Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Головний отаман Холодного яру Кость Пестушко – Блакитний

Предмет: 
Тип роботи: 
Реферат
К-сть сторінок: 
24
Мова: 
Українська
Оцінка: 

батарея з чотирьох «гармат», далі, на лівому крилі, колону замикала піхота.

Вийшов Кость Степовий-Блакитний і звернувся до всієї дивізії: «Шановні козаки і старшини! Мітингувати тепер ніколи, бо вирушаємо в далеку і непевну дорогу. Отже, слухать моєї команди! Порядок руху: кінний полк, піхота, кулеметний дивізіон, артилерія. Кроком руш!».
Сколихнулося море кашкетів, забряжчали рушниці, загупали коні. Колона повільно рушила на Захід у напрямку Єлисаветграду. І полетіли звуки крилатої пісні:
«Повстань, повстань, народе мій!
Кидайсь до зброї вмить!
За Україну смертний бій,
Свята війна горить…».
Проїжджали рідними і близькими херсонськими селами. По дорозі молодь масово приставала до повстанців, однак брали тільки тих, хто мав якусь зброю, бо беззбройні тільки обтяжували колону на випадок раптової зустрічі з ворогом.
Зупинялися в с. Варварівка та в найближчих хуторах. Дрібні загони зливалися з Степовою дивізією. За селом наспіх відбувалися бойові навчання. А вечорами групи з 20-30 чоловік вирушали на нічні операції.
 
V. ВИЗВОЛЬНА БОРОТЬБА У РОЗПАЛІ
 
Одного разу розвідка повернулася з далекого рейду і доповіла, що до Петрового прибув великий загін Криворізького ЧК під командуванням Донченка. За свідченням розвідки війська Донченка складалися з піхоти та трьох десятків кінних і були добре озброєні. Складалося військо здебільшого з молодих російських юнаків, що не зналися на військовій справі, були погано одягненні і весь час проводили на польових навчаннях.
Контррозвідкою Степового було встановлено тісні стосунки з місцевими жителями с. Петрове Мозговим та Т. Перепадою, які о другій годині ночі повинні були подати умовний сигнал. Повстанці підтяглися і за поданим сигналом кинулися до села. Під час недовгої Січі Петрове було звільнено від Червоного війська. А загін із значними трофеями (10 станкових кулеметів, близько 300 рушниць, багато ручних гранат і пістолів, біля двох десятків коней) повернувся до Варварівки.
До складу дивізії приєднався ударно-розвідувальний загін Чорного Ворона, який складався із 150 піших і 20 тачанок з кулеметами. Цей загін складався переважно із колишніх махновців, які перейшли під рідні жовто-блакитні прапори. Вони мали гарний досвід партизанської боротьби, і, хоч це були хоробрі, відважні вояки, та були вони не досить дисциплінованими. Дивізія Степового поповнилася справжньою артилерією – придбали 4 польові гармати. На цей час у дивізії нараховувалося 18 тисяч вояків.
Після визволення Петрового було вирішено взяти курс далі, на захід. Однією з причин, що вплинула на вирішення цього питання, було те, що ЧК почало стягувати війська, великі їхні сили, на Херсонщину та Катеринославщину для боротьби з «БАНДИТАМИ».
Наступну зупинку зробили у с. Верблюжка. Але вночі змушені були вступити у нерівний бій з котовцями та Єлисаветградською кінною міліцією. З усіх боків червоні натискали на повстанців, що почали вже відступати. Але несподівано із-за крайньої клуні вилетіла тачанка. Коні неслись прямо на котовців. За 30-40 метрів раптовий поворот на місці… І смертоносний олов’яний дощ полився із «Максима» на ворогів. Це Кость Степовий разом із своїм побратимом Сашком Романенком посіяли паніку серед «Червоних» рядів.
За Україну! – кричить Сашко.
З правого боку, мов шуліки, вилетіли хоробрі воронівці. До восьмої годинии скінчилося все… Степовики святкують перемогу. Рахують трофеї: 3 гірські гармати, 15 станкових кулеметів, до 500 рушниць і безліч усякої амуніції.
Дивізія рухалася до Херсону переважно ночами. Днювали у невеличких лісках, просіках та хуторах. Такі великі населені пункти, як Бобринець, Долинська, Новий Буг обходили за кілька кілометрів. Загалом, марш проходив дуже тихо і ніяких сутичок по дорозі не було. За кілька днів зосередилися біля самого міста.
Вирішено було нападати на місто тихо, без артилерійської підготовки. Опівночі зняли червоні пости. І захопили важливі стратегічні пункти міста. Але коли смертельний танок, що шаленів у місті, здавалося, почав затихати, на моторних човнах до міста поспішала допомога червоним. Степовому вдалося врятувати свої війська за допомогою вдало продуманого марш-маневру. Організувавши стрімкий відступ, отаман залишив по дорозі дві чудові засідки, що вдарили переслідувачам у спину. Червоні війська були оточені і розбиті вщент.
 
VІ. ОЛЕКСАНДРІЙСЬКА ПОВСТАНСЬКА ДИВІЗІЯ
 
У серпні 1920 року в західній частині Кременчуцької губернії, в Олександрійському, Чигиринському і Черкаському повітах з’являється перша Олександрійська повстанська дивізія, яку очолив отаман Блакитний. Степовий і Блакитний – це була одна й та сама людина, що організувала і очолила дивізію степовиків. З конспіративних міркувань було пущену чутку про те, що Степовий помер від струсу мозку (він насправді хворів кілька тижнів після невдалого падіння з коня), і його місце посів новий отаман – Блакитний.
Олександрійська дивізія цікава тим, що являла собою майже єдиний приклад, коли отаманові вдалося об’єднатися й утворити на довгий період серйозну бойову силу. В районах її діяльності неможливо було проводити радянську роботу. Із зведення кременчуцького губвідділу управління від 04. 09. 1920 р. дізнаємося, що «продработа в уезде приостановлена в связи с возросшим бандитизмом». 9
Отаманом Блакитним був розроблений план нападу на Олександрію. Опорним пунктом під час цього нападу стало містечко Ново-Стародуб. В це містечко повинні були відступити повстанці в разі невдалої операції. Що і сталося після невдалого годинного бою.
Фото Капча