Громадсько-політична та наукова діяльність Антона Петрушевича

Особистий внесок здобувача. Дисертантом встановлено:

-А. Петрушевич відіграв помітну роль у розвитку громадсько-політичного життя Галичини ІІ половини ХІХ-початку ХХ століття, будучи одним із лідерів русофільського руху;

-значний внесок вченого у підготовці та розробці наукових досліджень з історії Галичини, Волині та Буковини періоду середньовіччя, зокрема княжої доби (ІХ -ХІІІ ст.) ;

-А. Петрушевич був одним із перших галицьких істориків, який займався питаннями археології, джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін.

Апробація результатів дослідження. Апробацію дисертації здійснено при обговоренні окремих її результатів на щорічних наукових конференціях викладачів і засіданнях кафедри історії України Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. Їх було викладено також у доповідях на міжнародному науковому конгресі “Українська історична наука на порозі ХХІ ст. ” (Чернівці, 16-18 травня 2000 р.) ; ІV Буковинській Міжнародній історико-краєзнавчій конференції, присвяченій 125-річчю заснування Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (Чернівці, 5 жовтня 2000 р.) ; Всеукраїнській науковій краєзнавчій конференції “Історичні пам'ятки Галичини” (Львів, 25 жовтня 2000 р.). Основні положення і висновки дисертаційної роботи також обговорювалися на кафедрі історії України Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків (171 с.), зі списку використаних джерел (29 сторінок, 361 найменування).

 

 

У вступі обґрунтовано актуальність дисертації, визначені мета та завдання, предмет та об'єкт дослідження, хронологічні та територіальні межі, наукова новизна та практичне значення роботи.

У першому розділі “Джерела та історіографія проблеми дослідження” подано огляд використаних документів і матеріалів, проаналізовано стан наукової розробки теми.

Написання наукового дослідження вимагало залучення широкого кола архівних та друкованих джерел, різних за походженням та інформаційними можливостями. Головний масив документів, без яких неможливо досліджувати проблему, зберігається у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України (далі ЛНБ НАН України ім. В. Стефаника) та Центральному державному історичному архіві України у м. Львові (далі ЦДІАУ у м. Львові). Це пояснюється тим, що А. Петрушевич переважну частину свого життя прожив у Львові, а тому більшість документальних матеріалів, присвячених громадсько-політичній та науковій діяльності дослідника, сконцентрувались саме тут. Різноманітні за своєю типологією, походженням, фактологічною наповненістю та характером історичні джерела, що склали найбільший науковий інтерес для дисертанта, становили фонди ЛНБ НАН України ім. В. Стефаника: 77 “Петрушевич Антоній Степанович (1821-1913) – історик, етнограф, філолог”, 36 “Головацький Яків Федорович (1814-1888) – поет і вчений, член “Руської трійці”, професор української мови і літератури (1848-1867), ректор (1864) Львівського університету”, 29 “Возняк Михайло Степанович- мовознавець, етнограф, педагог”, 167 “Левицькі: Іван Омелянович (1850-1913) ”; ЦДІАУ у м. Львові: 765 “Петрушевич Антон”, 129 “Львівський Ставропігійський інститут, м. Львів”, 130 “Руський народний інститут “Народний дім”, м. Львів”, 180 “Головна Руська Рада, м. Львів”, 309 “Наукове товариство ім.. Т. Шевченка, м. Львів”.

Всі джерельні матеріали, як опубліковані, так і неопубліковані, що використані в дисертації, можна поділити на кілька груп:

-праці Антона Петрушевича, які розкривають наукові здобутки відомого історика, джерелознавця, археолога;

-матеріали діловодства зборів та засідань культурно-освітніх товариств: інституту “Народний дім”, товариства “Галицько-руська матиця”, Ставропігійського інституту, безпосередню участь у яких брав Антон Петрушевич. Ці дані дають змогу простежити його погляди, їх еволюцію, зрозуміти місце, яке посідав історик у цих інституціях;

-листування Антона Петрушевича з Яковом та Іваном Головацькими, Денисом Зубрицьким, Богданом Дідицьким, Михайлом Малиновським, Ісидором Шараневичем, Іваном Раковським, Кирилом Хомінським, Йосафатом Кобринським, Францом Миклошичем та іншими, що допомагає з'ясувати на яких ідейно-політичних та культурних позиціях стояв історик;

-преса того часу, зокрема українські видання “Зоря Галицка”, “Вестникъ”, “Слово”, “Литературный сборник”, “Науковый сборник”, “Новый проломъ”, “Галичанинъ”, “Червоная Русь”, “Прикарпатская Русь”, “Вестникъ Народного Дома”, а також польські “Gazeta Lwуwska”, “Przeglad powszechny”, “Chas” та інші, які були у центрі подій національно-культурного та суспільного-політичного життя галичан у ІІ половині ХІХ -на початку ХХ ст. ;

-щоденники, спогади і публіцистично-полемічні видання тогочасних громадських діячів Юстина Желехівського, Богдана Дідицького, Омеляна Терлецького, Івана Франка, Пилипа Свистуна, Казімежа Хлендовського та інших. При їх використанні враховувались умови, в яких вони були написані і опубліковані, та суб'єктивне сприйняття різними людьми певних подій і явищ. Ці матеріали дозволяють краще пояснити суспільно-політичні погляди Антона Петрушевича.

Ні в українській, ні в зарубіжній історіографії не має жодної роботи, яка спеціально розглядала б окреслене в дисертації коло проблем. Однак, є чимало наукових праць, що так чи інакше торкаються окремих аспектів діяльності А. Петрушевича.

Дослідження діяльності вченого можна поділити на чотири етапи. На першому етапі (60-і роки ХІХ ст. -1918 р.) праці дослідників, які розглядали громадсько-політичну та наукову спадщину А. Петрушевича умовно можна поділити на дві основні групи. Перша група дослідників стояли на русофільських (“москвофільських”) позиціях, що позитивно оцінювали діяльність вченого. Характерною у цьому відношенні є стаття М. Устияновича, яка вийшла на початку 60-их років ХІХ ст.

Друга група дослідників переважно стояла на народовських позиціях,