 689-29-85
 (096) 672-17-75
Вконтакте Студентська консультація
 portalstudcon@gmail.com

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Головний отаман Холодного яру Кость Пестушко – Блакитний

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
24
Мова: 
Українська
Оцінка: 
РЕФЕРАТ
На тему: “ Головний отаман Холодного яру Кость Пестушко – Блакитний”
 
ЗМІСТ
 
ВСТУП
1. Дитинство Кості Пестушко
ІІ. Юність, обпалена війною
ІІІ. Велике повстання. Початок
ІV. Початок великого походу
V. Визвольна боротьба у розпалі
VІ. Олександрійська повстанська дивізія 
VІІ. Отаман Холодного Яру
VІІІ. Перші втрати 
ІX. Звільнення Ганнівки
X. Херсонські степи 
XІ. Смерть Кості 
ВИСНОВКИ
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ 
 
 ВСТУП
 
З давніх-давен, з прадавніх часів степова і лісостепова зони України були битою дорогою, по якій, витісняючи один одного, йшли зі сходу на захід кіммерійці, готи (прийшли з північного заходу), алани, гуни, авари (обри), болгари, угри, хазари, печеніги, половецькі орди, монголо-татари.
Тисячі років наші пращури знаходилися на передньому краї боротьби з кочовими народами. Український південь майже ніколи не знав миру і спокою. Найчастіше було чути брязкіт шабель на самоврядній території Вольностей запорозьких козаків.
Це була територія, підвладна Запорозькій Січі, яка на Правобережжі України включала більшу частину сучасних Кіровоградської, Миколаївської, Херсонської та Дніпропетровської областей. Саме в цій місцевості – від Кривого Рогу до Херсону, від Олександрії через Чорний ліс і Холодний Яр аж до Мошен і Черкас у 1920 році діяла Степова дивізія козацьких нащадків під керівництвом Отамана Костя Степового-Блакитного.
Серед безкраїх українських степів, на берегах тихої річки Жовтої розкинулося село з гарною назвою Ганнівка. За легендою, Ганнівка була заснована ще в середині XVII століття. Багато гарних синів і дочок подарувала Ганнівка нашій неньці-Україні. Ними гордиться наше село, пишаються односельці: Герой Радянського Союзу Онищенко Г. Х., професор хімії П. Журавель, жителі села, що були нагородженні орденом Леніна Сувора В., Зуєнко А. Ф., орденом Трудового Червоного Прапора Сусліченко М. І.
Але є й такі, про кого не дозволялося не тільки розмовляти, а й згадувати. Протягом довгих семидесяти років над їхнім іменем висіло «тавро» «ворог Радянської Влади». Лише наприкінці дев’яностих років ганнівчани заговорили про свого земляка, якого колись називали «бандитом з великої дороги».
Час рікою пливе… Він невблаганний і забирає з собою у небуття свідків основних переломних подій історії. З кожним роком все менше тих, хто народився на початку XX століття і був свідком подій, про які ми так мало знаємо. Подій громадянської війни, які перевернули з ніг на голову все життя Ганнівки.
 
І. ДИТИНСТВО КОСТІ ПЕСТУШКА
 
В кінці XIX століття, а саме 10 лютого 1898 року, в заможній селянській родині в с. Ганнівка на Катеринославщині народився хлопчик – майбутній отаман Степової дивізії Костик Степовий-Блакитний (справжнє прізвище – Пестушко). Батьки його тримали повітову Земську станцію, яку одержали в спадок від Семена Павловича Пестушко – діда Костика, ще мали 25 десятин землі.
Кость мав три сестри – Поліну, Віру та Уляну, та трьох братів – Івана, Федора, Миколу. Батько, Юрій Семенович, закінчив чотири класи церковно-приходської школи. Мати, Олександра, була мало писемною. Обоє тяжко працювали, щоб дати всім дітям освіту. Ще до революції 1917 року сестри закінчили гімназію.
Дитинство Костя мало чим відрізнялося від дитинства інших сільських дітей: грав з хлопцями на вигоні у війну, ходив до школи, допомагав батькам по господарству.
В міністерській двокласній школі Кость виявив неабиякі здібності до математики. Закінчивши школу, вступив до Олександрійського механіко-технічного училища (нині – Запорізький технічний університет). Але закінчити його Костеві не вдалося. Восени 1915 року він добровольцем пішов на Першу Світову війну. Підштовхнув юнака до цього рішучого кроку конфлікт, який виник у нього з учителем математики… Як говорилося вище, Кость мав схильність до точних наук і кохався у математиці. Але вчитель математики йог не любив, бо Кость задавав питання, на які вчитель не завжди мав відповідь.
Неприязнь зростала. Завершилось тим, що вчитель поставив Костеві «двійку» і велів восени прийти на переекзаменовку. Все літо юнак нічого не вчив, а восени дав відповіді на всі запитання.
Тепер ви матеріал знаєте, – заявив учитель і поставив йому «відмінно».
Ви дійсно так вважаєте? – перепитав Кость.
Звісно, – відповів учитель.
Так ось що, я за все літо книжки до рук не брав, – заявив студент.
Увечері прийшов до будинку, де мешкав професор, порозбивав усі вікна і наступного дня пішов добровольцем на фронт. Здібний до наук студент Костянтин Пестушко покинув школу не тому, що мав конфлікт з учителем, якого, до речі, не поважав, оскільки той не міг добре розібратися у предметі, що викладав. Конфлікт став тільки поштовхом для юнака, який хотів стати на захист країни від німців.
 
ІІ. ЮНІСТЬ, ОБПАЛЕНА ВІЙНОЮ
 
Професор історії Д. Дорошенко у першому томі «Історії України» свідчить, що «більшість населення Російської Імперії захопив загальний настрій патріотизму». Про ставлення українців до війни учений пише так: «Хоч більшість організованих українців поставились до війни стримано, але були й такі, що, поділяючи загальну ненависть російської інтелігенції до «німецького мілітаризму», сподівалась, що по розгромі його настане нова, ліберальна
Фото Капча